Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

Зубишена О.В., Асист. Бохенко О.С

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Значення митних тарифів у регулюванні

зовнішньо-економічної політики держави

Метою наукової статті є вивчити та проаналізувати значення використання митних тарифів у системі регуляторних заходів при здійсненні державою зовнішньо-економічної політики.

Актуальність теми. В умовах світової фінансової глобалізації істотно зростає роль митно-тарифних механізмів стимулювання розвитку міжнародної торгівлі та її основних складових. З огляду на це постає проблема наукового обґрунтування адекватної ринковим умовам митно-тарифної політики з притаманним їм фіскальним інструментарієм.

Концептуальні основи побудови національних митно-тарифних систем обґрунтовані у фундаментальних працях визначних зарубіжних вчених Б. Баласси, Р. Вернона, Дж. Генрі, Р. Гільфердінга, Г. Кері, П. Кругмана, В. Леонтьєва. Значний вклад у розвиток сучасної теорії міжнародної торговельної політики, у вирішення складних проблем побудови ефективного митно-тарифного механізму в умовах трансформаційної економіки внесли вітчизняні вчені І. Бураковський, В. Бардачова, В. Ващенко, К. Владімиров С. Волосович, В. Геєць, О. Гребельник, В. Дудчак.

Серед інструментів, які використовуються державою при регулюванні зовнішньоекономічних відносин, одним з найпоширеніших є застосування митного тарифу. Митний тариф, як правило, вводиться для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Але інколи виникає необхідність в обмеженні експорту [3].

У ринковій економіці держава здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення безпеки країни і захисту загальнонаціональних інтересів. Діяльність державних органів щодо регулювання ЗЕД здійснюється практично у всіх країнах світу, але її масштаби, форми і методи, конкретні цілі і завдання визначаються кожною країною, виходячи з її масштабів, положення в сучасному світі, зовнішньої і внутрішньої політики.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється різними методами, що залежно від кваліфікаційних ознак (критеріїв) поділяються на адміністративні й економічні, тарифні і нетарифні.

Економічні методи регулювання ЗЕД ґрунтуються на використанні економічних інструментів торгової політики — мита, податків (ПДВ, акцизів і ін.) і митних зборів. Використовуючи ці інструменти, держава впливає на економічні інтереси суб'єктів ЗЕД і на їхню поведінку. Ці методи здебільшого відповідають природі ринкових відносин і тому відіграють головну роль у регулюванні ЗЕД у сучасних умовах [1].

Тарифні методи поряд з податками та зборами є основою економічного регулювання ЗЕД. Виняткова роль митних тарифів у регулюванні ЗЕД визначила доцільність їхнього особливого розгляду, поза зв'язком з іншими методами економічного регулювання [4]. Тарифне регулювання спрямоване переважно на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, у тому числі недобросовісної. У системі тарифного регулювання вирішальну роль відіграють ввізні мита.

Експортні мита вважаються такими, що суперечать природі ринкових відносин, міжнародні і регіональні союзи й угоди не рекомендують їх використовувати в міжнародній торгівлі.

Одним із методів обмеження експорту є використання вивізного (експортного) мита на національні товари. Експортне мито нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб'єктам господарської діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування. При цьому експортне мито може виконувати декілька функцій: протекціоністську, фіскальну, регулятивну, політичну [2].

Оскільки експортне мито — вартісна категорія, то при аналізі його застосування можна використати методику, запропоновану при дослідженні мита загалом, тобто критерієм домінування певної функції є співвідношення між національними та світовими цінами на конкретний товар. Товари експортуються, коли співвідношення між цінами сприятливі на користь ціни національного виробника. Якщо ставка експортного мита більша за різницю між цінами, то мито виконує протекціоністську функцію. Якщо рівень експортного мита базується на різниці між національними цінами та світовими, то домінантою є фіскальний ефект. У разі ж, коли ставка вивізного мита є незначною порівняно з наявною різницею між цінами, то використовується даний захід як регулятор експортних операцій.

