Державне управління /2. Сучасні технології управління

Балабанова Н.В.

Донецький державний університет управління, Україна

Державний механізм регулювання стратегічного розвитку машинобудування в Україні

Роль машинобудування у розвитку суспільства полягає у забезпеченні можливостей для його прогресивної динаміки. Адаптація суспільства до середовища власного існування, реалізована за рахунок розвитку більш ефективних знарядь праці і технологій використання й переробки ресурсів, підвищує потенціал кожного члена суспільства, створюючи можливості для подальшого розвитку, визначає концентрацію членів суспільства на задоволенні потреб більш високого порядку. При цьому розвиток машинобудування неможливий без узгоджених зусиль приватного капіталу і держави у формуванні необхідних факторів виробництва.

Аналіз стану національної економіки України і її галузевої структури виявив, що економіка країни знаходиться на етапі розвитку, обумовленому необхідністю удосконалення факторів виробництва і підвищенням їх ефективності, що неможливо реалізувати без модернізації промисловості і впровадження інноваційних технологій. Крім того, низькі значення показників розвитку державних і ринкових інституцій, а також ринкової інфраструктури є першочерговими проблемами на шляху формування конкурентоздатної економіки.

Галузева структура промисловості України характеризується домінуванням переробних галузей, у якій машинобудування займає значну частку (14% від всього обсягу реалізованої промислової продукції, робіт, послуг в Україні). При цьому найбільша питома вага в структурі обробної промисловості як і раніше займає металургійне виробництво і виробництво готових металевих виробів. В цілому, диспропорційний розвиток сировинних галузей третього і четвертого технологічних укладів не тільки відволікає частину значимих ресурсів національної економіки, але й стримує її розвиток.

Кризові явища, характерні для розвитку економіки як системи різного рівня організації – глобального, національного, регіонального, визначили особливості державного регулювання розвитку машинобудівної галузі в умовах кризи. Зокрема, у кризові періоди розвитку загострюються протиріччя між сировинними галузями й інноваційними, технологічними. Актуалізується конфлікт між металургією і машинобудуванням, об'єктивно обумовлений асиметричними відносинами «продавець – покупець», «виробник – споживач». Загострення цього конфлікту в кризові періоди обумовлено обмеженістю ресурсів і можливостей використання державної підтримки. Регулююча функція держави полягає у визначенні вектора розвитку національної економіки в цілому, який задається обраними методами вирішення зазначеного конфлікту.

Згідно експертних оцінок, найчастіше використовуються такі методи стимулювання машинобудування як великі державні проекти (держзамовлення), податкові пільги, концентрація активів (злиття компаній у великі холдинги). Проте, ці методи є локальними і представляються як окремий випадок у порівнянні із системним підходом до розробки стратегії розвитку національної економіки.

Аналіз машинобудування як базової галузі розвинених економік світу визначив, що в якості локомотиву на сучасному етапі розвитку виступало транспортне машинобудування.

Для пом'якшення впливу світової фінансової кризи більшість розвинених країн застосували методи прямої державної підтримки автомобілебудування, стимулюючи попит на продукцію, або надаючи фінансові пільги і кредити. Таким чином, державна підтримка машинобудування в період кризи в короткостроковій перспективі може передбачати прямі державні дотації з метою пом'якшення різких перепадів попиту на вироблену продукцію. Однак, вже в середньостроковій перспективі компаніям прийдеться прибігти до стандартного набору процедур, що включає радикальне підвищення ефективності виробництва і збільшення конкурентоздатності продукції. У такому випадку державна підтримка повинна бути стимулюючою й у більшому ступені інфраструктурною.

В процесі формування методологічного підходу до визначення стратегічних напрямків розвитку машинобудування визначено, що теоретичні, концептуальні основи цього підходу базуються на положеннях стратегічного управління і закономірностях розвитку складних відкритих систем. Тому що при системному дослідженні опис елементів об'єкта, що аналізується, проводиться не сам по собі, а лише в зв'язку і з урахуванням їх «місця» у цілому, то для галузі економіки (у цьому випадку - для машинобудування) велике значення має аналіз і прогноз розвитку національної і глобальної економічних систем, а також підсистем їх регулювання.

