К. пед. н. Воєвутко Н. Ю.

Маріупольський державний університет, Україна

ЯВИЩЕ ФРАЗЕОЛОГІЇ У ГРЕЦЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Фразеологія – це дисципліна, яка вивчає природну специфіку фразеологізмів, їх межі і склад, варіативність і стійкість, синонімію, антонімію, омонімію і полісемію, їх системність, походження та історичний розвиток, розробку опису фразеологізмів в словниках, специфіку перекладу, виявлення стилістичних пластів фразеологізмів, їх використання в художній літературі, публіцистиці, розмовній мові, рекламі тощо.

У грецькому мовознавстві фразеологія не виділяється в окрему лінгвістичну дисципліну, навіть термін «фразеологія» (гр. φρασεολογία) вживається в іншому значенні. Так, в словнику Г. Бабіньотіса знаходимо, що фразеологія – це: по-перше, сукупність способів зв’язку слів, поєднання фраз та взаємозв’язку речень у мові, спосіб вираження мови (склад, стиль та форма виразу мови); по-друге, це – фрази, що обираються для вираження, спосіб виразу (тобто, це індивідуальний стиль мови, притаманний кожній окремій людині) [2, с. 455].

Маємо зазначити, що стійкі словосполучення в грецькому мовознавстві не є предметом систематичного вивчення, за винятком прислів'їв і приказок, які проте розглядаються в рамках фольклористики, но не лінгвістики.

Для позначення стійких словосполучень використовують декілька термінів, які вчені також трактують по-різному: сталий вислів, ідіоматичний вираз, ідіома, ідіоматизм, схожі вислови [1,3,4].

Найбільш поширеними у фразеології новогрецької мови є терміни «ідіоматизм» (гр. ιδιωματισμός) та « ідіома» (гр. ιδιωτισμός). Однак визначення цих понять не однаково представлено у науковій літературі.

Ідіоматизм – це вираз із особливим значенням, що існує в окремій мові. Сучасний грецький лінгвіст Хараламбос Сіміонідіс до таких виразів взагалі відносить виключно ті, що притаманні лише грецькій мові [4, с.37]. Наприклад: παίρνω χαμπάρι (укр. помічати, здогадуватися).

Ідіома – це мовний феномен, що виникає в місцевих мовах, але не закріплюється в них або не вживається в домінуючій формі мови (тобто є елементом діалекту). Наприклад: το γλακώ τρέχω (укр. поспішати) та μπαλοτέ τουφεκιά (укр. швидко), що вживаються лише на острові Крит.

Проте останнім часом замість терміну «ідіоматизм» найчастіше вживають термін «ідіома», який визначають як: по-перше, кожен особливий елемент мови або діалекту; по-друге, вираз, значення якого не залежить від окремих значень кожного зі слів, що входять до його складу [1;3;4].

Деякі із дослідників фразеології новогрецької мови, зокрема Маноліс Тріандафіллідіс або його сучасний послідовник Такіс Натсуліс виділяють серед фразеологізмів ще одну окрему категорію – схожі вислови (гр. παροιμιώδεις εκφράσεις) [3, с.98], аналогом яких в українській мові виступає афоризм – вислів, що узагальнено виражає в стислій формі яку-небудь думку. Це може бути прислів’я, приказка, крилатий вислів, народна поетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні. Наприклад:

Η μουσική είναι αποκάλυψη ανώτερη από κάθε σοφία και φιλοσοφία (Λούντβιχ βαν-Μπετόβεν) – укр. букв.: музика – це відкриття, вище за будь-яку мудрість та філософію (Людвіг Ван Бетховен);

Η κωμωδία τελείωσε (Ρουτζέρο Λεονκαβάλλο) – укр. букв.: комедія закінчилась (укр. розм.: фініта ля комедія) (Руджеро Леонкавалло).

У процесі дослідження було з’ясовано, що у новогрецькій мові поняття «схожі вислови» та «приказки» є подібними за значенням. Це свідчить про необхідність здійснення окремих досліджень у цій царині, адже в новогрецькій мові існує величезна кількість стійких виразів, які активно вживаються у всіх стилях мови.

Проте, останнім часом вивчення фразеологічного складу різних мов досягло особливої інтенсивності і різноспрямованості. Фразеологія починає в своїх дослідженнях співпрацювати з іншими лінгвістичними дисциплінами, такими як морфологія, синтаксис, етимологія та ін. Популярність фразеологічних висловів у різних стилях та мовних жанрах, у свою чергу, приводять до встановлення тісних контактів між фразеологією та великою кількістю інших наук, не пов’язаних із предметним вивченням мовних процесів.

Отже, у грецькому мовознавстві фразеологія як наука знаходиться на етапі функціонального вивчення, продовжує розвиватись і накопичувати теоретичний матеріал.

Література:

1. Δεμίρη Ε. Η γλώσσα των ιδιωτισμών και των εκφράσεων / Ε. Δεμίρη, Δ. Νικολαίδου, Ν. Τρύφωνα. – Θεσσαλονίκη, 1983. – 140 с.

2. Μπαμπινιώτης Γ. Λεξικό της νέας ελληνικής γλώσσας / Γεώργιος Μπαμπινιώτης. – Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας, 1998. – 2005 σ.

3. Νατσούλης Τ. Λέξεις και φράσεις παροιμιώδεις / Νατσούλης Τ. – Αθήνα, 1996. – 238 с.

4. Συμειωνίδης Χαράλαμπος, Εισαγωγή στην Ελληνική φρασεολογία / Χαράλαμπος Συμειωνίδης. – Θεσσαλονίκη, έκδοση Κώδικας, 2000. – 122 c