К. філол. н. Слюсар О. Ф.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Вставні та вставлені (парентетичні) конструкції в польській мові: теорія досліджень та практика викладання

Польська мова – це найпоширеніша західнослов’янська мова, тому цілком закономірним явищем є те, що зацікавленість нею в сучасному світі зростає з кожним днем. З огляду на це, стаття буде спробою наближення польської мови для осіб, що бажають зануритись у світ польського мовознавства.

Контрастивні дослідження українських науковців у галузі синтаксису стосувалися в основному англійської та, якщо йдеться про слов’янські мови, російської мови. Натомість про вставні та вставлені (парантетичні) конструкції в польській мові матеріалу майже зовсім немає в українській літературі, а запитання студентів, що стосуються парантези в наших західних сусідів, часто залишаються без відповіді, тому варто детальніше зупинитися на такому аналізі.

Відповідно до більшості дефініцій, які можна знайти в польській наукові літературі, парентеза – це вставне речення, що пояснює чи доповнює базове речення. Загалом, в польській науковій літературі немає досить виразного розмежування між вставними та вставленими конструкціями, а польська мовознавець Мажена Стемпєнь зазначає, що парентеза – це слово чи група слів, доданих до певної базової частини речення та не пов’язаних з нею синтактично [12, c. 11].

Перші письмові підтвердження використання парентетичних конструкцій в старопольській літературі знаходимо на сторінках поезій Міколая Семпа-Шажинського (1550-1581 р.р.), а саме, в сонетах. Найчастіше згадані синтактичні конструкції поет вживає в інтерпозиції та виділяє їх тире і дужками. Наприклад, в четвертому сонеті: „Nie dosyć nam tym, o nasz możny Panie! // Ten nasz dom – ciało –, dla zbiegłych lubości” [11] та в першому сонеті – „Bo naszę chciwość od swej szczęśliwości // Własnej (co Bogiem zowiemy) odwodzą (...)”[10].

Вперше, дослідження польського синтаксису, були проведені Антонієм Красновольським в ХІХ столітті. Його книгу Systematyczna składnia języka polskiego опубліковану в Варшаві в 1897 році можна знайти в Воєводській педагогічній бібліотеці в місті Перемишль, або на інтернет-порталі [8]. В згаданій книзі знаходиться § 436. Przytoczenia i zdania wtrącone…, в якому найвлучніше парантезу в інтерпозиції, яку автор називає дужками, описано в пункті а) на 295 сторінці: „Nawiasem nazywamy całe zdanie lub pojedyncze wyrażenie, umieszczone w środku jakiegoś zdania bez żadnego związku syntaktycznego z tym zdaniem, a objaśniające tylko mimochodem jakieś wyrażenie lub zawierające uboczną uwagę autora, nie należąca wprost do rzeczy. Takie zdania i wyrazy nawiasowe zamykają się znakiem, który również się nazywa nawiasem ( )...” - „Дужками називаємо ціле речення, або окреме слово, розміщене всередині якогось речення, без жодного синтактичного зв’язку з цим реченням, яке пояснює в незначній мірі якийсь вислів, або містить сторонню примітку автора, яке безпосередньо не стосується змісту. Такі речення та слова в дужках закриваються знаком, який також називається дужками ( )...”. Автор відразу наводить приклад: „Wnet Gierwazy (to on był) przez tłum się przecisnął” та додає коментар: „Uwaga. Wyrazami nawiasowemi w ścisłym znaczeniu nie są takie wyrazy, które, chociaż objęte znakiem nawiasu, pozostają jednak w związku syntaktycznym (np. w stosunku zgody lub rządu) ze zdaniem. Takie wyrazy, zwłaszcza w podręcznikach, tylko dlatego zamykają się znakiem nawiasu, że autor uważa je za niepotrzebne do ścisłego wyrażenia myśli, a potrzebne tylko ze względu na niektórych czytelników, którzyby myśl tę mogli błędnie zrozumieć” - „Увага. Словами в дужках, в сторогому сенсі, не є такі слова, які, хоча й охоплені знаком дужок, то однак залишаються з синтактичному (напр., у зв’язку узгодження чи прилягання) з реченням. Такі слова, особливо в підручниках, тільки тому закриваються знаком дужок, що автор вважає їх непотрібними, для стислого вираження думки, але потрібними тільки з огляду на деяких читачів, які цю думку могли б неправильно зрозуміти”.

