Викладач Дворецька І. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», м. Київ, Україна

Необхідність планування заняття з іноземної мови

Кожне заняття з іноземної мови є унікальним. Заняття можуть зосереджуватися на граматиці, словниковому складі мови, письмі чи читанні. Вони також можуть містити в собі вправи з говоріння чи аудіювання. На занятті викладач може або вводити нову інформацію, або повторювати вже вивчену. Загальний зміст заняття залежить від того, яку ціль прагне досягнути викладач. Для цього і необхідний детальний план.

Викладач на початку курсу повинен передбачити хід навчання, приблизно уявляти кінцеві результати. Тому без планування не обійтись. Основна ціль планування – науково обґрунтована організація навчально-виховного процесу та досягнення оптимального засвоєння навчального матеріалу, визначеного програмою. Щоб досягти успішного планування, слід враховувати такі умови як цілі навчання іноземної мови, психологічні закономірності та етапи формування мовленнєвих навичок та вмінь, засобів навчання, вимог до заняття, психологічних та педагогічних факторів навчання [1, с. 232].

При плануванні кожного заняття з іноземної мови потрібно враховувати, що добре структурований план не є запорукою успішного засвоєння матеріалу: викладачу необхідно зацікавити студентів. Доведено, студенти, які зацікавлені певною темою, вивчають матеріал швидше і досягають прогресу. Наприклад, в технічному навчальному закладі на занятті з англійської мові доцільно використовувати тексти професійної направленості, адже студенти цим цікавляться, їм залишається лише вивчити лексичний та граматичний матеріал, адже все інше вони вже вивчили на заняттях із спеціальності.

Чому ж план є настільки необхідним? Тому що він є своєрідною мапою, яка вказує нам, яким шляхом піти, щоб досягти пункту призначення. Плани занять є продуктом думок викладача про його заняття, що вони хочуть досягнути і яким чином. Новачкам часто необхідно складати детальний план у письмовій формі з описом не лише певної діяльності, але й з переліком вказівок і питань до студентів, а також необхідно вказувати тривалість кожного виду діяльності. З набуттям досвіду та впевненості планування для викладача залишається також важливим, але поступово виробляється навичка планування заняття набагато швидше і з меншою необхідністю щодо деталей. Надто досвідчені викладачі можуть прийти в аудиторію лише з коротким списком нотатків або навіть з планом в голові [2, с. 4].

Без будь-якого планування заняття може бути хаотичним, оскільки в студентів не буде чіткої ідеї, що робити і для чого. Ця непевність не сприяє ефективному навчанню чи дисципліні в групі.

Готуючись до планування уроку, викладач аналізує матеріал з точки зору труднощів, які можуть виникнути у студентів. А також передбачає можливі помилки у студентів у ході наступної роботи з цим матеріалом, намічає послідовність дій подолання цих проблем. Не варто перенавантажувати заняття різними формами роботи, проте не слід використовувати й одноманітні вправи, оскільки це призводять до швидкого стомлювання. Необхідно розвивати активну розумову діяльність студентів, фантазію, кмітливість. Викладачу потрібно створити плавні переходи від одного завдання до іншого, націлити студентів на результат їх діяльності, якого вони мають досягти в кінці заняття. Також треба розрахувати час. Далі викладач обдумує, які посібники чи роздатковий матеріал використати, підбирає технічні засоби навчання, а вже потім складає короткий або розгорнутий план-конспект заняття, який складається з вступної, основної та заключної частин [1, с. 237].

Планування – це ознака професіоналізму. Студенти очікують від викладача, що він буде професіоналом. Студенти можуть сказати, коли викладач підготовлений чи непідготовлений. Планування – це спосіб здобути повагу у студентів, і як наслідок – зацікавленість в предметі і хороші знання.

Більшість навчальних закладів надають викладачеві навчальний план і матеріали для викладання. Часто це надають у формі підручника, який є структурованим викладом матеріалу. Це корисно як для викладача, так і для студента. Однак наявність підручника не звільняє викладача від планування. Наявність підручника допомагає студентам почуватися впевненіше, оскільки вони можуть бачити, що вони виконали і що мають виконати. Підручник заощаджує час викладача, оскільки надає велику кількість ідей та матеріалів. В підручнику зазвичай наявні вправи з усіх видів мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, письмо, говоріння), а також секції для перевірки матеріалу, що звільняє викладача від тривалої підготовки. Зазвичай підручники складаються досвідченими викладачами, це є безцінним джерелом знань для початківців. Проте є певні недоліки наявності підручника. Можливо, цей підручник не придатний для певної групи студентів: теми або надто дитячі, або достатньо важкі. Оскільки вправи в підручнику подаються в одному форматі, тобто діяльність можна передбачити, це може стати нудним для студентів, якщо суворо виконувати всі вправи підряд. Через наявність підручника у викладача може зникнути уява та креативність, оскільки замість власних ідей він використовуватиме ідеї з підручника [2, с. 5-6].

Тому навіть при наявності підручника викладачеві потрібно адаптувати матеріал для студентів, якщо він не є придатним, змінювати порядок вправ, пропускати певні вправи, а також подавати матеріали, що не входять до підручника. Отже, щоб досягти певної мети в навчанні іноземної мови як викладачу-початківцю, так і досвідченому викладачеві необхідне планування занять. Адже план заняття дозволяє викладачу почуватися вільно і впевнено при викладанні дисципліни «Іноземна мова».

Література:

1. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн.
С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

2. Action plan for teachers: a guide to teaching English / Callum Robertson , Richard Acklam. – BBC World Service, 2000. – 40 pp.