„Право”

1. История государства и права

Новікова Катерина Олександрівна

cт. викладач Севастопольської філії

ПВУЗ Кримський інститут економіки та господарського права

“Правові аспекти соціального захисту студентської молоді в Україні та перспективи розвитку з урахуванням світових інтеграційних процесів”

Право на соціальний захист – невід’ємне право кожної людини, яке отримало визнання як у національному законодавстві (зокрема, ст. 46 Конституції України), так і в актах міжнародного рівня (Загальна декларація прав людини, ООН – 1948 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, ООН – 1966 р.; Європейська соціальна хартія, Рада Європи, Страсбург – 1996 р.).

Це питання є предметом постійного наукового дослідження таких відомих українських учених, як Н.Болотіна, Б.Сташків. Серед російських учених цим дослідженням присвячується увага у працях М.Захарова, Е.Тучкової, В.Шайхатдінова, Є.Мачульської та ін.

Право людини та громадянина на освіту – одне з найважливіших соціально-культурних прав в Україні. Відповідно до Дакарських рамок діяльності „Освіта для всіх: виконання наших спільних зобов’язань”, прийнятих Всесвітнім форумом з освіти у Дакарі (Сенегал, 2000 р.): „Освіта є одним з основних прав людини. Вона – основа для сталого розвитку, миру і стабільності у середині країн та у відносинах між ними”.

В Україні законодавчо дозволено надання освітніх послуг у Вузах різних форм власності (державних, муніципальних, позабюджетних). Кожний з них відрізняється вимогами і умовами навчання для абітурієнтів і студентів, рівнем освіти, що надається, технічною оснащеністю.

Молодь різних регіонів України, села і міста, також знаходиться в нерівних умовах при здачі єдиного вступного державного іспиту, отриманні престижної затребуваної спеціальності.

На сьогоднішній день в Україні серед одержуючих освіту, 83% – молоді люди від 17 до 23 років. Ця група молоді не в змозі тільки власними силами змінити несприятливу для них соціальну ситуацію і потребують соціальної підтримки.

Однієї з причин, яка зумовила загострення проблем студентської молоді у кінці ХХ століття є трансформація її соціальної підтримки. Створена в роки радянської влади, ефективна система освіти, “зав’язана” на державне фінансування, виявилася уразливою в умовах ринку, коли роль соціальної і матеріальної підтримки молоді переходить від держави до сім’ї і інших інститутів. Як результат – масове порушення прав молоді, її незадоволеність, що зростає, перспективами отримання освіти.

Здійснення комплексу правових заходів, направлених на створення реальних умов для покращання освіти і соціальних можливостей молодих людей має вирішальне значення як для здійснення відтворення соціальної структури суспільства, так і для розвитку потенціалу молоді. На жаль, нормативні документи, що у багатьох випадках приймаються останніми роками, не вносять ясності в рішення цих питань при тому, що соціально-економічна обстановка в країні залишається досить складної в частині забезпечення гарантії прав громадян, зокрема молодих, на освіту. Держава звільняє себе від функцій надання молоді соціальної підтримки у сфері освіти, зберігаючи за собою право приймати відповідні закони. Декларуючи мету забезпечення гарантованого отримання загального і професійного утворення гарантії повинні дотримуватися незалежно від рівня доходів в сім’ї або молодої людини. Для цього держава покликана в нормативному порядку встановити механізм соціальної підтримки молоді при отриманні освіти. Наявність такої підтримки і ефективний контроль за її дотриманням можуть стати головною ланкою цепу, здатного забезпечити всім рівність можливостей, вибір форми освіти і її якості.

Аналіз літератури показав, що разом з актуальною проблемою соціальної підтримки у навчанні студентської молоді, мало уваги приділяється соціально-житловим проблемам, соціальній підтримці студентських сімей, праву молоді обирати і бути вибраними в органи державної влади, а також подальшому працевлаштуванню з урахуванням сучасних інтеграційних процесів.

Таким чином, необхідно переглянути програми освіти студентської молоді з урахуванням інтересів цієї соціально-демографічної групи, адже побудова дійсно демократичної, правової держави, проголошеної Конституцією України, обумовлює суттєве підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури, послідовну реалізацію основних прав і свобод людини и громадянина. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох чинників, але, не в останню чергу, від рівня організації і виховання населення країни, потреба в яких зростає, про що і свідчать опитування громадської думки студентської молоді.

Література:

1. Зайчук В. Нормативно-правове забезпечення освіти в Україні // Вища школа. – 2002. – № 2-3. – С. 3-18.

2. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге XXI века. – М., 2001.

3. Нечаев В.Я. Социология образования. – М., 1992. – С. 14.