Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

До адміністративних методів регулювання можна віднести: контроль за дотриманням стандартів на сільськогосподарську продукцію і встановлення квот, митних зборів на імпорт або експорт сільсько господарської продукції та продовольства з метою захисту вітчизняного виробника і продовольчого ринку; відстеження паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію з метою своєчасного корегування граничних цін; визначення пріоритетних напрямків дотації та інвестицій; переорієнтація органів державного управління АПК відповідно до формуванням якісно нової його структури, адекватної новим умовам господарювання; розвиток функцій місцевого самоврядування [2, C. 111].

Історична еволюція економічної ролі держави свідчить про те, що воно в ринковій економіці виконує функції регулювання. Система державного регулювання формується на основі реалізації певних принципів. Вивчення соціально-економічних моделей ринкової системи господарства дозволило виділити загальні принципи державного регулювання, що забезпечують стійкість функціонування економічної системи в умовах циклічного розвитку ринкової економіки. При формуванні галузевих механізмів державного регулювання необхідно враховувати як загальні (універсальні) принципи державного регулювання, так і специфічні [4, C. 302]. Монографічні дослідження дозволили виділити і доповнити специфічні принципи при формуванні системи державного регулювання розвитку аграрного сектору.

Принципи державного регулювання розвитку аграрного сектору можна розділити на [1, C.89]:

1) універсальні:

- недоторканність особи, захист її прав і свобод;

- захист власності і забезпечення доступу до власності;

- соціальна справедливість і забезпечення рівнодоступність до економічних ресурсів;

- збереження контролю над територією;

- інституційне та інфраструктурне облаштування;

- забезпечення продовольчої безпеки;

2) диференційовані:

- оптимальне розміщення продуктивних сил;

- спеціальна кредитно-фінансова система;

- єдність інвестиційно-інноваційної політики;

- ціновий паритет;

- розвиток інтеграційних процесів;

- соціально-економічна стійкість;

- подолання асиметрії ринкової інформації.

Природа ринкових відносин не завжди відповідає інтересам суспільства. У міру розвитку ринкової економіки в сільському господарстві виникають економічні та соціальні проблеми, які не можуть бути вирішенні автоматично на базі приватної власності, тому що ринковий механізм не націлений на створення умов для ефективного функціонування сільського господарства [3, C. 16]. Саморегулювання не в змозі забезпечити вихід з кризи і зростання виробництва. Існує необхідність значних інвестицій, малорентабельних або нерентабельних із погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження процесу відтворення, тому потрібне втручання держави.

Державне регулювання розвитку аграрного сектору в нашій країні є багаторівневою системою: державний, міжрегіональний, регіональний і місцеві рівні регулювання. Виділення регіонального рівня державного регулювання відповідає структурі державного управління і обумовлено певною автономністю завдань, інтересів, ресурсів і можливостей.

У процесі формування децентралізації влади в Україні правове забезпечення розвитку її державності, реальне розмежування прав і повноважень державного центру, суб'єктів регіонального і місцевого самоврядування стають ключовими факторами.

За цим - реальне забезпечення децентралізації влади, перенесення центру реформ в регіони, де вони і здійснюються.

Підвищення статусу та реальної влади регіонів у розвитку власної території, забезпечення стабілізуючих та інтеграційних процесів, удосконалення політичних, економічних, бюджетно-фінансових відносин, відносин власності на всіх рівнях, нарешті, перегляд ролі і місця місцевого самоврядування у державному управлінні - все це характеризує підходи і складні процеси регіональної політики.

Література:

1. Дідьківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

2. Кириленко І.Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 452 с.

3. Кулик А.М. Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні // Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005. – 21с.

4. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.