УДК 338.439

Г. Прунцева, к.е.н, голова

ГО “Інституціональні реформи”

 

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ

В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

 

Існуючі напрями розвитку аграрної сфери в контексті забезпечення продовольчої безпеки зумовлені основними потребами населення в життєво-необхідних продуктах харчування, демографічними процесами в економіці, соціально-економічним станом розвитку країни, глобалізаційними тенденціями в світовому господарстві. Вплив негативних факторів зовнішнього середовища обумовлює необхідність в удосконаленні існуючого механізму забезпечення продовольчої безпеки, розробки інноваційних інструментів підвищення ефективності функціонування аграрної сфери економіки та моделювання стратегічних напрямків розвитку аграрної сфери відповідно до сучасних вимог світового ринку. Необхідність забезпечення ефективності реалізації стратегічних напрямів розвитку аграрної сфери із відповідним забезпеченням продовольчої безпеки країни в сучасних умовах господарювання обумовлює актуальність досліджуваної тематики.      

Проблемам пошуку напрямів розвитку аграрної сфери присвячували свої праці видатні українські вчені П. Саблук, В. Власов, О. Гойчук, В. Олійник,           Н. Данік, Н. Клима, С. Бляшук та інші видатні українські вчені. Н. Данік зазначає, що важливість аграрного сектору економіки обумовлюється об'єктивною реальністю - існуванням потреб людей в продуктах харчування і продуктах першої необхідності. До основних проблем розвитку аграрного сектору економіки Н. Данік відносить наступні чинники: відсутність достатнього рівня наукового обгрунтування економічних реформ і надмірну заполітизованість процесу їх реалізації, нерегульована державою лібералізацію цін внаслідок чого штучно втратили купівельну спроможність не тільки сільськогосподарське виробництво, а й населення, потужний вплив на ринок продукції АПК економіки сусідніх європейських держав, що знижує конкурентоздатність вітчизняного виробника на внутрішньому ринку [2].         Н. Буга існуючі проблеми аграрного сектора економіки поділяє на проблеми національного рівня, проблеми регіонального рівня та проблеми суб’єктів господарювання. До проблем національного рівня Н. Буга відносить наступні проблеми: виснаженість чорноземів та зменшення родючості земель; низький рівень інвестування у розвиток аграрного сектору тощо. До проблем регіонального рівня Н. Буга відносить наступні негативні фактори впливу на можливість розвитку аграрної сфери в контексті забезпечення продовольчої безпеки країни: зменшення кількості сіл і селищ міського типу, неналежні умови життя сільських мешканців; занепад соціальної інфраструктури сіл; погіршення демографічної ситуації; “старіння” кадрів, що здійснюють сільськогосподарську діяльність тощо. До проблем суб’єктів господарювання Н. Буга відносить наступні проблеми: низька конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках, невідповідність її міжнародним стандартам якості; низька ефективність підприємств; зношена та примітивна технологічна база; високі ціни на пальне, тощо  [1, с. 69]. Таким чином, важливість аграрного сектору економіки обумовлюється об'єктивною реальністю - існуванням потреб людей в продуктах харчування, а функціонування аграрного сектору економіки піддається впливу негативних чинників зовнішнього середовища, що зумовлюють існування проблем розвитку аграрного сектору економіки.  

Діючі положення стратегічних напрямів розвитку аграрної сфери мають на меті вирішення основних завдань забезпечення продовольчої безпеки населення та основних проблем розвитку аграрного сектору економіки. Основні проблеми розвитку агарного сектору економіку визначені у розпорядженні Кабінету Міністрів України “Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України до 2020р.” від 17 жовтня 2013 р. № 806-р (далі – Стратегія розвитку аграрного сектору). До основних проблем аграрної сфери економіки, згідно із Стратегією розвитку аграрного сектору, відносяться наступні проблеми:

- нерівномірність розвитку різних форм господарювання (укладів) при послабленні позицій середньорозмірного виробника внаслідок створення для різних за розмірами та соціальним навантаженням економічних суб’єктів формально однакових, але не рівних умов господарювання;

- нестабільні конкурентні позиції вітчизняної сільськогосподарської продукції та продовольства на зовнішньому ринках через не завершення процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності сільськогосподарської сировини та харчових продуктів;

- низькі темпи техніко-технологічного оновлення  виробництва;

- ризики збільшення виробничих витрат через зростання зношеності техніки, переважання використання застарілих технологій, при зростання вартості невідновлювальних природних ресурсів в структурі собівартості;

- відсутність мотивації виробників до дотримання агроекологічних вимог виробництва;

- недостатня ефективність самоорганізації та саморегулювання ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, складність у виробленні консолідованої позиції сільськогосподарських товаровиробників у захисті своїх інтересів;

- непроінформованість значної частини сільськогосподарських виробників про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі                 тощо [4]. 

