Экономические науки/1.Банки и банковская система

Викладач Краківський Ю.С., студентки Боб Ю.В., Шевчук О.П.

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

Методи оцінки та управління банківськими ризиками: вітчизняний та зарубіжний досвід.

Ризики є невід’ємною характеристикою діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта, в тому числі й банку. Це проявляється у наявності тісного причинно-наслідкового взаємозв’язку, оскільки кожний банк як комерційна установа, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. Економічні наслідки від реалізації ризиків можуть бути виражені в недоотриманні прибутку та появі збитків. Все це за відсутності ефективних методів системи управління ризиками може призвести до появи негативних тенденцій у діяльності банку.

Метою статті є дослідження найкращих видів оцінки та управління кредитним ризиком у зарубіжній банківській практиці та можливість їхнього ефективного використання в кредитній системі України.

У зарубіжній практиці під кредитним ризиком розуміється можливе зниження прибутку банку або втрата частини акціонерно­го капіталу в результаті нездатності позичальника погашати й обслуговувати от­риманий кредит. Зарубіжні банки для оцінки кредитного ризику застосовують спеціальні методики кредитного рейтингу, що становлять сукупність оцінних параметрів кредитоспроможності позичальника. Для них характерна комплекс­ність і порівнянність усієї палітри факторів кредитного ризику.

Англійські клірингові банки здійснюють оцінку потенційного ризику не­платежу по кредиту із використанням методик «РARSEL» і «САМРARI».

У практиці американських банків використовують «правило п'ятьох сі»: 1 С - репутація позичальника, сту­пінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг; 2 С - припускає ретельний аналіз доходів і витрат пози­чальника і перспективи їхнього розвитку в майбутньому; З С  — капітал, майно; 4 С— забезпечення позики, достатність, якість і ступінь реалі­зовуваної застави у випадку непогашений позички; 5 С  — визначають діловий клімат у країні і впливають на становище банку і позичальника.

Оптимально використовуючи дані методики, зарубіжні банки мінімізують кредитний ризик, чітко організовують кредитний процес, домагаючись найкращої якості кредитного портфеля.

В Україні існує три методи оцінки банківських ризиків.

1.Метод експертної оцінки. Технічна легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси призвело до того, що в Україні існує велика кількість фахівців і спеціалізованих видань, що пропонують розроблені ними прогнози. Проте не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Результати аналізу, проведеного російськими фахівцями, показують, що справжність експертних оцінок набагато нижча 50%. На базі проведеного дослідження в умовах реформованої економіки були дробленні такі висновки:

1)     У критичних точках різко зростає кількість оцінок і прогнозів, що пропонується;

2)     Різко падає справжність оцінок;

3)     У критичних точках суттєво знижується конкретність оцінок аналітиків і переважають роздуми на загальні теми [5]

2.Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Однак цей метод не вирішує одне з головних практичних завдань, яке стоїть перед суб’єктом ризику: оцінка в умовах обмеження інформаційного контуру з урахуванням індивідуальних особливостей певної ситуації.

3.На врахування індивідуальності конкретної ситуації, де вибір рішення пов'язаний з ризиком, більше спрямований рейтинговий метод оцінки. Головна його перевага – це можливість добору коефіцієнтів з урахуванням конкретної мети аналізу. Цей метод найбільш пристосований для оцінки ризику в умовах розбудови економіки України.

У вітчизняних банках на даний час існує два основних методи боротьби з ризиками: перший – розробка та затвердження величезної кількості внутрішніх положень, методик та інструкцій, включаючи плани дій в умовах форс-мажорних ситуацій, другий – формування резервів на можливі втрати. Як перший так і другий варіант має свої недоліки, один з яких – сумнівна ефективність в умовах серйозних потрясінь. Проте існує ще й третій метод оптимізації банківських ризиків, який поки не отримав такого широкого розповсюдження, як перші два, але доволі перспективний і  набирає обертів протягом останніх років. На відміну від інших способів, він дозволяє в разі реалізації ризику отримати реальне відшкодування збитків та інших неприємностей матеріального характеру, причому «живими» грошима [3].

У аспекті управління банківськими ризиками найцікавішим є досвід зарубіжного банківського сектора із за­лучення до оцінки кредитного ризику незалежних рейтингових агентств. Рейтингове агентство має у своєму розпорядженні великий об'єм інформації і досвід створення оцінок для всіх можливих варіантів ситуацій, у нього відсутня будь-яка зацікавленість, крім формування достовірної оцінки кредитного ризику банку [2].

Отже, в Україні необхідно заохочувати створення рейтингових агентств, тому що їхня діяльність буде сприяти зниженню кредитних ризиків банків і підвищувати надійність банківської системи України в цілому. На жаль, у да­ний час в Україні відсутня якісна статистична база даних по позичальниках. Українські банки змушені спиратися на влас­ні методики оцінки кредитного ризику, брати на себе всю вагу кредитного ри­зику. Найкращий варіант, і це найпоширеніша українська практика, кредиту­вання юридичних осіб під заставу їхнього майна. Використання українськими банками зарубіжного досвіду в удосконален­ні управління кредитним ризиком повинне йти і шляхом створення механіз­му розподілу кредитних ризиків, дія якого полягає в страхуванні від імовірних, небажаних відхилень фактичних результатів від прогнозованих за допомогою таких фінансових інструментів, як кредитні деривативи, емісія цінних папе­рів, сек'юритизація активів, реструктуризація кредитних портфелів [4]. Результативність управління кредитними ризиками в бан­ківському секторі економіки України повинна ґрунтуватися, насамперед, на інституціональних принципах організації банківської справи.

Вітчизняному банківському секторові необхідно на основі світового бан­ківського досвіду удосконалювати такі методи управління кредитним ризи­ком як лімітування, резервування коштів під покриття очікуваних і непередбачених втрат, диверсифікованість, страхування, хеджування, сек'юритизація боргових зобов'язань, умови дострокового стягнення сум.

Використання досвіду іноземних банків дозволить уникнути помилок в оцінці й управлінні кредитним ризиком, створить умови для формування но­вих організаційних структур (кредитних бюро, рейтингових агентств), які сприяють оптимізації управління системою кредитних ризиків, буде стимулю­вати інвесторів розділяти банківські ризики, але, разом з тим, дозволить одер­жувати їм значний прибуток.

 

Література:

1.     Бобиль В. Сучасні стратегічні напрями управління банківськими ризиками за допомогою капіталу// Банківська справа, 2011, №2, ст. 12-22.

2.     Єрмошенко А.М. Управління ризиками взаємодії страхових компаній з банками// Актуальні проблеми економіки, 2011, №6, ст. 191-200.

3.     Корф М. Страхування ризиків банківської діяльності// Фінансовий ринок України, 2011, №3, ст. 17.

4.     Перехрест М.Л. Банківський ризик-менеджмент// Актуальні проблеми економіки, 2009, №10, ст. 123-128.

5.     Прут М.О. Основні методи оцінки рівня фінансового ризику в комерційних банках// Актуальні проблеми економіки, 2010, №9, ст. 223-229.