Існує декілька причин застосування експортного мита з метою захисту національного ринку. Введення митного тарифу на експорт вважають доцільним у тому разі, коли ціна на певний товар перебуває під адміністративним контролем держави й утримується на рівні нижче світової шляхом виплати субсидій виробникам. У даному разі обмеження експорту розглядається державою як необхідний захід для підтримання достатньої пропозиції на внутрішньому ринку і запобігання надлишковому експорту товарів, які субсидуються [3].

У деяких країнах експортне мито встановлюється на певний строк, як правило, при дефіциті сировини в країні. У такий спосіб створюється перешкода для вивезення сировини на зовнішній ринок, оскільки при експорті висока ціна сировини впливає на її конкурентоспроможність. Таким чином, внутрішній переробник отримує додатковий виграш не тільки за рахунок збільшення можливостей отримання сировини, але й за рахунок певної стабілізації цін на внутрішньому ринку через неможливість здійснення експортних операцій [1].

У більшості випадків імпортні товари мають вітчизняні аналоги і складають конкуренцію останнім. Ввізні мита на такі товари повинні визначатися з урахуванням співвідношення між світовими і національними витратами і цінами. Ці співвідношення по групах і видах продукції можуть, як правило, коливатися в дуже широкому діапазоні, що визначає необхідність диференціації ставок ввізного мита по групах і видах продукції. У зв'язку з цим вони часто змінюються.

При обмеженому асортименті завезеної продукції і масовості завезення ставки мита можуть встановлюватися індивідуально для конкретних суб'єктів чи виробів з орієнтацією на їх індивідуальні вихідні головні параметри.

Мито є найважливішим економічним регулятором ЗЕД, за допомогою якого реалізується технічна політика держави у сфері зовнішньоекономічного обміну, і тому ставки ввізного мита не можуть бути інертними до технічного рівня і фізичного стану імпортованих машин і устаткування, а тим більше створювати переваги для імпорту морально застарілих і фізично зношених машин і устаткування [4].

Ступінь ефективності застосування такої моделі зовнішньоторговельної політики залежить від обґрунтування оптимального рівня експортного мита. Дохід від зростання світових цін на експортні товари в даному разі має перекривати чисті внутрішні втрати, які виникають унаслідок введення експортного мита.

Отже, проаналізувавши основні концептуальні напрямки теорії міжнародної торговельної політики, можна зробити висновок, що митно-тарифна політика країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, в тому числі й України, повинна базуватися на наступних основних принципах:

- єдності та системного підходу. Тобто, застосування митно-тарифних заходів має здійснюватися в рамках визначеної зовнішньо-торговельної політики. Конкретні ставки імпортного мита повинні встановлюватися за єдиною методикою;

- поступової лібералізації зовнішньої торгівлі шляхом поетапного зниження рівня митно-тарифного оподаткування. До вільної торгівлі необхідно йти поступово, зважаючи не тільки на світові інтеграційні тенденції, а й на наслідки лібералізації зовнішньоторговельної політики для національної економіки;

- застосування тимчасового ефективного протекціонізму. Протекційні заходи можуть запроваджуватись як виняток. Вони повинні мати тимчасовий характер і застосовуватися лише в тих галузях, у яких країна володіє порівняльними перевагами. В такому випадку необхідно зберігати внутрішню конкуренцію; уніфікації національного законодавства, що регламентує митно-тарифне оподаткування, з міжнародними стандартами.

- ефективного застосування особливих видів мита;

- зваженого підходу до надання митно-тарифних пільг.

Список використаної літератури

Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 696 с.

Карамбович І.М., Войтов С.Г. // Мито як інструмент балансування еквівалентного обміну міжнародної торгівлі. –Зовнішня торгівля: право та економіка – 2008р. - №5 – с.23-26

Злепко Н.П. Мито як фіскальний ресурс державного бюджету / Н.П. Злепко // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк: «Вежа». – 2001. – № 4. – С. 266–269.

Березовський В.В. Економічна сутність та роль мита в сучасних умовах. // Економіка АПК – 2007р. - №9 – с.123-128