Вирішення визначених проблем дозволить мінімізувати негативний вплив чинників зовнішнього середовища (інфляційних процесів в економіці, відсутність підтримки сільськогосподарського виробника в складних економіко-політичних умовах тощо) та забезпечити конкурентноздатність української продукції як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Н. Клима та С. Бляшук виокремлюють наступні проблеми розвитку аграрного сектору економіки: недосконалість логістики зберігання, інфраструктури аграрного ринку і, як наслідок, значні втрати продукції; використання застарілого обладнання, техніки, що призводить до ризику збільшення виробничих витрат; неповна адаптованість вітчизняної продукції до умов міжнародного ринку, а також певна невідповідність вимогам щодо якості та безпечності сировини та харчових продуктів [3, с. 77].  

Ми підтримуємо позицію авторів і вважаємо, що при розробці стратегічних напрямів розвитку аграрної сфери мають бути включені положення щодо усунення визначених негативних чинників. Необхідно зазначити, що визначені проблеми розвитку аграрного сектору економіки здійснюють негативний вплив на рівень продовольчої безпеки країни, оскільки через застосування вітчизняними підприємствами застарілої техніки та технологій виробництва сільськогосподарської продукції уповільнюється темп виробництва життєво-необхідних для організму людини продуктів харчування та погіршується якість виробленої продукції, непроінформованість значної частини вітчизняних сільськогосподарських виробників про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі призводить до застосування невірних інструментів стратегічного розвитку, відсутність мотивації виробників до дотримання агроекологічних вимог виробництва призводить до погіршення якості грунтів та навколишнього середовища, що відображається на рентабельності виробництва, зменшення кількості сіл, селищ міського типу та неналежні умови життя сільських мешканців призводять до відсутності на сільськогосподарських підприємствах працівників належної кваліфікації.

Окрім вищезазначених негативних факторів впливу на рівень продовольчої безпеки основними загрозами продовольчій безпеці України є незбалансоване споживання продуктів харчування населенням; низький рівень споживання продуктів тваринного походження в енергетичному раціоні населення; висока частка витрат домогосподарств на продукти харчування у структурі їх загальних витрат; висока диференціація вартості харчування за соціальними групами; низька ємність внутрішнього ринку за окремими продуктами харчування; зростання цін на сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку [5].

Однією із основних проблем забезпечення продовольчої безпеки є якість продовольства, яке постачається на споживчий ринок, особливо з огляду на те, що значні території України постраждали від різних техногенних забруднень. Зниження рівня продовольчого споживання в кількісному і якісному вимірах є однією з причин зменшення природного приросту населення, тривалості його життя, погіршення інших показників життєдіяльності населення як головної продуктивної сили. Визначені вище основні проблеми забезпечення продовольчої безпеки представлені у таблиці 1.  

Таблиця 1.

Основні проблеми забезпечення продовольчої безпеки країни

Рівень

Проблеми

Суб’єкти господарювання

- низька конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках, невідповідність її міжнародним стандартам якості;

- низька ефективність підприємств;

- зношена та примітивна технологічна база;

- високі ціни на пальне, посівний матеріал, висока собівартість виробництва;

- низька інноваційна активність підприємств тощо.

Регіональний рівень

- зменшення кількості сіл і селищ міського типу;

- неналежні умови життя сільських мешканців;

- занепад соціальної інфраструктури сіл;

- погіршення демографічної ситуації;

- відсутність кадрів, що здійснюють сільськогосподарську діяльність; 

- низька інвестиційна привабливість регіонів тощо.