В пізніших дослідженнях відомий польський науковець Зенон Клеменсєвич вперше звертає увагу на один з найістотніших елементів парантези, просодію, тобто на зіставлення в реченні вказує своєрідна інтонація, яка виділяє другорядний, вставний характер парантези, що знаходиться в дужках. Паузи (перерви у вимові) особливим чином виділяють вставне речення та розривають основну розповідь [5, c. 106]. Особливу увагу звертає він на дієприслівникові конструкції парентези, на зразок: Ściślej mówiąc, czemu on tu przyszedł? Prawdę mówiąc, nie rozumiem go. Натомість вирази типу jak sądzę він називає додатковими висловами, по відношенню до базової частини. Наприклад, Marek, jak sądzę, był dzielnym żołnierzem.

Продовжив парентетичну концепцію Зенона Клеменсєвича Станіслав Йодловський, який в своєму науковому дослідженні Podstawy polskiej składni зіставлені вислови зараховує до складних речень, що є, на його думку, комплексом двох чи більше висловів, які об’єднані змістом і становлять просодичну та структурну цілісність [3, c. 180].

Важливі зауваження Йодловський робить щодо препозиції та постпозиції вставних речень, на його думку в польській мові необхідно вживати гіпотактичний сполучник że та сполучник jak:

1. Opowiadali wszyscy, miałem szczęście. 2. Opowiadali wszyscy, że miałem szczęście. 3. Jak opowiadali wszyscy, miałem szczęście.

На думку цього науковця, з трьох наведених вище речень, тільки перше речення буде граматично неправильним, натомість два наступних, зі сполучниками, правильні.

Польські науковці влучно зазначають, що парентезу характеризують три основні ознаки:

1. вона виступає в реченні разом з базовою частиною речення таким чином, що базовий вираз не конотує синтактично парантетичну конструкцію; парентетична конструкція є частиною тематично-рематичної структури речення (що складається з базового та парентетичного вислову) та виконує в ньому певну функцію; натомість, якщо парентетична конструкція утворює самостійне речення, тоді вислів, який вона утворює з базовою частиною вислову, знаходиться поза традиційним поділом склад підрядних та складносурядних речень;

2. метатекстовість – парентетична конструкція завжди відноситься до чийогось вислову (до всього чи до частини вислову);

3. прозодичність – на сучасному етапі найменш досліджена польськими науковцями ознака парентези, в якій йдеться про інтонаційне забарвлення, акцент в реченні (його фонетично-акустичні чинники), інтонаційну паузу та тематично-рематичну структуру вислову. Загалом, польські парантичні конструкції характеризує те, що вони вимовляються нижчим тоном та розмежовуються інтонаційними паузами від решти вислову, натомість в графічній площині, виділяються комами, тире та дужками [12, C. 11-13].

Досить хиткою є позиція польських мовознавців щодо розмежування парантези та цитати. В парантезі парентичний вираз та базовий вислів подаються тим самим автором, натомість у випадку цитати – кожен член вислову походить від іншого адресанта.

Незважаючи на значну різницю в польській мові в записі парентетичних конструкцій (дужки, коми, крапка з комою) та вимові (паузи та інтонація), іноземцю надзвичайно важко однозначно ідентифікувати їх в тексті.

Українські науковці вважають, що парантеза в реченні повинна займати вільну позицію по відношенню до базового речення (пре-, інтер-, постпозиція), натомість значна частина польських дослідників зазначає, що парентетична конструкція повинна виділяти в обох сторін розділовими знаками, тому може знаходитись в реченні тільки в інтерпозиції. До прикладу, в польській пресі, особливо в емоційних коментарях до спортивних подій, можна зустріти парентетичні конструкції типу: Ze względu na ich stan fizyczny (są inwalidami) zwyciężyli na Mistrzostwach Świata.

Варто згадати й про вставні слова, словосполучення й речення, що в польській мові вживаються для:

1. Вираження ступеня недостовірності, невпевненості: wydaję mi się, mam nadzieję (wierzę w to, liczę na to), prawdopodobnie. Наприклад, 1). Wydaję mi się, że nie miał pieniędzy. – Мені здається, що він не мав грошей. 2). Prawdopodobnie był pijany. – Цілком ймовірно, він був п’яний.

