Економічні науки / 15. Державне регулювання економікою

Тиквій Н.В., Глухманчук Л.М., Мельник І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості реалізації внутрішнього державного аудиту в Україні

Сучасний стан вітчизняної системи контролю державних фінансів є вкрай незадовільним, оскільки впродовж останніх років зростає кількість бюджетних правопорушень, пов’язаних з незаконним та нецільовим витрачанням бюджетних коштів під час виконання державних цільових програм, завищення вартості матеріальних цінностей, послуг, ремонтних робіт, також поширюються факти безпідставного списання коштів і матеріальних цінностей та ін.

Все це вимагає створення такої системи контролю держаних фінансів, яка б забезпечувала уникнення фінансових правопорушень, попереджувала факти незаконного та неефективного використання бюджетних коштів. В даному контексті, все більше зростає роль внутрішнього державного аудиту як інструменту, який дозволяє удосконалити систему внутрішнього контролю установи чи організації відповідно до потреб, які виникають в процесі їх функціонування. Саме це зумовлює актуальність дослідження проблем, пов’язаних із необхідністю та призначенням внутрішнього державного аудиту в процесі здійснення контролю за функціонуванням системи державних фінансів.

Питання присвячені дослідженню сутності внутрішнього державного аудиту, особливостям його розвитку, організаційних засад реалізації в Україні, знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних вчених: А. В. Мамишева [4], М. Тимохіна [7], Ю. Б. Слободяника [6],  М. І. Диби [3], С. Петренко [5] та ін.

Метою даної роботи є дослідження сутності внутрішнього державного аудиту та особливостей його реалізації в Україні.

Відповідно до світових стандартів, система контролю державних фінансів має бути дворівневою і складатися з зовнішнього (незалежного) аудиту, що проводиться вищим органом контролю державних фінансів, і внутрішнього аудиту, спрямованого на підтримання законності використання бюджетних коштів й ефективності діяльності державних органів [6, с. 253].

Виділення внутрішнього аудиту як окремої форми контролю, відбулося з прийняттям Бюджетного кодексу (далі – БК) в редакції 2001 року. Відповідно до ст. 26 БК керівники розпорядників бюджетних коштів мають організовувати внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечувати їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах [1].

Таким чином, відповідно до БК, під внутрішнім аудитом розуміють діяльність окремого підрозділу в бюджетній установі, спрямовану на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного та неефективного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи, поліпшення внутрішнього контролю.

Тобто, метою здійснення внутрішнього державного аудиту є надання об’єктивної та незалежної оцінки дієвої системи внутрішнього контролю в установі та ефективності функціонування установи загалом, а також рекомендацій керівнику з покращення діяльності установи [7, с. 24].

Більш детальна характеристика внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту наведено в Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схваленою розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.05.05 р. №158, та Планом заходів щодо реалізації цієї Концепції, затвердженим розпорядженням Кабінету міністрів України від 22.10.08 р. №1347 та розробленими на виконання ст. 26 БК. Відповідно до вказаних законодавчих актів, у 2012 році передбачається впровадження внутрішнього аудиту у всіх розпорядників бюджетних коштів.

Як передбачено Концепцією, базовий принцип державного внутрішнього фінансового кон­тролю полягає у чіткому розмежуванні внутрішнього контролю і вну­трішнього аудиту. Внутрішній аудит повинен визначати, яким чином здійснюється внутрішній контроль, включаючи способи попереднього контролю.

У Концепції внутріш­ній аудит тлумачиться як форма контро­лю що забезпечує функціональ­но незалежну оцінку діяльності органів державного сектора та додає впевненості Кабінету Мі­ністрів України, Міністерству фінансів України, іншим зацікавленим центральним орга­нам виконавчої влади, керівництву органів державного сектора в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, до­пущення помилок чи нерента­бельності [4, с. 52].

Необхідність запровадження в бюджетних уста­нов внутрішнього аудиту обумовлена не лише загальним становищем України – нестабільніс­тю законодавства, наслідками фінансової кризи, зростанням податкових зборів, дефіцитом бю­джету, а й тим, що на сьогодні в Україні в сис­темі контролю за бюджетними ресурсами поки що переважає фіскальний (подальший) контроль, який  здійснюється різними державними контролюючими органами у формі інспектування, (близько 70 %), і лише незначна частка припадає на попередній і поточний контроль. Також необхідність запровадження внутрішнього контролю обумовлюється зростанням різних видів платних послуг (робіт), які надаються бюджетними установами залежно від специфіки своєї діяльності [7, с. 24].

