Філологічні науки/Українська мова та література

 

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СЛОВОВЖИВАННЯ В ПОЕЗІЇ ЯРОСЛАВА ШПОРТИ

                                      Білик В.В.

                   Одеський державний медичний університет

 

         Ім’я  поета  40-50-х  років  ХХ  століття Ярослава Шпорти   мало  відоме,  майже  не  досліджене.  Він  прийшов у літературу  у  передвоєнні  роки,   становлення  його   як поета тривало  до  останніх   днів  короткого життя, до  1956 року.  Мову  творів  поета  Шпорти  можна  розглядати  у різних  аспектах.  Одним  із  них є  дослідження  слова   з  точки  зору  як  і  для  чого  він  використовує    його.  Найяскравішими  ознаками авторського  стилю  Я.Шпорти  є  розвиток  символічних  значень слова  і  колористика.  Поет видобуває  із слова  ті значення,  ті відтінки,  які найбільшою мірою дають  можливість  втілити   авторське  світобачення.  

         Важливим компонентом  естетики Я. Шпорти  є  назви  кольорів.    Колористика в  його поезії  є доречним і вагомим  елементом художньої системи,  що,  разом  з іншими засобами  вираження  індивідуальної  чуттєвості,  створює  цілісне  враження  від яскравої картини  чи образу.

         Ранні поезії сповнені переважно ніжних світлих барв, акварельних відтінків (весна — „красна”,  „ясна”[6, 85];   „зелений гомін”[5, 58], жайворонків  „золотистий спів”[5, 181],  „золотисте літо”[6,64], „Лежать  доріг золочені  мережки” [5, 59]; веселка „золочена”,  „смарагдова” [5, 58] ранки „голубино-білі”[6, 62], „білий  цвіт черешні” [5,102], „У небі  світла  просинь” [5, 99]  ), хоч  зустрічаються  й  кольори: багряний,  синій  („Світилися далі багрові...”[5,91],  „...В осіннім  багрянім  бору” [4, 128],  „багряний цвіт”  троянди[5,131], „В  багрянім сяєві  світань” [6, 86]; ).  У віршах  останніх років    переважає   „зрілий”  колір — багряний:  („багряні  крила” осені [3,296];  „багристий  ранок”[5,55],  „В  осіннім  багрянім  саду” [3, 329];  „У  багристому  сяйві  зорі” [4, 208]; „Війни  багровий  слід” [4, 23]).  Але  й  повторюються  кольори:  неба  „голуба колиска”[4,140];  “У  лазуровій висоті” [4, 341],  даль  „шафранова” [3, 132].     Яскравим  прикладом поєднання  світлих  і  темних барв  є  поезія  „Осіннє”: „Надходить  осінь  знов,  дощем густим обмита, / З  дитинства  світлого  знайома добре нам” [5, 99].  Функції кольору  в українській мові  можуть  виконувати  і  іменники,  зокрема  абстрактні, які сприймаються як більш складні утворення  від  прикметників: блакить  — від  блакитний,  багрянь — від багряний, синь — від  синій: „Я  припадаю до  струмка, / Що  мчить  з  далеких  верховин. / У нього — неба  синь  дзвінка...”   [4, 89]; „Я  знаю  синь  небес  після квітневих  бур...”  [3, 200]; „Де  в  сизих росах  стерні  голі, / Де лісу  ближнього  багрянь” [4, 97]; „...І  сипала  осінь  багрець” [4, 58]; „Багрянцем  цвіте далина” [3, 402]; „Вітер  жбурнув  за  ліси  багрянці” [4, 54]; „Осінніх  днів  осіння  позолота” [3, 446]. Ще  один  різновид  колористики — відприкметникові  дієслова ( багряніти,  синіти,  золотитися,  зеленіти,  почорніти): „багряниться обрій” [3, 197]; „Зелена  земля,  чи од горя зчорніла?..” [3, 137].