2. Позначення послідовності викладення чи завершення думки: po pierwsze, po drugie, wreszcie, między innymi, poza tym, wręcz przeciwnie, tak więc, na przykład, innymi słowy, jednak, mimo to. Наприклад, 1). Po pierwsze jestem bardzo zmęczony, a po drugie nie jem mięsa. – По-перше, я дуже стомлений, а по-друге, я не їм м'ясо. 2). Długo szedł i wreszcie dotarł do nas. – Він довго йшов і, нарешті, дістався до нас.

3. Позначення емоційної оцінки автора подій na szczęście, Bogu dzięki, jasna rzecz. Наприклад, Na szczęście byłem już w domu. – На щастя, я був вже вдома.

4. Позначення джерела повідомлення według ostatnich danych, według mnie, według słów, zdaniem. Наприклад, 1). Według ostatnich danych popiera ją jedynie 37 proc. obywateli. – Згідно з останньою інформацією, її підтримує тільки 37 відсотків громадян. 2). „Zdaniem ministra sprawiedliwości zgłaszana przez niektórych polityków inicjatywa ustawodawcza zmierzająca do skrócenia wybranych w ostatnią niedzielę władz samorządowych to przejaw psucia państwa”[7]. – „На думку міністра юстиції, направлена деякими політиками законодавча ініціатива, що має на меті скорочення терміну перебування при владі депутатів місцевих рад, які були обрані в останню неділю, це прояв деградації держави”.

5. Позначення ступеня звичайності повідомлюваного zwykle. Наприклад, Zwykle po południu nic nie robię. – Зазвичай, після обіду, я нічого не роблю.

Загалом, на відміну від української мови, більшість вставних конструкцій комами не виділяються.

В українській та польській мовах вставлені елементи вживаються для доповнення, уточнення, роз’яснення предметного змісту речення, часто також мають суб’єктивно-модальний відтінок. Основне завдання адресанта, який іронізує, є висловлення своєї негативної чи глузливої позиції щодо тієї чи іншої особи, вони надають висловлюванню певну оціночну модальність, іронічне уточнення, пояснення, конкретизацію, перебуваючи в позиції реми відповідно до теми, що виражається головним реченням. Основні функції, які виконують вставлені конструкції: 1. пояснювальна; 2. уточнююча; 3. причиново-мотиваційна; 4. конкретизуюча; 5. модально-оціночна. За їх допомогою виражається вірогідність: oczywiście, jasna rzecz. Наприклад, Wczoraj przyszedł do nas, oczywiście sam pan Jan, i poinformował, że jutro ta sprawa została załatwiona. Wkrótce, jasna rzecz, przyleci do nas samolotem.

Вставлені парентетичні конструкції в польській мові часто знаходимо на сторінках перекладів польською мовою Біблії та коментарях до неї: Zauważ, że Natan i Salomon byli przodkami, odpowiednio: Helego (ojciec Marii) i Jakuba (ojciec Józefa). Вони також можуть вводитись завдяки сполучникам: jak, że. Małgosia, jak ja to dobrze wiem, była wczoraj na dyskotece.

Парентеза, на думку польських мовознавців, М. Гроховського та А. Вєжбіцької має ознаки метатексту, тобто є метатекстовим вставним реченням. Але не кожне вставне речення є парентезою, так як і не кожна одиниця метатексту є вставною структурою [4].

Польські дослідники поділяють одиниці, з яких складається парантеза на такі, що є самостійними членами та можуть самостійно утворювати речення (напр., oczywiście, prawdopodobnie), а також такі, що не є самостійними членами речення (напр., skądinąd, na dobrą sprawę). А також такі, що можуть входити в синтактичні зв’язки з компонентами основного речення – прислівники та частки (напр., niestety, dajmy na to) та компоненти, які не мають таких ознак – вигуки (напр., kurcze, cholera jasna) [9, c. 159].

Варто також згадати про синтактичні частини речення, які вживаються в однакових контекстах однак не входять в формальні залежності з основною структурою:

Pójdę do Janka (kierownik placówki) i zapytam go o to.

Pójdę do Janka (kierownika placówki) i zapytam go o to [9, c. 164].

В даному випадку вставка виступає в постпозиції по відношенню до основної частини речення.