Суб'єктами стратегічного цілепокладання галузі є: а) суб'єкти господарювання; б) держава як підсистема управління, здатна впливати на розвиток галузі, у тому числі, у довгостроковій перспективі. Проте, якщо суб'єкти господарювання при виборі стратегії розвитку орієнтуються, переважно, на ринок галузі (на його національну і глобальну складові), то держава, регулюючи заданий ринок, має враховувати одночасно стан всієї національної економічної системи, забезпечуючи її цілісність, стійкий розвиток, і зв’язність між її елементами.

При аналізі тенденцій розвитку глобальної і національний економічних систем було виявлене наступне:

національна економічна система України може бути охарактеризована за допомогою концепції технологічних укладів, а також на основі теорії конкурентоспроможності М.Портера. Економіка України відповідає третьому і четвертому технологічним укладам і істотно відстає від розвинених економік світу. Еволюційний розвиток національної економіки визначається об'єктивною необхідністю підвищення технологічного укладу до п'ятого рівня. З іншого боку, застосовуючи теорію конкурентоспроможності М.Портера, слід зазначити, що в складних галузях, до яких відноситься і машинобудування, що складають основу кожної розвиненої економіки, країна не успадковує, а створює найбільш істотні фактори виробництва – такі як кваліфікована робоча сила чи науково-технічна база виробництва. Більш того, набір факторів, які має держава в деякий визначений момент часу, виявляється менш значимим, чим швидкість і ефективність їх створення і відновлення, а також застосування в конкретних галузях;

прогноз розвитку глобальної економічної системи заснований на експертній думці, відповідно до якої низхідна фаза циклу М.Д.Кондратьєва, що приходиться на 2000-2020 рр., відповідає фазі великих потрясінь в еволюції міжнародного ринку. Отже, відповідно до цього підходу, світовий (глобальний) ринок вступає у фазу великих потрясінь, чи нестійкості. У результаті кінець епохи економічного лібералізму, збільшення регулюючої ролі держави і міжнародних організацій, прагнення розвинених економік до протекціонізму і ведення жорсткої конкурентної політики є причинами зниження тісноти зв'язків між елементами глобальної економічної системи (національними економіками і транснаціональними корпораціями). У цій ситуації актуальною проблемою більшості національних економік буде розвиток внутрішнього ринку, пошук шляхів збільшення ефективності і продуктивності за рахунок впровадження технологій ресурсозбереження і фундаментальних інновацій, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку.

Історичний аналіз і прогноз розвитку машинобудівної галузі в Україні дає можливість визначити, що базовими галузями машинобудування були сільськогосподарське машинобудування, паровозо- і вагонобудування, промислове (важке) машинобудування. При цьому, при становленні економіки України як цілісної системи, що має конкурентні переваги, важливе значення мають галузі, у яких розвинені фактори виробництва.

Для України такими галузями є: високотехнологічні галузі (ракетно-космічна техніка, літако- і моторобудування, електрозварювання, порошкова металургія, біотехнологія, деяка продукція ВПК). Другий блок складають галузі АПК, що розвивалися на унікальній природній основі і характеризуються величезним досвідом культивування й експорту різних продуктів харчування. Транзитні перевезення вантажів, транспортування нафти, газу, електроенергії, надання інших міжнародних послуг у сфері транспорту, зв'язку, комунікацій, складають третю сукупність галузей, що формують структурний каркас економіки. Нарешті, розгалужений рекреаційно-туристичний комплекс від Карпат до Азовського моря, від Чернігова до Криму й Одеси при відповідному інфраструктурному забезпеченні можуть і повинні стати важливим каналом валютних надходжень і розширити границі внутрішнього ринку. Орієнтація машинобудування на розвиток цих галузей дозволить збільшити конкурентоздатність національної економіки за рахунок збільшення зв’язності її елементів.

Напрямки державного регулювання машинобудівної галузі в Україні на рівні підприємств, виходячи з перерахованих вище висновків, передбачають особливу увагу до стратегічних ресурсів «фінанси» і «персонал». Забезпечення машинобудування кваліфікованими кадрами повинне стати одним з напрямків національної освітньої політики. З іншого боку, трансформація підприємств у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, потребує кредитних ресурсів.