Національний рівень

- виснаженість чорноземів та зменшення родючості земель;

- низький рівень інвестування у розвиток аграрного сектору;

- зростання залежності від державних інвестицій;

- недосконала нормативно-правова база;

- зростання обсягів імпортної продукції, незахищеність вітчизняних виробників;

- відсутність необхідного рівня державної підтримки та стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Світовий рівень

- природні та політичні катаклізми;

- громадянські війни;

- неповноцінне харчування значної частини населення країн, що розвиваються,

- нерівномірний розподіл існуючого в світі продовольства тощо.

 

Джерело: складено автором на основі даних [1], [2], [3], [4], [5]

 

Виходячи із визначених проблем розвитку аграрної сфери економіки можна виокремити основні чинники впливу на рівень забезпечення продовольчої безпеки країни: світовий рівень (розподіл продовольства в світі, рівень харчування населення країн, що розвиваються, природні та політичні катаклізми, війни), національний рівень (обсяги інвестування у розвиток аграрного сектору економіки, рівень державної підтримки, стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності тощо), регіональний рівень (рівень життя мешканців міст, сіл і селищ, демографічна ситуація, рівень інвестиційної привабливості регіонів тощо), суб’єкти господарювання (рівень технологічного оснащення виробників сільськогосподарської продукції, якість виробленої сільськогосподарської продукції, рівень собівартості продукції тощо).

         На основі проведеного аналізу літературних джерел та діючих положень стратегічних напрямків розвитку можна зробити висновок, що існуючі проблеми розвитку аграрної сфери в контексті забезпечення продовольчої безпеки можна поділити на чотири основні рівні: проблеми суб’єктів господарювання, проблеми регіонального рівня, проблеми національного рівня та проблеми світового рівня. Наочне відображення основних рівнів проблем аграрної сфери економіки в контексті забезпечення продовольчої безпеки населення країни представлені на рисунку 1.

 

Рис. 1. Існуючі рівні проблем аграрної сфери економіки в контексті забезпечення продовольчої безпеки країни

Джерело: власні розробки

 

Отже, на основі проведеного аналізу можна виокремити наступні основні проблеми розвитку аграрної сфери економіки в контексті забезпечення продовольчої безпеки країни: світовий рівень (стихійні лиха, неповноцінне харчування значної частини населення країн, що розвиваються, нерівномірний розподіл існуючого в світі продовольства тощо), національний рівень (виснаженість чорноземів та зменшення родючості земель, низький рівень інвестування у розвиток аграрного сектору тощо), регіональний рівень (зменшення кількості сіл і селищ міського типу, неналежні умови життя сільських мешканців, погіршення демографічної ситуації, низька інвестиційна привабливість регіонів тощо), суб’єкти господарювання (низька конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках, невідповідність її міжнародним стандартам якості, низька ефективність підприємств, зношена та примітивна технологічна база, висока собівартість виробництва, низька інноваційна активність підприємств тощо).

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Буга Н. Ю. Стан та проблеми аграрного сектора економіки України у сучасних умовах / Н. Ю. Буга // Вісник аграрної науки Причорномор’я – 2014. – Вип. 1. – С. 64-70.

2. Данік Н. В. Проблеми розвитку аграрного сектору економіки / Н. В. Данік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://intkonf.org/kand-ekonom-nauk-danik-nv-problemi-rozvitku-agrarnogo-sektoru-ekonomiki

3. Климаш Н. І., Бляшук С. Г. Стан та особливості розвитку аграрного сектора економіки в сучасних умовах / Н. І. Климаш, С. Г. Бляшук // Вісник аграрної науки Причорномор’я – 2014. – Вип. 1. – С. 71-79.

4. Розпорядження КМУ “Про схвалення Стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020р.” від 17 жовтня 2013 р. № 806-р

5. Розвиток аграрного виробництва як передумова забезпечення продовольчої безпеки України: аналіт. доп. / за заг. ред. Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2011. –       104 с.

6. Покотилова В.І. Проблеми організації і планування науково-технічних нововведень в аграрній сфері / В.І. Покотилова // Агросвіт. – 2009. -                        № 9. – С. 12-16.   

7. Саблук П.Т. Стан і напрями розвитку аграрної реформи / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2015. - № 2. - С. 10-17.

8. Соціально-економічні засади розвитку сільських територій (економіка, підприємництво і менеджмент): моногр. / [М.Й. Малік, М.Ф. Кропивко, О.Г. Булавка, Ю.О. Лупенко]: за ред. М.Й. Маліка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 642 с.