Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Сущенко Р.В.

кандидат наук з державного управління, доцент кафедри транспортних технологій (Запорізький національний технічний університет)

ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ІНЖЕНЕРА ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Педагогіка є тією унікальною галуззю знань, яка безпосередньо, у будь-який час і в будь-яких умовах, життєвих обставин, на кожному етапі життя і професійного становлення, завдяки педагогічної діяльності викладача обов’язково впливає, прискорює, корегує, духовно збагачує усі життєві процеси. Від досконалості педагогічної діяльності викладача, від його педагогічної культури залежить рівень сформованості управлінської культури майбутнього інженера залізничного транспорту.

Результати педагогічних досліджень доводять, що найбільш важливими для цього педагогічними якостями викладача вищої школи, завданням яких є формування управлінської культури майбутніх інженерів, є такі:

- широка обізнаність з особливостями професійної діяльності й управлінської культури інженера залізничного транспорту сьогодні і в майбутньому;

- тверді педагогічні переконання, ерудиція й інтелігентність;

- гармонія інтелігентності й моральної чистоти, раціонального й емоційного, етичного й естетичного;

- професійна спрямованість навчальних занять, повага до студентів, повсякденний інтерес до їхньої професії, їхнього внутрішнього світу;

- висока культура спілкування;

- науково обґрунтоване й чітке уявлення про те, як засобами свого предмета здійснювати процес пробудження і розвиток інтересу до управлінської культури під час викладання навчального курсу, консультування, організації психолого-педагогічної індивідуальної допомоги тощо [3, с. 197].

Втім, ефективність педагогічної діяльності викладача технічних ВНЗ продовжує вимірюватися оцінками за теоретичні знання, бо зруйнована система виховання й відповідальність студента за особистісний професійний розвиток і саморозвиток. На думку професора психології В. Семиченко, досі не визначені головні критерії особистісної професійної придатності майбутнього інженера, а тому дипломи видаються тим особам, які за своїми моральними якостями не мають права виконувати власні професійні й управлінські функції, бо формування управлінської культури не внесена в трансформацію змісту конкретних навчальних дисциплін.

За нашим спостереженням, не кожний викладач знає про те, як може предмет, який він викладає, впливати на формування управлінської культури інженера, реалізацію поставленої перед ним мети. Ніхто його до цього ніколи не готував, більшість викладачів вищої школи не мають педагогічної освіти. Тільки в останні роки в Україні почалась професійна підготовка викладацьких кадрів засобами магістратури за спеціальністю «Педагогіка вищої школи». Відсутні в технічних ВНЗ і засоби стимулювання викладачів за розв’язання ними додаткових цілей або професійних завдань на, так зване, «випередження».

Доведено, що будь-яка вузівська навчальна дисципліна формує у студентів якості трьох рівнів інтеграції:

- інтропредметні (знання, уміння і навички, що складають специфіку цієї галузі знань та практики);

- інтерпредметні (міжпредметні якості, що формуються спільним причинно-наслідковим впливом комплексів навчальних дисциплін);

- метапредметні (ті інтегративні якості, що утворюються як результат впливу всієї системи професійної підготовки) [2, с. 7].

Тому тенденція поповнення кількості нових тем і предметів у підготовці інженерів залізничного транспорту ще довго буде зберігатись. Важливо, щоб у процесі оновлення цілей професійної підготовки чітко була визначена ієрархія професійних цінностей, що відображають структуру кінцевої мети і зміни в статусних відносинах внутрішньовузівської життєдіяльності, як це відбувається, наприклад, згідно інноваційної педагогічної концепції професора О. Романовського на кафедрі педагогіки і психології управління соціальними системами Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», в якому розробляється й перевіряється система інтегрованої підготовки інженерів-керівників, в основу якої покладено результати дослідження змісту й соціально-психологічної характеристики професійної діяльності, що надасть можливість побудувати науково обґрунтовану науковцями інституту модель, запропоновану професором.

На нашу думку, інноваційність педагогічної системи підготовки інженерів-керівників О. Романовського полягає в органічному структурному поєднанні навчального й виховного компонентів. Управлінська підготовка передбачає надання студентам спеціально розроблених курсів, таких, як: «Психологія управління», «Управлінська культура керівника», «Психолого-педагогічні основи управлінської діяльності інженера», «Сучасні управлінські технології» та ін. Передбачається особлива робота студентів в органах самоуправління, виробнича і спеціально організована управлінська практика.

Такий підхід до підготовки фахівців особливо необхідний для молодого фахівця, інженера залізничного транспорту в умовах сучасного соціуму, на роботі якого практично змінюється все: тип його життя, його діяльності (від студентського навчання, життєвих студентських орієнтацій) до нових стосунків у новому колективі, де вже склалися якісь для нього незвичні традиції, способи діяльності, система поведінки, існуючі оцінки в професійному середовищі й цінності тощо.

О. Вербицький щодо етапу адаптації інженера зауважив, що «вищий навчальний заклад і виробництво на певному етапі своєї історії стали нагадувати «всесвіти», що розбігаються» [1, с. 56].

Тому важливо, щоб у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів залізничного транспорту здійснювався процес професійної адаптації в два етапи: довиробничий і виробничий. Але в будь-якому разі процес професійної адаптації не може бути ефективним, якщо він зараніше не скоординований і не організований під час вузівського навчання. Звідси ще одна педагогічна проблема – підготовка викладачів залізничних ВНЗ до підвищення індивідуального управлінського потенціалу кожного випускника, надання йому допомоги в соціалізації та розвитку творчих можливостей, пошуку індивідуальних стратегій виконання професійно-управлінських завдань, маючи для цього технологічну й методичну інструментовку. Щоб студенти змогли легко виявити типові труднощі в перші дні роботи, причин їх виникнення, для підвищення мотивуючого впливу залізничні ВНЗ, їхні викладачі у подарунок своїм випускникам можуть розробити спеціальні педагогічні інструктажі-довідники для початківців.

Насамкінець, існує педагогічна проблема, безпосередньо пов’язана з виявленням готовності молодого інженера залізничного транспорту до перших кроків вирішення на роботі нових життєвих і професійно-управлінських завдань (їх планування й самоконструювання, визначення тенденцій індивідуального і колективного розвитку та саморозвитку, організація вирішення перших професійних ускладнень в індивідуальній діяльності та в поведінці, а також у діяльності інших людей, створення і втілення власної програми подальшої оптимізації управлінської культури).

Література:

1. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. шк., 1991. – 207 с.

2. Семиченко В. А. Психологічний компонент професійної підготовки сучасного спеціаліста Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми / В. А. Семиченко / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, у 6-ти книгах. Кн.4. – Чернівці : «Митець», 1996. – 248 с.

3. Яблонько В. Я. Психолого-педагогічні основи формування особистості: навч.пос. / В. Я. Яблонько. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 220 с.