Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Бужимська К.О.

Житомирський державний технологічний університет

Сутність та складові комплексної інноваційно-технологічної модернізації підприємств

Проблема підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств пов’язана з необхідністю проведення комплексної інноваційно-технологічної модернізації, під якою ми розуміємо процес удосконалення, покращення, оновлення на інноваційній основі об’єктів модернізації (підприємства та їх структурні підрозділи) в усіх сферах та за всіма напрямками їх функціонування.

Сучасне підприємство виконує низку функцій, які можна поділити на: економічні, соціальні та екологічні. Економічні функції поділяються на: техніко-економічну (запровадження нової техніки і технології; впровадження досягнень науки у виробництво; придбання якісних комплектуючих виробів та предметів праці; наймання або підготовку робочої сили відповідної якості; раціоналізація виробничих процесів), організаційно-економічну (управління процесами виробництва та збуту товарів; раціональна організація праці працівників шляхом впровадження прогресивних форм та методів праці; укладання контрактів; вивчення ринку) та отримання прибутку (виступає як економічна функція та результат реалізації двох попередніх функцій). До соціальних функцій сучасного підприємства відносяться: формування колективу; поліпшення умов і змісту праці; удосконалення кваліфікаційного складу працівників; підвищення рівня життя працівників; культуро-освітня та спортивно-оздоровча робота. До екологічних функцій: вдосконалення технологічних процесів в напрямку їх екологічної безпеки; створення і розвиток екологічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Виходячи з основних функцій підприємства, ми виділяємо наступні складові комплексної інноваційно-технологічної модернізації: економічна модернізація (техніко-економічна модернізація, організаційно-економічна модернізація); соціальна модернізація; екологічна модернізація. Кожна з цих складових має власні цілі, засоби реалізації та результати, які можуть знаходиться у певному протиріччі.

Економічна модернізації безумовно є основною та пріоритетною складовою. Метою і основним результатом її реалізації є підвищення прибутковості діяльності підприємства, тому в ній зацікавлені і власники (збільшення дивідендних виплат), і трудовий колектив підприємства (збереження робочих місць, збільшення заробітної плати) і держава (збільшення суми податку на прибуток та інших платежів).

Цілями соціальної модернізації є збільшення кількості робочих місць, покращення умов праці, підвищення оплати праці та якості життя працівників підприємства. В її реалізації та пріоритетності зацікавлені передусім наймані працівники підприємства. Власники мають опосередкований інтерес: соціальна модернізація вимагає витрат, її результатом має бути підвищення мотивації трудового колективу до високоякісної продуктивної праці, яка, безумовно, впливає на прибутковість підприємства, але розмір цього впливу важко визначити у вартісних показниках. Це не дає можливості порівняти витрати із зиском, що знижує зацікавленість власників в проведені соціальної модернізації та вимагає додаткових стимулів з боку держави (визначення рівня мінімальної заробітної плати, ставки обов’язкових платежів на соціальні заходи тощо).

Екологічна модернізація має на меті підвищення екологічної безпеки виробничих процесів на підприємстві та продукції, яку воно виробляє. Її ініціатором зазвичай виступає громадськість та уповноважені державні органи охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, а зацікавленою стороною має бути усе населення як країни, так і світу. Сьогодні проблеми екологічної безпеки набувають глобальних масштабів, їх рішення можливе лише шляхом переведення всіх галузей економіки на принципово нові види техніки й технології, які дозволять підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов водночас з поліпшенням або хоча б збереженням якості довкілля. Зрозуміло, що це завдання не можливо вирішити силами окремого підприємства, тут необхідна національна програма екологізації з використанням всіх можливих інструментів державного впливу на суб’єкти господарювання, але підприємства мають бути активними учасниками та ініціаторами екологічної модернізації, в межах власних можливостей та компетенції.

Як видно, цілі кожної з складових знаходяться у певному протиріччі, але вони мають спільну головну мету – підвищення конкурентоспроможності підприємства. Ігнорування соціальної та екологічної складових комплексної модернізації ставить під загрозу досягнення головної мети, оскільки сьогодні рівень конкурентоспроможності підприємства багато у чому визначається рівнем його соціальної відповідальності та позитивним іміджем. Недостатньо активна діяльність (або бездіяльність) підприємства в сферах соціального захисту населення та охорони навколишнього середовища формує негативний імідж підприємству та може спричинити втрату конкурентних переваг.

Слід зазначити, що поєднання усіх трьох компонентів комплексної модернізації лежить в сфері інноваційно-технічних та інноваційно-технологічних рішень, включаючи інноваційні технології у сфері управління персоналом, маркетингу, прийняття управлінських рішень, що вимагає не тільки фінансових, трудових, матеріальних ресурсів, а також високоінтелектуальних ресурсів та наявності інноваційно-підприємницького потенціалу на підприємстві.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що для успішного та ефективного проведення комплексної інноваційно-технологічної модернізації необхідне таке поєднання всіх компонентів модернізаційного процесу, яке забезпечить отримання оптимальних результатів відповідно до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства та максимально можливий рівень задоволення усіх зацікавлених сторін.