Вагомий вклад в розвиток досліджень парантези зробив варшавський мовознавець Мачєй Генрик Гроховський. Зокрема, він зазначає, що інтерпозиційность (тобто двостороннє виділення від базової частини речення) є основною ознакою парантези та підтверджується вона як етимологічною основою, так і аналізом мовного матеріалу. Спочатку парантеза означала „вставку”, а потім щось, що з обох сторін було відокремлене з базового вислову. На думку цього ж науковця „відсутніми є однозначні просодичні та типографічні критерії, що надають можливість зараховувати до парантези вислови, які виступають в препозиції чи постпозиції щодо базового та відрізняються від такої парантези, тобто вислову, який має таке саме значення як основний (а в випадку постпозиції також на відмінності від розширення розповіді)” [2, c. 71]. Хоча й на початку своєї наукової кар’єри цей дослідник стверджував, що для парантези характеристичною ознакою є „метатекстовість”, тобто може вона виступати в різних позиціях в реченні. Підсумовуючи дослідження цього мовознавця можна з впевненістю сказати, що парентетичні конструкції він ототожнює з їх інтерпозицією в реченні, тобто практично в реченні ця його концепція виглядатиме наступним чином, наприклад: Mychajło, jak to dobrze wiecie, jest prawdziwym patriotą Ukrainy. – Михайло, як Ви це добре знаєте, є справжнім патріотом України. Підсумовуючи, Мачєй Генрик Гроховський, подає дефініцію парантези - „це вислів, який складається з щонайменше одного елементу, виступає в інтерпозиції щодо базового та виділений паузою” [2, c. 72].

На сторінках своєї статті Metatekstowa interpretacja parentezy Гроховський він стверджує, що жодне ізольоване слово чи словосполучення не може бути парентезою, воно може стати парентезою тільки тоді, коли буде вжите якимось адресантом відносно деякого іншого мовного вислову [1, c. 254]. Він також вважає, що парентична конструкція та базове речення, до якого вона відноситься, залишаються відносно себе в ієрархічних відносинах, з огляду на те, що адресант сам вирішив, що зміст парентетичної конструкції буде другорядним відносно основної частини речення. Застосування парентези є свідомим рішенням адресанта, завдяки цьому він може себе проявити, тому парентетична конструкція відноситься до іншого мовного вислову та має метатекстовий характер [1, c. 255].

Мажена Стемпєнь виділяє три типи речень з парентетичними конструкціями: а) ті, що відкривають після себе, з правої сторони, синтактичне місце, напр. W tym właśnie tkwi, że tak powiem, jądro zagadnienia; б) такі парентичні конструкції, які не відкривають після себе синтактичні місця: Janek w ostatnim roku zarobił, bagatela, pół miliona na czysto; в) сумнівні – тобто такі, які важко зарахувати без спеціальних досліджень до взаємопов’язаних чи окремих лексичних одиниць: Lało wtedy, pamiętam, jak z cebra [12, c. 55].

Ця дослідниця проводить також дослідження трьох основних типів виразів, в яких зосереджені найважливіші проблеми пов’язані зі статусом парентетичних конструкцій в польській мові. Свій аналіз вона розпочинає з прийменника według (укр. відповідно до, згідно з), який розглядає як одиницю, що завжди виступає разом з базовою частиною речення. Згаданий прийменник характеризує також те, що з правої сторони від нього виступає іменник, який називає властивості об’єкту: Pociąg przyjechał według rozkładu [12, c. 67]. Прийменник według може виступати також в конструкціях з займенниками (według mnie, według nas): Według mnie jest on za wygodny, aby się aż tak narażać[12, c. 73]. Варто також зазначити, що така парентична конструкція, на відміну від української мови, виділяється тільки завдяки просодії. Хоча у випадках, коли прийменник według поєднується з іменником źródło (укр. джерело) в однині чи множині, то така парентична конструкція в польській мові виділятиметься пунктуаційними знаками Po drugiej stronie zabitych, zamordowanych i uwięzionych liczy się w tysiącach, według źródeł islamskich – w dziesiątkach tysięcy [12, c. 77].

Другий тип – це парентетичні конструкції з виразом jak (укр. як), польські науковці характеризують його як слово, що поєднує речення чи їх вставлені, пояснюючі, додані частини, або як сполучник, що вводить додатковий коментар адресанта відносно базової частини речення: Był, jak mówino, najlepszym solistą. Jak wiemy, ten problem nie został rozwiązany [12, c. 91].

