Секція ”Музика і життя”

№6 – ”Композитори”

Приазовський державний технічний університет.

Кафедра музикознавства.

Шаповалова О.В.

Засади програмності в інструментальній творчості донецьких композиторів С.Ратнера і А.Водовозова

Масштабні теми, ідеї композитори намагаються розкрити як у великих симфонічних жанрах, так і у жанрах камерно-інструментальної музики. Тут особливе значення набуває принцип програмності.

Поняття "програмність" адекватне поняттю "номінативність". А оскільки усі інструментальні музичні твори "програмні-номінативні" виникає об’єктивна необхідність диференціювати їх на "жанрово-номінативні" (зв’язок музичних образiв з явищами соцiально-iсторичної дiйсностi здiйснюється без посередництва літературних чи образотворчих образів i уявлень) і "вербально-номінативні" (такі твори, у яких відбито явища соцiально-iсторичної дiйсностi або природи, втiленi раніше у образах iнших мистецтв або які виступають у свідомості самого композитора в лiтературнiй чи образотворчій формі, за якої об’єкт вiдбиття може бути більш-менш точно названим).

Вербально-номінативна інструментальна музика широко розповсюджена у практиці сучасних українських композиторів. У творчості композиторів Донеччини програмність займає велике місце, що обумовлено демократичною основою їхньої естетики. Вербально-номінативні твори дозволяють найбільш "наочно" показати образи, що узагальнено передають любов до людей, краю, небайдуже відношення до всього, що відбувається в Донбасі. Звідси, наприклад, близькість між інструментальною програмною музикою С.Ратнера і його вокально-симфонічною, балетами - через загальні сюжети, загальне коло образів і характерні прийоми виразності, наприклад: кантата "Слава шахтарям Донбасу" і увертюра "Свято в Донбасі", балети "Слава металургам Донбасу", "Симфонія Донбасу", ораторія "Донбас трудовий" і симфонічна поема "Про героїв Донбасу" і т.д. За визнанням самого композитора, головна ідея "Про героїв Донбасу" - прагнення відтворити в музичних образах велич ратних і трудових подвигів шахтарів Донбасу, оспівати ідеї миру і братерства. Тематична єдність, наскрізний симфонічний розвиток, що синтезує роль фіналу додають поемі цілісність і ріднять її із симфонією. Порівнюючи поему з трьома вокально-симфонічними поемами композитора на вірші О. Прокоф'єва "Сибір - земля могутня", "Круті, скелясті береги Байкалу", "По річці, річці сибірській", відзначаємо два зовні несхожих за географічними, природними умовами. Знаходимо загальне в показі романтики драматичних переживань, свіжості композиційного рішення, широті охоплення жанрів стилістичних властивостей народної пісенної творчості. Співучість музики поглиблена злиттям вокальних ліній, що переходять у хвилеподібні кульмінаційні зони, на гребені яких прослуховуються інтонації російських, українських народних пісень, з побутовими діалектами і міським фольклором. Назвемо як приклад ще один твір С. В. Ратнера, що свідчить про сказане. Це Рапсодія на теми шахтарських поспівок для фагота і симфонічного оркестру - концертна п'єса, заснована на інтонаціях існуючих у Донбасі народних пісенно-танцювальних мелодій.

У А.Водовозова помітний етнографічний інтерес до фольклорної екзотики в обробках народних пісень "Узяв би я бандуру", "Лети, зозуля", "У воріт, воріт...", творах для голосу і струнного квартету "Прощай, сум" (сл. П.Элюара), "Птахи линуть у вирій" (сл. Є.Летюка), "Лебедина пісня" (сл. К.Дрока). . Елементи драматичного стилю відбиті у творах для голосу з оркестром "Безсмертя" (сл. С. Александрова), для хору з оркестром "Моя Україна" (сл. О. Іщенко). Урочистим станом контрастів, величі і спокою, патетичної лірики, героїки і споглядання відзначені "Весняна ода Леніну", "Балада, про робітника", "Червона тачанка", "Я народився в Донбасі". У спокійних епізодах композитор виводить на другий план інструментальні медитації, у рухливих частинах зв'язує інтонаційно тематичні соло, що плавно зливаються і підпорядковуються логіці інструментального і вокального діалогу.

Таким чином, українська інструментальна традиція на Донеччині набуває типологічних ознак у творчості засновників Донецької організації Національної спілки композиторів України - С.Ратнера та А.Водовозова через вербально-номінативні тенденції. У С.Ратнера це виявляється в галузі взаємодії великих вокальних та інструментальних форм: опер, балетів, ораторій, симфоній, концертів, симфонічних поем, сюїт на, так би мовити, "донбаському музичному фольклорі", який відрізняється наявністю одночасного існування на цій землі, власне, багатьох національних музичних фольклорів, при переважанні українського, російського, частково - єврейського. У А.Водовозова також спостерігається стильове інтегрування вокального та інструментального начал, причому вербальна номінативність інструментальної музики виявляється не тільки через програмні заголовки симфонічних поем, увертюр, концертів, а передусім через випуклість, рельєфність жанрових подач - будь-то пісня, романс, марш чи танець. Композитор максимально зближує тематичну серцевину своїх інструментальних творів з ритмоінтонаційною основою українського музичного фольклору.

Ця тенденція у подальшому знайде свої оригінальні рішення у музиці О.Рудянського (Симфонічна поема "Донбас", "Шкільний концерт" для фортепіано з оркестром), О.Некрасова (Українське скерцо для фортепіано, "Карпатська", "Гуцульська" - фортепіанні сюїти, варіації "Дзеркальні структури").

Шаповалова Олена Валеріївна

Викладач кафедри музикознавства Приазовського державного технічного університету.

Домашня адреса:

пр. Леніна, 91-А, кв. 97.

м. Маріуполь, Донецької області.

Поштовий індекс 87500.

тел. (8-0629) 34-04-97.