К.п.н. Жукова О.С.

Донецький державний університет управління

ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОДУКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ В РЕЖИМІ ВИКЛАДАЧ-СТУДЕНТ

Комунікативні методи займають провідне положення в навчанні. Слово викладача, підручники – давні атрибути навчального процесу. Проте в останні десятиліття відмічається необхідність змін такого підходу: слово викладача перетворюється з монологічного в діалогічне. Викладач ВНЗ повинен володіти методами бесіди, дискусії, постановки проблемних питань. Він рідко розповідає сам, частіше проводить жваву бесіду зі студентами, заохочуючи їх до висловлювань власної точки зору. Головною умовою виникнення діалогу, на наш погляд, є комунікативна інтенція, потреба у спілкуванні, а також проблемна ситуація, тобто для реального діалогу необхідні, щонайменше, дві передумови: певна загальна основа та певні відмінності у вирішенні тієї чи іншої проблеми між тими, хто веде її обговорення.

Суть діалогу міститься у визнанні унікальності один одного кожним партнером, їх взаємної рівності по відношенню один до одного, у відмінності та оригінальності точок зору, в орієнтації кожного на розуміння та активну інтерпретацію його точки зору партнером, в очікуванні відповіді та її звеличенні у власному висловленні, взаємному збагаченні партнерів діалогу, емоційного та особистісного захоплення партнерів, довірливості, щирості вираження почуттів та стану.

Методом організації продуктивної взаємодії – метод переконання – є засобом різнобічного впливання на свідомість, почуття та волю студента з метою розвитку мотивів та потреб діяльності. Засобами методу переконання можуть бути навчальна робота, бесіди (індивідуальні та колективні), різноманітні форми позааудиторної роботи.

Іншим компонентом організації продуктивної взаємодії є засоби навчання. Засоби навчання – це дидактичні компоненти, включаючи досвід суспільної практики та способи застосування наукової та технічної інформації, які використовуються викладачем для забезпечення покращення якості знань студентів та підвищення їх пізнавальної активності.

Засобами продуктивної взаємодії викладача та студентів можуть бути навчальні програми, навчальна та навчально-методична література, словники, довідники, проблемні, контрольні завдання, дидактичні матеріали, наочні засоби, журнали, газети, мультимедійні програми.

Особливості використання засобів навчання визначаються об’єктивними та суб’єктивними факторами. До перших належать форми, способи навчання, до других – індивідуальні особливості студентів. Перш за все, це особливості сприйняття інформації та особливості мислення.

Організація продуктивної взаємодії викладача та студентів можлива тільки при знаннях та вправному використанні різноманітних форм організації такої взаємодії, щоб в кожному конкретному випадку викладач мав можливість обирати найбільш доцільну форму. Ми виділяємо наступні організаційні форми взаємодії: індивідуальна, парна, групова, фронтальна. Взаємодопомога, взаємовідповідальність, само- та взаємоконтроль – усі ці якості розвиваються у студентів при організації групової та парної форм пізнавальної діяльності на занятті, якщо викладач дотримується певного почуття міри та педагогічного такту.

Крім того, ми виділяємо самостійну роботу студентів як одну з форм організації педагогічної взаємодії, притаманну для навчального процесу в ВУЗі. Самостійна робота для студентів повинна бути усвідомлена як вільна за вибором внутрішньо мотивована діяльність. Парна або групова самостійна робота посилює фактор мотивації та взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів внаслідок взаємного контролю. Участь партнера суттєво перестроює психологію студента, так як відбувається спільна самоперевірка з подальшою корекцією викладача. Це забезпечує продуктивність роботи в цілому.

Продуктивна взаємодія розвивається поетапно. Беручи за основу структуру педагогічного спілкування, яка була запропонована В.А. Кан-Каліком та М.Д. Никандровим, ми виділили наступні етапи організації продуктивної взаємодії: моделювання майбутнього процесу (підготовчий етап), організація безпосередньої взаємодії (організаційний етап), управління взаємодією в розвиваючому педагогічному процесі (практичний етап) та аналіз результатів здійсненої взаємодії (узагальнюючий етап).

Як результат нами визначені наступні рівні сформованості продуктивної взаємодії викладача та студентів в умовах діалогу:

- низький (функціонально-рольовий) рівень: в його спрямованості діяльнісний компонент має перевагу по відношенню до орієнтації на спілкування та саму особистість в рамках навчальновиховного процесу. Зміст такої взаємодії – прямий обмін між контактуючими сторонами. Ініціатор такої взаємодії – викладач. Викладач та студенти взаємодіють на репродуктивному рівні.

- середній – (орієнтований на спілкування) рівень: коло особистих інтересів викладача та студентів розширюється, спілкування набуває суб’єктивний характер з обох сторін. У студентів з’являється активність та елементи творчості у спільній з викладачем діяльності.

- високий – (особистісно-орієнтований) рівень: успішно реалізується загальна спрямованість на взаємодію викладача та студентів. Викладач передає свою індивідуальність, реалізує потребу та здатність бути особистістю, та, в свою чергу, формує таку потребу та здатність у студентів. Взаємодію такого рівня можна назвати продуктивним, так як саме така взаємодія сприяє посиленню установки на партнерство, визнання прав партнера на власну точку зору та її захист, на удосконалення вмінь чути та почути партнера, здібності до співчуття.

Необхідність організації продуктивної педагогічної взаємодії спричинена соціальними потребами сучасного суспільства, яке розвивається динамічно. Слід відзначити зростаючу потребу сучасного суспільства культури в людині, котра орієнтована в своїй діяльності на Іншого, схильний до діалогу з Іншим, в якому відбувається самовизначення, саморозвитку і викладача і студента, виникають відносини нового типу: відносини співробітництва в досягненні загальних цілей.

Таким чином, викладач, використовуючи стратегію взаємодій, постійно знаходиться зі студентами в діалозі. Ця форма спілкування та одночасно спосіб взаємодій, який відрізняється від будь-якого іншого тим, що є справжнім, відкритим спілкуванням між двома людьми, щиро зацікавленими один в одному, дозволяє почати складний процес взаємодії, який передбачає, що всі його учасники знаходяться в положенні взаєморозуміння, тобто усвідомлюють зміст та структуру сьогочасної та, можливо, наступної дії партнера, розуміють почуття та настрій один одного, вміють з повагою ставитись до «іншої» точки зору, не проявляти ні зовнішньої, ні внутрішньої агресії, вміють налаштуватись на емоційно-психологічний світ іншої людини, взаємно сприяє досягненню спільної мети.

Отже, організація продуктивної взаємодії викладача та студентів на основі діалогу з використанням розробленої технології сприяє підвищенню ефективності навчального процесу в ВУЗі, створенню умов для самореалізації, самовизначення особистості студента, розкриттю творчого потенціалу особистості, формуванню ціннісних орієнтацій та моральних якостей з їх наступною актуалізацією у професійній діяльності.

Література:

1. Данилова С.В. Диалогическое взаимодействие как способ становления толерантности в процессе высшего образования // Теоретико - методологические и технологические основы педагогики и психологии образования. – Пенза: Приволжский дом знаний, 2005. – 361 с.

2. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990. – 142 с.