В окремих випадках, цей сполучник може поєднуватись з іншими словами та словосполученнями:

Zbigniew Siemiątkowski przyznał, że istotnie – tak jak twierdził Wójcik we wniosku – Jerzy Konieczny był od listopada 1995 r. na tajnym etacie oficera UOP;

Zbigniew Siemiątkowski przyznał, że istotnie – jak twierdził Wójcik we wniosku – Jerzy Konieczny był od listopada 1995 r. na tajnym etacie oficera UOP;

Zbigniew Siemiątkowski przyznał, że istotnie – dokładnie tak jak twierdził Wójcik we wniosku – Jerzy Konieczny był od listopada 1995 r. na tajnym etacie oficera UOP;

Zbigniew Siemiątkowski przyznał, że istotnie – dokładnie jak twierdził Wójcik we wniosku – Jerzy Konieczny był od listopada 1995 r. na tajnym etacie oficera UOP [12, c. 113].

Варто також згадати про доповнення до цього сполучника: а) jak łatwo: domyślić się, obliczyć, policzyć, przewidzieć, spostrzec, wyliczyć, zauważyć, zgadnąć; б) jak wolno: mniemać, przyjąć, przypuszczać, sądzić, zakładać; в) jak warto: pamiętać, podkreślić, przypomnieć, zauważyc. Напр.: Naszym politykom, jak łatwo zauważyć, daleko do profesjonalizmu sprzed prawie 60 lat w Stanach Zjednoczonych. // Poznaliśmy więc dzisiaj ważne i ogólnojęzykowe zjawisko fonetyczne. Jego przeciwieństwem jest, łatwo się domyślić, asymilacja, czyli upodobnienie głosek. // Liberałowie, jak w większości państw demokratycznych, są w mniejszości. W niej też, wolno przypuszczać, zostaną. // Wędrówka jest specyficznym sposobem poznania, jak wolno przypuszczać, niemożliwym do zastąpienia przez inne metody. // Kurek z dolarami dla Rumunii, warto pamiętać, zamknęli w końcu nie bankierzy zachodni, lecz sam Ceausescu, przestraszony konsekwencjami zbyt dużego zadłużenia swego kraju. // O wszystkim, jak zawsze, będzie można przeczytać w „Gazecie Ubezpieczeniowej”, która jak warto podkreślić, już za chwilę będzie świętować dziesięciolecie istnienia [12, С. 117-118].

Третій тип – це парентетичні конструкції, в яких різні композитні форми дієслів виступають на правах парентези, без лексеми jak. Наприклад конструкції należy, trzeba, musieć + pamiętać, zaznaczyć, podkreślić, przypomnieć, wiedzieć, widzieć, powiedzieć, dodać. В реченнях: Należy pamiętać, zostało nam bardzo mało czasu. Snajperzy strzelali bardzo dobrze –trzeba podkreślić – celnie i szybko.

Питання смислової паузи детально проаналізувала щецинська мовознавець Ева Коморовська. Вона зазначає, що смисловій (змістовій) паузі, якій відповідають на письмі пунктуаційні знаки, а в вимові – інтонаційно-ритмічні засоби. Це на стільки проблемне, що наявність смислової паузи в думках автора важко довести. Натомість науковець звертає увагу на інший, не менш важливий аспект, а саме факт, що парантеза може мати свої лексичні та фонічні відповідники [6]. Згадана монографія має характер контрактивного дослідження та присвячена пост позиційній парантезі в російській та польській мовах. В ній авторка аналізує російські словосполучення з впрочем, значит, да и только, а також їх польські відповідники zresztą, znaczy, choć by tylko та інші. Вона також зазначає, що в польській мові адресант, застосовуючи парентетичні конструкції, полегшує сприйняття адресатом інформації.

Цікаві дослідження вульгаризмів, які часто виконують функцію парантези, проводить доктор з Вармінсько-мазурського університету Маріола Волк. Вона порівнює більш вульгарні pierdolić та менш вульгарні pieprzyć, chrzanić, pierniczyć. Першу та другу групу характеризує емоційне забарвлення, яке надає їм адресант в парентетичній конструкції, напр., Misiu, co ty chrzanisz, przecież ty nic nie pamiętasz [13]. – Ведмедику, що ти за дурниці плетеш, адже ти нічого не пам’ятаєш.

