Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

К.ф.н. Баланюк С. С.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Структурні елементи значення particular в сучасній англійській мові

Наголошуючи на тісному зв’язку мови й мислення, А. Вежбицька стверджує, що семантика співвідноситься зі своєрідною «діяльністю, яка полягає в роз’ясненні смислу людських висловлювань. Метою її є виявлення структури думки, прихованої за зовнішньою формою мови» [1, с. 27]. Тому, для того, щоб виявити, яке саме смислове наповнення ховається за формою слова, доцільно звернутися до аналізу смислових елементів значення через застосування метамови. До розробки метамовних методик залучалися також відомі науковці Г.В. Лейбніц, Р.С. Якендорф, Ю.Д. Апресян, Б.М. Каспаров, А.Ж. Греймас, О.В. Падучева та ін. Вони довели, що існування певних лінгвоспецифічних одиниць у конкретній мові дає можливість репрезентувати складні семантичні процеси в простішому, лаконічнішому вигляді. Метамова відмінна від природної мови, оскільки містить певні елементарні мовні конструкції, котрі можна застосувати для тлумачення всіх інших висловлювань у зв’язку із притаманним їм смисловим наповненням.

Серед найбільш авторитетних тлумачень смислу вважаються роботи відомого представника семантичної логіки Г. Фреге, який з кожним словом, яке називав власним іменем, пов'язував значення (Bedeutung) і смисл (Sinn). Розрізняючи смисл та значення за властивими їм характеристиками, Г. Фреге застосовує таке пояснення: «власне ім'я виражає – druckt aus – свій смисл й означає – bedeutet – чи позначає – beseichnet – своє значення. За допомогою даного знаку ми виражаємо його смисл і позначаємо його значення» [2, c. 31]. Оскільки для кожної представленої лексеми у словнику створюється певний формат трактування (форматування), очевидно, що він досягається за рахунок того, що кожен його структурний елемент є представником значення, який асоціюється з певним уніфікуючим параметром тлумачення (наприклад, відношення, діяльність, результат тощо). При цьому можуть фіксуватися параметри, спільні для всіх слів певного типу, групи тощо. Ці параметри і задають парадигму значень слова. Які саме параметри формують семантико-смислову парадигму категорії прикметників зі значенням «особливий» можна визначити, на наш погляд, також звертаючись до метамовного аналізу значення слова за його структурними логіко-предметними елементами – смисловими компонентами (СК). Суть такого аналізу полягає у тому, щоб виявити для лексеми принцип тлумачення, за яким відображається структурна єдність значення-смисл.

За даними 10 тлумачних словників сучасної англійської мови семантико-смислова структура значення прикметника particular («особливий») відображає узагальнений поділ всіх значень слова на 7 різних лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), серед яких виділяються дві категоріальні групи: 1) нетермінологічні, або загальновживані (ЛСВ1-ЛСВ5): Unique or specific, relating to a single person, group, thing; Separate or distinct from others; Individual; Surpassing what is common; unusual; Worthy of note, important; Distinct relating to a part or portion of the whole; та 2) термінологічні (ЛСВ6 -ЛСВ7): Relating to or providing details; Not easily satisfied.

Усі виокремлені ЛСВ характеризуються певними найтиповішими для них смисловими компонентами тлумачення. Так, виявилося, що особливе місце в тлумаченні слова particular займає СК „людина”. Він часто експлікується опосередковано через лексему person, яка присутня в тлумаченні майже всіх ЛСВ: associated with a specific person; unique or specific to a person ; of or belonging to a single, definite person, etc. І це не дивно, адже прикметник particular виражає насамперед оцінку мовцем певної ситуації, явища, об’єкта, тобто його ставлення. Наприклад, ЛСВ1 unique or specific, relating to a single person, group, thing містить СК „відношення” у своєму трактуванні : of or pertaining to of or relating to, оf, belonging to, dealing with; СК „сприйняття”: associated with, under consideration, СК „неповторність”: unique or specific, not general; СК „людина”: person, individual; СК „речі”: thing; СК „клас, тип, категорія” group, category; СК „подія”: event, occasion. Тобто, виявивши сукупність базових смислових парадигм значення ЛСВ, отримуємо певні співвідносні структурні елементи його форматування.

Проаналізувавши 7 ЛСВ слова particular, спостерігаємо також багато спільних смислових компонентів у структурі його значення. Як виявилося, СК „відношення” містять усі ЛСВ без винятку; СК „міра” – ЛСВ1, ЛСВ2, ЛСВ3, ЛСВ5, ЛСВ6, ЛСВ7; СК „деталі” – ЛСВ5, ЛСВ6, ЛСВ7; СК „вартий уваги” – ЛСВ1, ЛСВ2, ЛСВ3, ЛСВ4; ЛСВ5, СК „люди” – ЛСВ1-ЛСВ7; СК „ціле” і „частини цілого” – ЛСВ1, ЛСВ2, ЛСВ3, ЛСВ5, ЛСВ6; СК „уважний до деталей” – ЛСВ6, ЛСВ7; СК „оцінка” – характерний для всіх ЛСВ, так, як і СК „незвичайний” та СК „відмінний від інших”. Окремою групою все ж виділяються смислові компоненти ЛСВ6 та ЛСВ7, які теж компонуються з таких близьких по смислу, спільних для них елементів, як „значимість”, „точність” та „деталі”.

Аналіз структури предметно-логічної частини лексем прикметника particular наштовхує на думку про існування ядра смислових компонентів у вигляді оцінки (відношення людини), яке формує навколо себе унікальну комбінацію притаманних йому взаємопов’язаних структурних елементів, що дозволяє визначити багатомірний смисл оцінного значення «особливий».

Узагальнюючи спостереження, можна зробити висновок, що даний вид дослідження дає перспективу виокремити СК за аналізом експлікації значення particular у тексті, що сприяє визначенню механізмів, за якими відбувається його структурування, а також встановленню ключових семантико-смислових аспектів, які відображають найсуттєвіші знання мовців про ознаку «особливий».

ЛІТЕРАТУРА

1. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 780 с.

2. Frege G. Uber Sinn und Bedeutung // Zeitschrift fur Philosophic und philosophische Kritik, 1892, Bd. 100. – S. 25-50.