         Голубий, блакитний колір,  на думку деяких  психологів, символізує  інтенсивність  мислення, високу  моральність  особистості.  Автор перебуває  у  стані  чистоти,  духовного  піднесення: „Такого  неба  голубу  колиску/Не  вперше  бачить  довелось  мені./Але  завжди,  завжди чаруюсь  нею, /Бо  це  мій  край... [5, 181].  У  гаму голубого вплітається синій  колір; „Неба  синь  дзвінка”[4, 89],  „Я  знаю синь  небес...” [3,200].

         З  давніх-давен  і до  нинішнього  часу  поєднання  жовтого (золотого)   та блакитного (синього) кольорів притаманне  нашому народові, виражаючи таким  чином  і художню  ментальність.  Більше того саме ці барви є улюбленими для  багатьох  поетів,  як-то: Микола Зеров, Максим Рильський.  У  Шпорти  також   знаходимо таке поєднання: „Земля у янтарі,  у  небі  світла  просинь” [4, 99].

         Золотий  колір може виступати в  двох  значеннях: 1) найдорожчий,  дорогоцінний; 2) як  барва гармонійності,  краси  світу: „Такого  неба  золоту колиску/ Не вперше  бачить довелось…” [3, 181].

         Зазначимо, що  колористика  поезії  не проста для  аналізу,  але, придивившись до палітри, легше  зрозуміти  настрій  ліричного  героя,  а  тому  і настрій  самого автора,  еволюцію  його життєвого  і  творчого  шляху,  особливості  психології  творчості.   За допомогою  барвопластики автор малює картини,  які  уточнюють  перебіг  настроїв.  Зміна  кольору  свідчить  про  мінливі  душевні стани,   що  переживає   ліричний  герой.

         Спробуємо  визначити  колір-фаворит,   найчастіше  вживаний  у  творчості  Я. Шпорти.  Це  багряний — 16 %;  синій (голубий) —16 %; золотий (позолочений,  жовтий) — 10%, чорний — 2 %; смарагдовий — 2 %,зелений - 5%.

         Превалювання  ніжних  світлих  тонів  у  рядках,  присвячених  згадці  про  юність,  молоді  літа, підкреслює  контраст  тяжким випробуванням  у  дні  війни.

         Окремо  розглянемо  чорний колір та  використання його в  поезіях, що  розглядаються.  В  українській, як  і в  слов’янській  традиції  загалом,  чорна і сіра барви символізують  смерть, траур, смуток, осінню тугу,  тяжкі  життєві  випробування.  У  Шпорти  чорний колір  вживається на  позначення тяжкого життя  людини: „Чорні  руки  в  мозолях і  ранах,  /Чорні щоки, впалі  і  худі...”[3, 128].  Але автор  впевнений, що є можливість  перебороти  негаразди, які   зустрічаються на  дорогах  життя: „Чорну  ніч  розбуджу солов’ями...” [3, 442].    

         Розглянувши деякі  моменти колористики  Ярослава  Шпорти,  зазначимо,  що в  поетовій  естетиці  вживаються як  традиційні  кольори,  так  і  такі,  що  рідше використовуються  майстрами  слова,  але кожен випадок свідчить  про  уміння  тонко  відчувати  світ  і  передавати   це  відчуття засобами художнього слова.

 

Література:

1. Степанюк Б.П. Шлях  поета  //Шпорта  Я. Вибране. — К.,1958. — с.3-24.

2.Чичерин А.В. Идея  и  стиль. — М., 1968, 274 с.

3.Шпорта Ярослав. Вибране. —К.,1958. —545 с.

4.Шпорта Я. Незакінчений  зошит: Лірика. Балади. Поеми. — К., 1972.-255с.

5.Шпорта  Я. Ти  в  серці  моєму: Збірка  поезій. — К., 1954. — 201 с.

6.Шпорта Я. Лірика. — К.: Держвидав. худож. літ., 1951. — 251 с.