Отже, аналіз польських літературних джерел свідчить про те, що вставні та вставлені (парентетичні) конструкції в польській мові активно використовуються, як в художній літературі, пресі, так і повсякденному спілкуванні. Натомість, питанням синтаксису, в тому числі під час практичних занять з іноземної мови, варто присвячувати більше уваги, як польським, так і українським дослідникам.

Література:

1. Grochowski M. Metatekstowa interpretacja parentezy / Dobrzyńska T., Janus E. (red.) // Tekst i zdanie. – Wrocław : 1983. – С. 247-258.

2. Grochowski M. Partykuły, parenteza a wyrażenia metatekstowe // Z Polskich Studiów Slawistycznych. – Seria XI. Językoznawstwo. – С. 69-74.

3. Jodłowski S. Podstawy polskiej składni. – Warszawa, 1976. – 249 c.

4. Kawka M. Metatekst w tekście naracyjnym. Na przykładzie współczesnych utworów literatury dla dzieci, Kraków : Wydawnictwo Naukowe WSP, 1990. – 244 c.

5. Klemensiewicz Z. Zarys składni polskiej. – Warszawa, 1957. – 133 c.

6. Komorowska E. Leksykalno-semantyczne wykładniki parentezy postpozycyjnej w języku polskim i rosyjskim. – Szczecin : Wydawnictwo Naukowe US, 2001. – 261 c.

7. Komunikaty rządowe. MS ws. wypowiedzi ministra sprawiedliwości C. Grabarczyka (komunikat) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://centrumprasowe.pap.pl/cp/en/news/info/18863,,ms-ws--wypowiedzi-ministra-sprawiedliwosci-c--grabarczyka-(komunikat);jsessionid=QMsNQ0o8-+YvxcAvwJv7B5OG.undefined. – Komunikaty rządowe. MS ws. wypowiedzi ministra sprawiedliwości C. Grabarczyka (komunikat) . – Дата звернення: 29.11.2014.

8. Krasnowolski A. Systematyczna składnia języka polskiego [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://archive.org/stream/systematycznask01krasgoog#page/n379/mode/2up. – Antoni Krasnowolski. Systematyczna składnia języka polskiego. – Дата звернення: 29.11.2014.

9. Moroz A. Projekt strukturalnej klasyfikacji ciągów wtrąconych // Linguistica Copernicana. – 2009. – № 1 (1). – С. 157 – 169.

10. Sęp Szarzyński M. Sonet I. O krótkości i niepewności na świecie żywota człowieczego [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/sonet-i-o-krotkosci-i-niepewnosci-na-swiecie-zywota-czlowieczego.html. – Mikołaj Sęp Szarzyński. Sonet I. O krótkości i niepewności na świecie żywota człowieczego. – Дата звернення: 29.11.2014.

11. Sęp Szarzyński M. Sonet IV. O wojnie naszej, którą wiedziemy z szatanem, światem i ciałem [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/sonet-iv-o-wojnie-naszej-ktora-wiedziemy-z-szatanem-swiatem--i-cialem.html. – Mikołaj Sęp Szarzyński. Sonet IV. O wojnie naszej, którą wiedziemy z szatanem, światem i ciałem. – Дата звернення: 29.11.2014.

12. Stępień M. Wyrażenia parentetyczne w strukturze wypowiedzi: właściwości semantyczne, składniowe, prozodyczne. – Warszawa, 2014. – 193 c.

13. Wołk M. Czy pieprzyć o czymś to mówić głupstwa? Kilka uwag o znaczeniu // Linguistica Copernicana. – 2012. – № 2 (8) . – С. 231-244.

В статті розглянуто особливості вживання вставних та вставлених (парентетичних) конструкцій в польській мові. Проаналізовано основні погляди мовознавців на дані явища в польському синтаксисі та зазначено особливості виділення розділовими знаками таких конструкцій.

Ключові слова: парентетичні конструкції, синтаксис, польська мова.

The article deals the features and use of plug inserted (parenthetical) construction in Polish. The basic data on the views of linguists phenomena in Polish syntax and features specified allocation punctuation marks such structures.

Keywords: parenthetical construction, syntax, polish language.