Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

Граф ТИШКЕВИЧ Б.С. (1849–1939) - Учений-селекціонер,один із організаторів і популяризаторів вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи

Бенедикт Станіславович Тишкевич народився 2 березня 1849 р. в Андрушівці Липовецького повіту Київської губернії в польській родині шляхтичів, що мала українську гілку магнатського роду російсько-литовського походження герба Леліва (Leliwa). Був сином Станіслава (13.06.1829 – 26.02.1872, Варшава), маршалка шляхти Уманського повіту, власника помість Ропотухи й Шарина Уманського повіту, Чернявки й Ганнівки Липовецького повіту та Гелени (1825–1892) – онуки Б. Колишка, посаговими маєтками якої були Андрушівка, Плисків та Паріївка Липовецького повіту Київської губернії. Мав братів – Генрика (1847–1917), Міхала (1860–1886) – відомого художника, історика, громадського діяча та мецената, випускника Петербурзької академії мистецтва, учня французьких митців Л.Ж.Ф. Бонна і П. Пюві де Шаванна, а також сестру. У 1885 р. одружився з княгинею Марією Любомірською. Після смерті брата Міхала у 1886 р. успадкував маєток Андрушівка. Продовжив розпочаті ним роботи з перебудови двору та пейзажного парку, надалі збирав родинну колекцію художніх витворів: гобеленів, картин, декоративної порцеляни, витворів з бронзи і особливо книг, які переважно були рідкісні. Чудово грав на скрипці, писав музичні та художні твори. Зібрав унікальну колекцію скрипок, яку згодом вивіз до Польщі.

Отримавши вищу інженерну освіту та великий земельний спадок, почав особисто керувати роботами на цукровому заводі, заснованому ще його батьком у Плискові біля родинного маєтку в м. Андрушівка Липовецького повіту Київської губернії. У власному маєтку на фермі «Зелена» за власні кошти у 1887 р. заснував багатопрофільну сільськогосподарську дослідну станцію для виробництва високоякісного насіння цукрового буряку з метою заміни ним іноземних сортів. Першим у Росії в 1892 р. увів селекційний метод Пелле, завдячуючи якому за один день можна було проаналізувати вже не 800, а 4500 штук маточного буряку. На Всесвітній виставці в Антверпені у 1894 р. за створене ним насіння цукрового буряку «Selecta Comte Tyszkiewicz» отримав золоту медаль. Ще у 1890 р. воно пройшло випробування на бельгійській урядовій дослідній станції у Жанблу й отримало позитивні відгуки не тільки у його виробників, а й фахівців і особливо у відомого вченого Петермана. Успішності в селекційно-насіннєвій роботі сприяла створена за власні кошти й обладнана новітнім устаткуванням агрохімічна лабораторія, що виконувала ще й контрольно-насіннєві функції для проведення польових досліджень. Результатом цієї роботи стало видання наукової праці з методики оцінки й ефективних способів розведення насіння цукрового буряку (1896). Після очолення хіміком Альфредом Бодри станцію поглибилася й розширилась сфера виконання наукових дослідницьких тем. Значних успіхів було досягнуто в питаннях вивчення культури картоплі, про що А. Бодри доповідав на засіданнях товариства і викликав жваві дискусії на сторінках польськомовного видання «Rolnik i Hodowca» («Селянин та підприємець»). До лабораторії запрошувалися на безкоштовне стажування молоді хіміки, а власник за свій рахунок публікував їхні праці. У 1895 р. на сторінках польськомовного часопису “Gazeta Cukrownicza” («Газета цукрозаводчиків») він оголосив конкурс наукових робіт присвячених цукровому буряку та фінансував його преміальний фонд у сумі 500 руб.

