Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Борисова А.О., Архипова В.О., Колесник А.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ МЕТОД ЯК ЗАСІБ ВИРІШЕННЯ

ПРОБЛЕМИ ОВОЛОДІННЯ ІНШОМОВНИМ

СПОНТАННИМ МОВЛЕННЯМ

Аудіовізуальний метод не є ані лінгвістичним, ані методичним дивом нашого часу: він лише є відбиттям найбільш цінних досягнень сучасної лінгвістики та методики викладання іноземних мов. У найбільш примітивній формі зорово-слуховий метод є таким же старим, як і викладання іноземної мови взагалі. Як відомо, ще наприкінці позаминулого сторіччя з'явилось багато різновидів прямого методу, на озброєнні якого була також і аудіовізуальна методика вивчення іноземної мови. Ще представники прямого методу допускали разом із сприйняттям матеріалу на слух також і зорове сприйняття матеріалу. Згодом ці положення були розвинені представниками методичної думки пізнішого часу, але навіть у найбільш довершених формах організації навчального процесу вони не наблизилися до можливостей нинішнього аудіовізуального методу, тому що у той час не було для цього необхідних наукових і матеріальних передумов. Сучасний же аудіовізуальний метод піднявся на вищий ступінь, переріс в нову якість і, звичайно, значною мірою відрізняється від усіх своїх прототипів. Специфіка сучасного аудіовізуального методу виявляється, перш за все, в тому, що його реалізація обумовлена, по-перше, науковим відбором, градуюванням предмета вивчення, і, по-друге, дуже інтенсивним використанням новітніх інформаційних технологій навчання.

Останнім часом в методичній літературі досить часто стали з’являтися роботи, які описують сучасні можливості застосування аудіовізуального методу навчання іноземних мов. Такі відомі методисти як О.А.Громова, Т.Ю. Венієрі, Г. Боргіум і Дж. Ферсон та інші завжди приділяли цьому питанню значну увагу. Але, на жаль, подання реальної ситуації стосовно шляхів вирішення поставленої проблеми не завжди повною мірою відображає усі можливості такого методу роботи під час навчання іноземних мов, і особливо це стосується навчання спонтанного мовлення для здійснення активної комунікації з іноземним партнером.

Автори статті ставлять за мету розкрити суть аудіовізуального методу навчання іноземних мов, висвітлити його переваги, не обминаючи недоліків.

Цінність аудіовізуального методу навчання іноземній мові полягає в тому, що разом із загальною інтенсифікацією навчального процесу, за допомогою цього методу створюються спеціальні умови, певною мірою близькі до природних умов, в яких функціонують природні мовні ситуації. Аудіовізуальний метод привабливий тим, що він в більшій мірі, чим існуючі способи традиційного навчання іноземній мові, сприяє швидкому формуванню великої кількості елементів спонтанного мовлення і мовних напівавтоматизмів.

Відомо, що в процесі опанування іноземною мовою студент, прагнучи виражати свої думки нерідною мовою, стикається одночасно з деякими труднощами. Окрім декількох ізольованих зусиль, тут ще потрібні особливі координаційні вміння для одночасного подолання вказаних перешкод на шляху мовлення студента. Синхронно відтворений звукозапис і коментарі викладача надають студенту можливість добре запам'ятати мовний матеріал у зразковому виконанні і більш-менш плинно відтворювати певну частину почутого.

Особлива організація педагогічного процесу забезпечує багатократне повторення звучних мовленнєвих структур і їх активне вживання в спеціально підготовлених ситуативних вправах. В аудіовізуальному методі синтез матеріалу, що сприймається на слух, фонограма є пріоритетною. Щодо місця візуального компоненту, то цей аспект потребує більш детального розгляду в реалізації аудіовізуального методу.

У деяких зарубіжних і вітчизняних публікаціях, присвячених актуальності і ролі аудіовізуального методу, підкреслюється значна практична та пізнавальна цінність спеціально препарованої серії матеріалів (наприклад, англійської серії «BBC Business English») для роботи по аудіовізуальному методу. Проте основою таких матеріалів, що не можна забувати, є все одно фонограми, а не відеограми.

Для досягнення мовленнєвого аудіовізуального синтезу потрібні не тільки стимулятори мовленнєвої активності, але і достовірні мовні опорні образи.

Досвід роботи і експериментальні дані показують, що навіть на початковому етапі навчання доцільно використовувати писемну мову. Слід зауважити, що специфіка орфографії рідної мови буде, поза сумнівом, накладати свої відбитки на навчальний процес, але сам принцип використання орфограм, або будь-яких інших мовних символів, залишиться непохитним.

Нами було експериментально перевірено, в якій же мірі візуальний канал отримання інформації на рівні другої сигнальної системи є необхідним для студентів при навчанні за аудіовізуальним методом. Для вирішення цього завдання була проведена серія експериментів з трьома групами студентів, що раніше не вивчали іноземну мову.

