Львівський інститут банківської справи УБС НБУ
Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності. Загальновідомо, що недостатність капіталу, гальмування процесу його самозростання руйнують структуру відтворення.
Безсумнівним є той факт, що на сучасному етапі наукового обґрунтування капітал усе ще має потребу в дослідженні і є провідною ланкою в теорії відтворювального процесу взагалі і в теорії виходу з економічної кризи зокрема. Саме тому капітал є найбільш актуальною категорією, що вимагає посиленої уваги сучасної економічної науки.
В різних економічних школах капітал підприємства трактується по-різному, але головними є чотири напрями розуміння капіталу підприємства: 1) натуралістична концепція (ресурсний підхід); 2) грошова або монетаристська концепція; 3) теорія «людського капіталу»; 4) системна теорія, найбільш розвинена К. Марксом. Але прагнення пояснити суть і значення цього економічного ресурсу виявили представники всіх найважливіших шкіл і напрямків економічної науки. Це видно з назви багатьох праць: «Капітал» К. Маркса, «Капітал і прибуток» Е. Бем-Баверка, «Природа капіталу і прибутку» І. Фішера, «Фінансовий капітал» Р. Гільфердинга, «Вартість і капітал» Дж. Хікса.
Так, ресурсне трактування капіталу підприємства набуло значного поширення. В такому аспекті сутність капіталу підприємства полягає в тому, що: він є результатом попередньої діяльності; накопичені предмети використовуються не для особистого споживання, а для виробництва нових речей [1, с. 15-22]. Представниками цього напрямку є А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл, Дж. Б. Кларк, С. Сісмонді, Дж. Р. Хікс, Т. Мілль. Аналогічний підхід і в деяких сучасних західних економістів, наприклад, П. Самуельсона, К. Макконнелла, С. Брю, які визначають капітал як виробниче устаткування великих фабрик, складів готової продукції, напівфабрикатів.
З погляду монетаристської теорії капітал – це гроші, що приносять відсоток підприємству. Абсолютизація грошової форми капіталу бере початок від меркантилізму. Але в XVIII-ХІХ ст.ст. грошова концепція була відтиснута на другий план інтерпретаціями капіталу класичної школи (натуралістичним напрямком). Велике значення у відродженні інтересу до кредиту і грошей у ролі капіталу мала теорія Д. М. Кейнса. Надалі відбулася диференціація серед прихильників Кейнса. Більшість прихильників монетаризму в даний час виходять з того, що капітал підприємства – це його гроші, або їхні замінники – кредитні гроші. Однак інші пов’язують капітал з одержанням доходу. Даної точки зору дотримуються Д. Стоун, К. Хітчинг: «Капітал – готівка та інші кошти, вкладені в підприємство для того, щоб вона могла почати або продовжити господарську діяльність» [3, с. 102-105]. Такі економісти як С. Фішер, Д. Бегг, Р. Дорнбуш, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон та інші затверджують, що капітал є «сума грошей» і «цінні папери», а також «фінанси» або «фінансовий капітал» підприємства.
Цікаве і змістовне трактування капіталу дає І. Бланк: «Капітал являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, які спрямовуються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою одержання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язано з факторами часу, ризику і ліквідності» [2, с. 21].
На нашу думку, по-перше, «капітал – це не річ, а визначені суспільні відносини, що представлені в речі і додають цій речі специфічний суспільний характер». По-друге, капітал можна зрозуміти лише як постійний рух усіх його елементів. Тільки знаходячись у русі, гроші перетворюються на капітал. По-третє, капітал – це самозростаюча вартість, створювана найманою працею. Ці три моменти характеризують сутнісне визначення капіталу підприємства.
Викладене вище узагальнення підходів до визначення капіталу підприємства дає можливість сформулювати характеристики капіталу, які можна використовувати на конкретному рівні практичної діяльності суб’єктів господарювання, і, впливаючи на які, удосконалювати управління його кругообігом.
Загалом виділяють такі основні характеристики капіталу підприємства:
- капітал підприємства – це економічні відносини. Однак, на відміну від підходу К. Маркса, який визначає капітал як відносини експлуатації, більш логічно розуміти його як відносини між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг. З цієї характеристики випливає те, що він являє собою об’єкт власності і розпорядження та об’єкт купівлі-продажу. Спеціаліст в області управління капіталом І. Бланк виділяє ці характеристики в окремі групи, однак оскільки капітал являє собою економічні відносини, це припускає і відносини власності [2, с. 22-25];
- капітал підприємства – це потоки грошових коштів і капітальних благ. Капітал підприємства в процесі відтворення переміщується з однієї групи ресурсів в іншу. Ці ресурси представлені у вигляді капітальних благ (факторів виробництва: засобів праці, предметів праці, робочої сили) і грошових коштів. Чим частіше капітал змінює ряд форм, тим активніше проходять ділові операції підприємства;
- капітал підприємства – це накопичені економічні блага. Ця характеристика капіталу традиційно розглядалася багатьма дослідниками і визнавалася ними як одна з основних. У цій якості капітал визначається як раніше накопичений запас продуктів минулої праці на певний момент часу;
- капітал підприємства – це фактор виробництва, оскільки без використання економічних благ для створення нової вартості самі ці блага капіталом не є. З цієї характеристики випливає те, що капітал є інвестиційним ресурсом [4, с. 85-90].
Таким чином, не існує єдиної думки і щодо поняття та складу капіталу. Використання запропонованого підходу до визначення сутності і характеристик поняття «капітал підприємства» в системі його формування і використання, дозволить підприємству більш ефективно здійснювати управління ним, вирішувати проблеми кризи і банкрутства, пов’язані зі сповільненням його руху, трансформації в капітальні блага.
Література
1. Антология экономической классики предприятия / [под И. А. Столярова]. – М. : МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 2003. – 475 с.
2. Бланк И. А. Управление использованием капитала / И. А. Бланк. – К. : «Ника-Центр», 2000. – 656 с.
3. Воробьева Ю. Н. Капитал предпринимательских
структур в системе финансового менеджмента / Ю. Н. Воробьева. – Симферополь :
Таврия, 2010. – 334 с.
4. Коваль Р. Я. Модель для оптимизации структуры капитала / Р. Я. Коваль // Финансовые риски. – 2014. – № 1. – С. 82-95.