к.е.н., доц. Лупак Р. Л., студент Ціцяла А. С.

Львівська комерційна академія

Інтелектуалізація трудової діяльності як вектор продуктивного використання трудового потенціалу підприємства

В науковій літературі інтелектуалізація трудової діяльності розглядається як результат феноменального людського розуму й досвіду, що впливає на зміни у витратах трудових зусиль, предметів і засобів праці в процесі економічної діяльності. Характерно, що інтелектуалізація трудової діяльності передбачає збільшення ролі переважно творчої компоненти змісту праці, порівняно із фізичною, та підвищення загальноосвітнього, професійно-кваліфікаційного і культурного рівня праці. Все це супроводжується зміною пріоритетів та завдань у освідомленні нових знань та інформації щодо появи і практичного застосування новинок, економії трудових витрат, досягнення максимальної соціально-економічної ефективності.

Інтелектуалізація трудової діяльності на підприємстві – це багатоплановий процес зростання ролі інтелектуальної творчої праці персоналу, насичення всіх видів праці функціями творчого характеру, що супроводжує усі стадії процесу створення інноваційної продукції [4, с. 7]. Відтак, інтелектуалізація праці передбачає зростання рівня інноваційного розвитку, для якого характерно виникнення і впровадження новинок у господарську діяльність шляхом фінансово-інвестиційних, матеріально-технічних, логістичних, соціально-психологічних нововведень, а також скорочення термінів між появою чергових новинок і їхнім практичним застосуванням.

Попри це, інтелектуалізація трудового потенціалу підприємства здебільшого має нематеріальний характер, її складно виміряти, оскільки вона не відображається у бухгалтерській чи статистичній звітності. Проте визначення її величини є надзвичайно важливою для розробки і реалізації стратегії розвитку підприємства, посилення конкурентоспроможності його продукції. Так, оцінка якості інтелектуального потенціалу здійснюється на основі певної кількості критеріїв кожного з компонентів потенціалу. Кількісна оцінка інтелектуального потенціалу підприємства передбачає використання конкретних одиниць виміру, які придатні для оцінки компонентів трудової діяльності.

Так, коли особа отримує статус працівника підприємства, то креативність як її властивість застосована у системі виробничих відносин, є тією основою, на якій ґрунтується виконання складної інтелектуальної праці. До теперішнього часу твердження про існування суспільно нового знання та суб’єктивно нового утвердилось остаточно. Практично беззаперечною є думка про те, що для отримання знання потрібна складна за своєю сутністю та функціональним призначенням інтелектуальна праця. Необхідно зазначити, що поряд із складною розумовою працею існує і проста, після здійснення якої розум особи не збагачується. Так, для осіб, професійно зайнятих інтелектуальною трудовою діяльністю, праця є змішаною, оскільки вони здійснюють як складну, так і просту розумову працю [2, с. 10-14; 4, с. 9-12].

Встановлено, що інтелектуалізація трудової діяльності, як вектор використання трудового потенціалу підприємства підвтверджує діалектичну єдність позитивних і негативних наслідків інновацій. Це, з одного боку, актуалізує її об’єктивну необхідність з метою підвищення економічної ефективності підприємства та усунення негативних наслідків. А з іншого – створює перешкоди для поглиблення якісних змін у змісті продуктивної праці та зростання її мотивації. Тобто, кожна із компонент змісту праці є органічним продовженням, доповненням та протиставленням іншої, а це супроводжується постійною єдністю і боротьбою протилежностей, запереченням та взаємним переходом кількісних змін у якісні.

Інтелектуалізація трудової діяльності одночасно виступає як органічна триєдність – чинник, процес і результат економічної діяльності, що поступово взаємоперетворюються і взаємопідсилюються. Саме це позиціонує інтелектуалізацію трудової діяльності як інтенсифікатора зростання ділової активності та конкурентоспроможності підприємства. Відповідно доцільно виділити такі індикатори оцінки інтелектуалізації трудової діяльності як (1) чинника економічної діяльності, що охоплює рівень фінансово-інвестиційного забезпечення творчо-пошукових, науково-технічних, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, інтелектуально-кадрового забезпечення та міграційної диспропорції, (2) процесу економічної діяльності – рівень інноватизації, інтелектуального відтоку та структури нововведень за джерелом походження, (3) результату економічної діяльності – ступінь інноваційної озброєності та зростання продуктивності праці, міру екологізації робочого місця, продукції, навколишнього середовища, рівень окупності інвестицій в інтелектуалізацію праці, віддачу ресурсно-технологічних, товарно-продуктових і організаційно-логістичних нововведень.

Відомо, що інтелект проявляється як єдність форми креативної якості та інструментальних знарядь праці. Зокрема, форма креативної якості конкретна, вона активізується певною економічною та соціальною потребами персоналу підприємства. Відповідно, інтелектуальну трудову діяльність можна представити у вигляді послідовності процесів опанування працівником вже відомого, створеного іншими суб’єктами знання (засвоєння знання, яке існує, та привласнення його) та створення нового (у його межах творець ідеї, технології привласнює це нове, тобто відбувається первинне привласнення і нове знання стає приналежністю власника інтелектуального капіталу) [3, с. 97-101].

Розуміємо, що відтворення трудового потенціалу персоналу підприємства – це процес відновлення й ефективного управління знаннями, що безперервно повторюється на основі планомірного оновлення знань, творчих проектів. Суть відтворення полягає у підтримці, накопиченні й оновленні творчого інтелектуального кадрового забезпечення, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність робочих місць підприємства [1, с. 48-55].

Відмітимо, що ефективність відтворення трудового потенціалу підприємства слід вимірювати рівнем формування інтелектуально-кадрового капіталу та кількістю використовуваних інтелектуальних творчих напрацювань персоналу. Так, особливою ознакою інтелектуалізації трудового потенціалу підприємства слід вважати швидкість його працівників адаптовуватись до інтенсивного впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Таким чином, інтелектуалізація трудового потенціалу підприємства є результатом накопичення нових знань, вмінь, навичок, який відображає рівень професійно-кваліфікаційного розвитку персоналу. Сучасні ринкові тенденції лише підтверджують важливість інтелектуальної творчої діяльності персоналу, необхідність інвестування підприємством такого процесу та розширення масштабів застосування їх результатів.

Література

1. Васильців Т. Г. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / Т. Г. Васильців, Р. Л. Лупак, В. В. Апопій, О. О. Ільчук. – Львів : в-во ЛКА, 2015. – 252 с.

2. Гунчак Н. В. Державне регулювання процесу інтелектуалізації економіки України : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Н. В. Гунчак ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2013. – 20 c.

3. Диба В. Інтелектуальний потенціал підприємства та методи його оцінки / В. Диба // Ринок цінних паперів України. – 2013. – № 9. – С. 97-101.

4. Сем'янчук П. М. Інтелектуалізація праці у стратегії інноваційного розвитку економіки України : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.01 / П. М. Сем'янчук; ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». – К., 2010. - 20 c.