Экономические науки/2. Финансы и банковскоедело

Швайдак В'ячеслав Миколайович

Аспірант Національної академії управління

Гірман Юрій Васильович

Голова Наглядової Ради ПАТ «Банк Альянс»

ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Досвід накопиченій більш як за 25-ти років функціонування української економіки в ринкових умовах, дозволяє здійснити деякі висновки та узагальнення, але безумовно, в розвинених державах заходу формування інститутів небанківських фінансових посередників (далі НФП) здійснювалось на протязі багатьох десятиліть та навіть декількох століть. Тому досвід розвинених країн є дуже важливим і його необхідно використовувати для визначення місця та ролі НФП в економіці України.

Проблеми вивчення діяльності та визначення місця фінансових посередників в структурі економіки зарубіжних країнах присвячено багато наукових робіт. Це питання розглядалось в роботах Дж. Ван Хорна, Р.Л.Акоффа, Д.Бойда, Дж.М.Кейнса, Ф.С.Мишкіна, М.Портера, Ю.В.Рожкова, П. Роуза, С.Шарпа, А.Томпсона, Ф.Труссарда, М.Хана, Г.Хоггарта, М.Чіхака, А. Пігу, Й. Шумпетер, Р. Голдсмід, Дж. Стігліц та інші.

Систематизація еволюції поглядів на фінансове посередництво зроблена Полєтаєв О.О. в роботі [3] та Базилевича В.Д. [1]. Результати наведені таблиці 1 Еволюція формування НФП.

Таблиця 1. Еволюція формування НФП (складено автором на основі [1,4,5])

№	Назва етапу	Представники, які започаткували даний етап	Характеристика даного етапу
1	Меркантилізм	Т. Мен, Д. Ло, Ж.Б. Кольбер	Представники цієї течії економічної теорії притримувалися різних позицій щодо ролі фінансових посередників. Т. Мен, Д. Ло вважали її позитивною, Ж.Б. Кольбер вважав, що вони іммобілізують ресурси з торгівлі та виробництва.
2	Класичний	В. Петті, А. Сміт	Визначають фінансових посередників, як один з важливих чинників активізацій економіки, як джерела її фінансування.
3	Кейнсіанство	Дж.М.Кейнс,А.Пігу, А.Маршалл	Відводять важливе місце фінансовому посередництву, що виступає рушійною силою підвищення ефективності виробництва і багатства нації. Обґрунтовують необхідність розподілу інвестиційних ризиків між інвесторами і фінансовими посередниками.
4	Посткейнсі-анство	А. Лейонхуфвуд, С. Вайнтрауб, П. Девідсон, Р. Клаур, Х. Мінскі	Дадається характеристика джерел фінансування виробництва, констатується процес становлення інституційної складової фінансових ринків. Подальший розвиток ідей про роль фінансового посередництва в економічній динаміці.
5	50-60-ті рр. ХХ ст.	У. Зілбер, Є. Шоу, Р. Камерон, Р.Дж. Маккінон, Б. Фрідман	Остаточно з’ясовано, що зв’язок між обсягами тимчасово вільних коштів та інвестиціями має різний характер в залежності від ступеня розвитку системи фінансових посередників.
6	60-70-ті рр. ХХ ст.	Р. Голдсміт Х. Дугел, Д.Кример.	Створили чітку структуру та параметри функціонування ринку капіталів і кредитної системи. Фінансове посередництво: 1. вирішує проблему балансування нестачі необхідних фінансових активів в економіці з нееластичною їх пропозицією; 2. сприяє концентрації потрібних ресурсів і подальшому їх ефективному реінвестуванню.
7	70-80-ті рр. ХХ ст.	Дж. Герлі та Є. Шоу, У. Зілбер	З’ясували, що існує спільна тенденція у зростанні рівня доходів і підвищенні попиту на послуги фінансового посередництва. Система фінансового посередництва починає характеризуватися як невід’ємний фактор зростання економіки.
8	80-ті рр. ХХ ст.	Дж. Стігліц та А. Вайс	Вводиться поняття «морального ризику» та «асиметричної інформації». Показують, що успішність здійснення фінансово-посередницької діяльності є проблемною без конструювання надійних схем захисту інтересів власників заощаджень. Фактично, обґрунтовується роль дієвого державного регулювання діяльності фінансових посередників.

У роботі Чеберяко О. В проаналізована специфіка типів фінансових посередників у різних зарубіжних країнах. У міжнародній практиці застосовується розподіл фінансових посередників відповідно до фінансових послуг, які здійснює посередник [6].

Відповідно, поділяють посередників за напрямами діяльності: депозитні установи (банки, кредитні товариства-спілки), контрактно-ощадні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, ощадні асоціації), інвестиційні установи (інвестиційні банки, ІСІ тощо) [3].

В США, крім депозитних і недепозитних посередницьких установ, виділяють ще фінансових посередників федерального уряду (Федеральна Національна Іпотечна Асоціація, федеральні банки з кредитування житлового будівництва, банки з кредитування фермерських господарств, Асоціація з кредитування студентів). В Європі та Японії наголос робиться на банківському обслуговуванні клієнтських потреб, тому посередницький сектор тут розуміється як банківський [1]. Нині найбільш поширеними у світі є дві моделі посередників: банківсько орієнтована (Німеччина, Австрія, Франція, Бельгія, Італія, Іспанія та ін.) та ринково орієнтована (США, Канада, Австралія, Мексика, Туреччина, Малайзія, Сінгапур) моделі організації фінансового посередництва [3].

В свою чергу, за висновками Т. Мойнихэн, в останні роки фінансові посередники стали приділяти більше уваги розвитку нових технологій. Вони застосовують цифрові і хмарні технології, трансформують моделі обслуговування клієнтів, розвивають співробітництво з інноваційними компаніями, вивчають нові джерела даних і аналітичні інструменти, а також автоматизують неефективні процеси [2].

Література:

1. Базилевич В.Д. Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 1300 с.

2. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э. Дж. Долан, К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл ; пер. с англ.В. Лукашевич. – М.: Туран, 1996. – 448 с.

3. Полєтаєв О.О. Економічна сутність фінансового посередництва. / О.О. Полєтаєв // Наукові праці. Т 126. Вип. 113, С.39-46. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/economy/2010/126-113-6.pdf

4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Изд-во Соц.-экон. литературы, 1962. – С. 273.

5. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: Пер. с англ. – Т. 1. – М.: Прогресс, 1985. – 512 с.

6. Чеберяко О. В., Лобода А. Б. Моделі фінансового посередництва та їх класифікація в Україні. [Текст] / О. В. Чеберяко, А. Б. Лобода // Економічний часопис-ХХІ. – 2013. – №7-8 (1). – С.72-75.

7. The state of the financial services industry 2017 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.oliverwyman.com/content/dam/oliver-wyman/europe/ru/files /SOFS2017-Russian_WEB.PDF