Концептуальна модель переходу машинобудівних підприємств як виробничих систем у режим функціонування, що відповідає п'ятому технологічному укладу, передбачає поелементну трансформацію його структури і функцій. Перехід кожного стратегічного ресурсу еталонної виробничої системи в 5 технологічний уклад супроводжується впровадженням технологій більш високого рівня для управління і функціонування певного стратегічного ресурсу, а саме:

для ресурсу «менеджмент» трансформація полягає в переході на процесне управління шляхом впровадження CALS-технологій і перепроектування організаційної структури;

ресурс «виробництво» потребує оптимізації за критеріями енергоємності, екологічності й оптимізації використання матеріалів (перехід на композитні матеріали). Крім того, забезпечується індивідуалізація виробництва і споживання, підвищення гнучкості виробництва;

ресурс «маркетинг» розвивається в напрямку впровадження соціально-відповідальних підходів до проектування та реалізації продукції, актуалізується потреба в інтерактивному маркетингу, що відрізняється індивідуальним підходом до потреб споживачів і супроводом споживача в процесі споживання товару;

ресурс «фінанси» при переході виробничої системи в п'ятий технологічний уклад випробує на собі вплив двох основних тенденцій: автоматизації на основі розвитку складних систем зв'язку (Інтернет, супутниковий мобільний зв'язок), а також формування процесної організаційної структури. У підсумку виникає потреба в автоматизованих системах, що відрізняються високою швидкістю передачі даних, і підвищуються вимоги до аналітичної складової управління фінансами, яка виражається в становленні систем контролінгу;

ресурс «персонал» випробовує на собі вплив трансформації ресурсів «менеджмент» і «виробництво». В результаті змінюється рівень кваліфікації персоналу, виникає потреба у впровадженні безперервного навчання. Крім того, ключовим моментом переходу до 5 технологічного укладу є зміна системи мотивації персоналу, розвиток індивідуальних здібностей і забезпечення високого рівня залучення персоналу в процес досягнення поставлених цілей компанії;

ресурс «інновації» трансформується шляхом формування автономних робочих груп, які реалізують уніфіковані бізнес-процеси, що здійснюється також за допомогою CALS-технологій. Ця система заснована на принципі гнучкого наскрізного управління нововведеннями та передбачає децентралізацію внутрішнього управління у виробничій системі.

Окремо варто зазначити, що роль держави в переході підприємств машинобудівного комплексу в режим функціонування, який відповідає 5 технологічному укладу полягає у:

забезпеченні переходу ресурсу «персонал» шляхом становлення системи якісної освіти кадрів для машинобудівної галузі (впровадження нових технологій навчання, забезпечення передачі знань і формування практичних навичок, широке використання міжнародного досвіду підготовки кадрів);

у наданні фінансової підтримки (ресурс «фінанси») шляхом розвитку систем кредитування машинобудівних підприємств із метою їх модернізації і комплексної автоматизації;

у сприянні трансформації ресурсу «виробництво» шляхом впровадження стандартів процесного управління і CALS-технологій.

Література:

1. Портер М. Конкуренция: учеб. пособ. / М.Портер; пер. с англ. – М.: Вильямс, 2000. – 495 с.

2. Цыгичко В.Н. Руководителю – о принятии решений / В.Н.Цыгичко; 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 272 с.

3. Пилипенко И.В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной Европы / И.В.Пилипенко. – Смоленск: Ойкумена, 2005. – 496 с.

4. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория. Монография / Л.И. Дмитриченко. – Донецк: УкрНТЭК, 2001. – 329 с.

5. Большаков А.С. Современный менеджмент: теория и практика / А.С.Большаков, В.И.Михайлов. – СПб.: Питер, 2002. – 416 с.

6. Жук М.В. Міжнародні стратегії економічного розвитку: навч. посіб. / М.В.Жук, Т.В.Бауліна. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 348 с.

7. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: навч. посіб. / А.С.Філіпенко. – К.: Знання України, 2006. – 316 с.