Активна громадська позиція графа у питаннях поширення передового аграрного досвіду на українських землях виявлялася в участі в обласних з’їздах землевласників та у діяльності галузевих товариств. На чергових зборах Відділення землеробства від 20 січня 1896 р. був одноголосно обраний головою, замінивши на цій посаді завідувача кафедри агрономії Університету св. Володимира професора С.М. Богданова. Основними завданнями він вбачав об’єднання для спільної діяльності агрономічних станцій, дослідних полів, селекційних лабораторій і подібних установ, розпорошених по Південно-Західному краю; проведення ними аналізів та експертиз усіх видів сільськогосподарської продукції за доступною ціною; ініціювання Відділенням щодо сприяння піднесенню селянського землеробства, поширення серед сільського населення сільськогосподарських знань.

Першорядного значення Б.С. Тишкевич надавав створенню агрохімічної лабораторії як методичного центру для подібних установ регіону. За його дорученням завідувач Плисково-Андрушівської лабораторії З. К. Янушевський здійснив поїздку по дослідних установах Правобережжя, за результатами якої було проведено ґрунтовний аналіз їх організаційної роботи, що підтвердило необхідність об'єднання станцій для роботи в єдиній системі та за єдиними методиками при Відділенні землеробства Київського товариства сільського господарства. Така установа почала діяти з 1898 р. на Плисково-Андрушівській лабораторії. Вже наступного року на засіданні Відділення було заслухано звіт цієї установи про результати роботи. Зокрема, їй було доручено з’ясувати вплив селітри та суперфосфату щодо впливу на сільськогосподарські рослини. Крім того, обговорено результати досліду з очищення стічних вод місцевого цукрового заводу й утилізації лугів шляхом удобрення ними ґрунту за Стефаном. Досліди довели ефективність цього методу в підвищенні врожайності цукрового буряку. Поставлено питання про відкриття ентимологічного відділення при лабораторії. Однак невирішеність юридичних і фінансових питань гальмувала повноцінну діяльність установи як координаційно-методичного центру лабораторних досліджень Київського товариства сільського господарства. Лабораторія графа Тишкевича залишилася приватною галузевою дослідницькою установою. Товариство не спромоглося зорганізувати свою діяльність та фінансові зусилля у створенні власної агрономічної лабораторії. Згодом на основі цієї лабораторії шляхом низки організацій у 20-х роках минулого століття був створений теперішній ННЦ «Інститут землеробства НААН».

Діяльність Тишкевича не обмежувалася тільки цим питанням. На засіданнях товариства він неодноразово піднімав питання антимонопольної діяльності щодо державної підтримки невеликих цукрових заводів, які відчували жорстоку конкуренцію великих акціонерних цукрових компаній. За його ініціативи з 1897 р. при товаристві почало діяти посередницьке бюро з метою налагодження й допомоги в комерційній діяльності членів.

З 1901 р. основна діяльність Б.С. Тишкевича була зосереджена в рамках Умансько-Липовецького сільськогосподарського товариства, яке провадило широку оціночно-статистичну й дослідну роботу. З 1912 р. товариство починає вести систематизовану дослідну роботу за прикладом Київського і Подільського товариств сільського господарства та Всеросійського товариства цукрозаводчиків. Було організовано власну мережу полів для проведення колективних дослідів. Широкою популярністю користувалися результати роботи метеорологічної станції в Андрушівському маєтку, які друкували до подій 1917 р. всі провідні галузеві видання Російської імперії.

У 1918 р. емігрував до Польщі, де й помер 13.10.1939 р. у м. Поремба і там похований. Його творча спадщина багатогранна як на ниві агрономії, так й історії, краєзнавства та біобібліографії. Здебільшого вона недоступна, оскільки друкувалася на польській мові як до подій 1917 р., так і після відновлення Польщею державності. За два роки до смерті підготував двотомне видання обсягом 1000 с. «Думи і думки», що вийшла друком у 2005 р. під егідою Польської академії наук.

Література:

1. Вергунов В. А. З історії створення Інституту землеробства Української академії аграрних наук /В. А. Вергунов // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр. Вип. 6 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т політич. та етнонац. досліджень НАН України; редкол.: А.Г.Слюсаренко та ін. – К., 2000. – С. 88-89.

2. Корзун О. В. Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : [монографія] / О. В. Корзун ; НААН ДНСГБ ; відп. ред. В. А. Вергунов. – К., 2011. – 248 с.