На даний момент, служби внутрішнього аудиту в органах державного та комунального сектору поки ще не створені, відсутнє правове і методологічне забезпечення їх функціонування [2].

Таким чином, для ефективної організації внутрішнього аудиту необхідно забезпечити відповідні умови: розробити законодавчо-нормативну базу для функціонування служб внутрішнього аудиту, забезпечити організаційні умови для їх утворення та підготувати достатню кількість фахівців для створення таких служб.

Служба внутрішнього аудиту обов’язково підпорядкована керівнику тобто органу, всередині якого вони створені. Тим не менш, вона повинна бути функціонально та організаційно незалежною, наскільки це можливо у межах її повноважень [4, с. 52]. Це забезпечить об’єктивний підхід до оцінки й виконання постав­лених перед нею завдань та надання об’єктивних висновків і рекомендацій керівнику, спрямованих на вдосконалення діяльності установи, підви­щення ефективності процесів управління та досягнення мети такими установами.

Умови для забезпечення максимальної ефек­тивності  роботи  служб  внутрішнього  аудиту зобов’язаний створити керівник установи. Для цього він повинен [7, с. 25]:

­                  надати підрозділу внутрішнього аудиту повний та безперешкодний доступ до документів та ін­формації, які стосуються внутрішнього аудиту;

­                  забезпечити такий підрозділ працівниками відповідної кваліфікації, а та­кож систематично підвищувати їх кваліфікацію та проводити навчання із профільних питань;

­                  створити належні умови для проведення внут­рішнього аудиту шляхом затвердження пла­нів та підписання звітів, надання достатнього строку для проведення внутрішнього аудиту, своєчасного розгляду аудиторських звітів, ре­комендацій тощо.

Керівник служби внутрішнього аудиту визначає у відомчих настановах з аудиту політику і процедури здійснення діяльності персоналом підрозділу. Форма і зміст цих настанов мають відповідати розміру аудиторського підрозділу [4, с. 57].

Таким чином, ефективно сформована служба внутрішнього аудиту, забезпечена комплексом планів організаційних заходів щодо методичного забезпечення їх діяль­ності дозволить постійно здійснювати контроль цільового й ефективного використання бюджет­них коштів, та надавати зважену оцінку об’єктам вну­трішнього аудиту на перспективу.

Отже, створення ефективної системи внутрішнього державного аудиту залежить від визначення такого контролю як окремої форми, визначення методологічного і правового забезпечення його здійснення на законодавчому рівні. Відповідно, таке запровадження внутрішнього аудиту в бюджетних установах має сприяти покращенню ефективного та раціонального утворення та використання бюджетних коштів, удосконаленню системи управління та прозорості прийняття управлінських рі­шень при виконанні покладених на устано­ви завдань та сприятиме підвищенню результативності функціонування бюджетної сфери.

Література:

1.                 Бюджетний кодекс України: Кодекс України, прийнятий Верховною Радою України від 08.07.2010 №2456-VI.

2.                 Звіт про стан розвитку державного внутрішнього фінансового контролю в Україні за І півріччя 2010 року // www.dkrs.gov.ua

3.                 Диба М. І. Від фіскального контролю – до глибокого аналізу, або Запровадження  державного аудиту в Україні / М. І. Диба, Є. М. Романів // Фінансовий контроль. – 2007. – №6. – С.31-34.

4.                 Мамишев А. В. Організаційні засади внутрішнього аудиту в державному секторі / А. В. Мамишев // Фінансовий контроль. – 2008. – №1. – С.51-57.

5.                 Петренко С. Методологічні підходи до здійснення процесу внутрішнього аудиту / С. Петренко // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. – №7. – С.37-41.

6.                 Слободяник Ю. Б. Розвиток внутрішнього державного аудиту / Ю. Б. Слободяник // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №5. – С.252-256.

7.                 Тимохін М. Державний внутрішній аудит – нова форма контролю / М. Тимохін // Баланс-Бюджет. – 2011. – №40. – С.23-26.