Экономические науки / 10.Экономика предприятия.

Носатов Ігор Костянтинович

Класичний приватний університет, Україна

ГУДВІЛ ЯК ЕЛЕМЕНТ ВАРТОСТІ АКЦІЙ КОМПАНІЇ

Сьогодні успіх господарюючого суб’єкта зумовлений не тільки високими фінансовими результатами в короткостроковій перспективі, але й ефективним стратегічним плануванням і управлінням нематеріальними активами підприємства, а також здатністю створювати вартість на основі знань Диференціація ринку стає більшою, на перше місце становиться унікальність товару, а не його ціна.

З економічної точки зору одне з самих коротких визначень нематеріального активу наведено Барухом Левом: «нематеріальний актив забезпечує майбутні вигоди, не маючи матеріального чи фінансового (як акція чи облігація) втілення» [1]. Більш детальну характеристику якостей нематеріального активу наводять у своїй монографії Р. Рейли та Р. Швайс [6]. Вони виділяють шість

ознак, за якими актив може бути визнаний нематеріальним, а саме він повинен:

· бути конкретно ідентифікованим та мати впізнаваємий опис;

· мати юридичний статус та підлягати правовому захисту;

· бути об’єктом права приватної власності, яке може бути передано у відповідності до законодавства;

· мати деякі речові докази чи прояв свого існування (контракт, ліцензія, список клієнтів, комплект фінансових звітів тощо);

· бути створений або повинен виникнути в ідентифікований момент часу або в результаті ідентифікованої події;

· підлягати знищенню або закінчити своє існування в ідентифікований момент часу або в результаті ідентифікованої події.

Розрізняють гудвіл, що виникає під час продажу і внутрішньо- генерований гудвіл. Внутрішньогенерований гудвіл виникає завдяки високопрофесійної роботи кадрового персоналу, вдалого позиціювання підприємства на своєму сегменті ринку, ефективній системі менеджменту тощо. Для ідентифікації внутрішньогенерованого гудвілу, а, отже, його визначення як нематеріального активу, він повинен бути відокремленим, або виділеним від підприємства з можливістю бути проданим, переданим в оренду, наданим як ліцензія, обміняним індивідуально або разом із пов’язаним контрагентом, активом чи зобов’язанням [2].

Р. Селтен визначає репутацію як ясне і деталізоване, на рівні підсвідомості й уяви, представлення періодів розвитку підприємства і підсумкову думку респондента на момент спогади про підприємство або його продукцію, зіставлення з минулими відкликаннями або інформацією про підприємство в різні моменти часу. За спостереженнями Р. Селтена, звичайно в пам'яті респондента виникає до 20 таких позитивних або негативних епізодів, пов'язаних з діяльністю підприємства. Ділову репутацію або розвиток подій на майбутнє респонденти моделюють самі. Картину їм доповнюють партнери, зовнішнє оточення підприємства, стан ринку й інші фактори [3].

Засоби масової інформації відіграють одну з головних ролей формуванні гудвілу. Вони висвітлюють діяльність підприємства як соціально-відповідального учасника благодійного руху. Так, наприклад, за даними компанії «Крафт Фудз Україна», проведенна щорічна всеукраїнська благодійна акція "Святий Миколай мандрує Україною" сприяло зростанню кількості купленої продукціїї і, відповідно, зросли прибутки, конкурентоспроможності, що позитивно позначилося на оцінці гудвілу компанії.

International Reputation Institute (IRI) вдалося сформувати шість критичних компонентів репутації будь-якого бізнесу, якість роботи з якими безпосередньо впливає на успіх компанії на ринку. Актуальність результатів досліджень IRI у пострадянських країнах підтвердилася даними щорічного рейтингу репутації російських компаній "Експерт-100.Репутація будь-якої компанії складається з таких шести компонентів, які беруться до уваги цільовими групами при складанні про компанію стійкої думки: емоційна привабливість, якість продукції, відносини з партнерами, репутація керівництва, соціальна відповідальність, фінансові показники[4].

Можна зробити висновок про те, що ділова репутація знаходиться у прямо-пропорційній залежності від обсягу соціально-відповідальних дій підприємства, оцінити ефективність яких можливо за допомогою визначення величини приросту гудвілу економічного віддзеркалювання ділової репутації компанії. В сучасному суспільстві ділова репутація набуває все більшої важливості і оцінка вартості підприємства без її врахування є недосить адекватною. Ділова репутація підприємства повинно визначатися не тільки у момент продажу,вона виникає у процесі існування.

Перелік використаних джерел:

1. Барух Л. Нематериальные активы. Управление, измерение, отчетность / Л. Барух. – М. : Квинто-консалтинг, 2005. – 240 c

2. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. Практичний посібник / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко. – К.: Лібра, 2004. – 880 с.

3.Selten R. The chain – store paradox / Selten R // Theory and Decision. — 1978. —№ 9. — P. 127-159.

4. Щербакова К. Ділова репутація як складова конкурентоспроможності підприємства / К. Щербакова // Економіка. – 2010. – № 2 (102). – С. 58-63.

5. Davies G. Reputation management: theory versus practice / G.Davies, L. Miles // Corporate Reputation Review. — 1998. — № 2 (ІІ). — P. 16-27

6. Рейли Р., Швайс Р. Оценка нематериальных активов / Р. Рейли, Р. Швайс. – М. : Квинтоконсалтинг, 2005. – 761 c.