Перша група випробовуваних одержувала зорову інформацію на рівні першої сигнальної системи, тобто їм показувалися кадри відеофільму і супроводжувалися багатократною називанням предметів іноземною мовою. Друга група студентів працювала в умовах першої групи, але на додаток їм ще надавалась візуальна опора у вигляді орфограми виконаній буквами рідної мови (від обліку тонкощів вимови ми навмисно відмовилися). Нарешті, третя група випробовуваних знаходилася в тих же навчальних умовах, що і перша група, але вони ще повинні були записати структуру, що вивчається, буквами рідної мови. Щоб одержати об'єктивнішу картину дослідження, різним підгрупам випробовуваних (в межах кожної групи) пропонувалися мовні одиниці трьох типів – окремі слова, невеликі словосполучення і невеликі синтаксичні структури у вигляді елементарних стверджувальних речень.

Під час перевірки результатів засвоєння мовного матеріалу виявилось, що краще всього засвоїли мовний матеріал учасники третьої групи, трохи гірше – другої і слабкіше за інших було засвоєння мовного матеріалу учасниками першої групи, тобто тими, які взагалі не мали ніякої візуальної опори на рівні другої сигнальної системи.

Наведені доводи свідчать про необхідність спиратися на орфограму при навчанні усним засобом за аудіовізуальним методом. Це зовсім не відкидає важливості візуального сюжетного компоненту в аудіовізуальному синтезі; воно лише підтверджує, що такий компонент необхідний, але він повинен бути представлений в двоякому аспекті: по-перше, у вигляді візуального сюжету образу і, по-друге, у вигляді того або іншого типу орфограми. Причому такий порядок повинен розповсюджуватися на всі етапи навчання за аудіовізуальним методом.

Розглянувши деякі опорні загальнотеоретичні питання використання аудіовізуального методу, необхідно відмітити, що психологія навчання дітей і дорослих по багатьом аспектам настільки різна, що надалі правильніше говоритиме про два різні підходи, а може бути і про дві різні методики аудіовізуальним навчання іноземній мові. У зв'язку з цим далі ми обмежуємо, наш аналіз аудіовізуального методу тільки особливостями навчання дорослих (студентів).

Найбільш успішна реалізація аудіовізуального методу, мета якого – підвести студента до найбільш можливого числа елементів спонтанно мовлення, заснована на поетапному характері навчального процесу. Проте число необхідних етапів, їх послідовність і характер реалізації в межах одного і того ж заняття або серії занять ще остаточно не встановлені: тут необхідна теоретична розробка і експериментальна перевірка. Наші ж попередні висновки свідчать про те, що в найбільш типовому занятті, яке проводиться відповідно до аудіовізуального методу, налічується шість основних етапів. В конкретних методичних умовах порядок проходження і навіть число етапів може бути різним.

Шести етапам роботи по аудіовізуальному методу передує підготовчий етап, який, власне кажучи, стосується керівника занять. Впродовж цього етапу викладач підбирає відповідний навчальний матеріал. Одночасно проводиться підбір або в крайньому випадку виготовлення супровідної фонограми. Крім того, розробляється спеціальна серія вправ для найкращого закріплення вивченого та вирішується питання способу відтворення робочої фонограми.

Перший етап по характеру опрацьовування мовного матеріалу – суто рецептивний. Мета цього етапу – добитися осмисленого сприйняття студентами аудіо матеріалу та наочних засобів, що представляють певний сюжет.

На другому етапі вже декілька інше методичне завдання: тут студенти починають активно засвоювати мовний матеріал. На екран нічого не проектується, а тільки відтворюється супровідна фонограма. Однією з найбільш типових вправ на цьому етапі є вимовляння в паузах відтворюваного мовного матеріалу.

Третій етап має призначення найбільш міцніше закріпити первинно засвоєний мовний матеріал. На цьому етапі відсутня слухова опора на фонограму. Найбільш типові вправи цього етапу: доповнення незавершених речень; трансформація елементів речень або фраз; конструювання фраз з простіших елементів; підстановка в мовну модель одних лексичних елементів замість інших; переклад з рідної мови на іноземну тощо.

Четвертий етап по своєму характеру є оглядовим. У методичному плані це означає повторення і подальше закріплення раніше вивченого матеріалу на попередніх трьох етапах. Саме на цьому етапі починають вироблятися елементи спонтанного мовлення у своїй первинній формі.

На п'ятому етапі завершується весь цикл роботи над сюжетним епізодом і супровідною фонограмою. Особливість даного етапу полягає в тому, що цього разу ні фонограма, ні сюжет вже не відтворюються. Для реалізацій цього етапу викладач проводить спеціально розроблені серії вправ, за допомогою яких вдається відтворити мовні ситуації, що дуже нагадують тематичний матеріал, опрацьований на попередніх етапах заняття.

Шостий етап дещо віддалений в часі від п'яти попередніх, оскільки студентам доводиться працювати самостійно в навчальних лабораторіях, обладнаних комп’ютерами. Основним навчальним матеріалом є фонограма, спеціально препарована для самостійної роботи.

Не зважаючи на все зростаючу популярність аудіовізуального методу, ще рано говорити про те, що його теоретичні основи вже розроблені і сформульовані, а вузькі місця остаточно вивірені. Має відбутися ще більша робота як в теоретичному, так і в практичному плані, щоб довести, яке місце повинен зайняти аудіовізуальний метод в наших умовах навчання іноземним мовам. Але вже тепер можна з упевненістю сказати, що в цій області є перспективи. За допомогою аудіовізуального методу в його найсучаснішому варіанті можна суттєво приблизитися до рішення проблеми володіння спонтанним іншомовним мовленням.