Космина О. М – асистент кафедри фінансів та кредиту,
Коваленко
Л.М – студентка
Вінницький національний аграрний університет
Державні цільові фонди
Вступ. В умовах розвитку
ринкової економіки в Україні важливу роль починають відігравати державні цільові
фонди. Питання створення та функціонування цільових фондів держави є досить
актуальним, що зумовлено пошуком органами державної та місцевої влади
додаткових можливостей одержувати кошти не тільки з бюджету, а й з інших
джерел, для виконання своїх завдань та функцій.
Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз проблем, пов'язаних
з діяльністю державних цільових фондів та підвищенням їх суспільної
ефективності досліджували
такі вчені, як О.
Ногіна, О. Зайчук, Г. Поляк, Ю. Крохіна, С. Журавльова, Шмарьова Т, З.І. Сакацька ,
Л.М. Клівіденко, Д.Ю. Федотов, С.Ф. Гончаров, К.В.
Добромислов та інші. Проте чимало
аспектів цієї проблеми залишаються невирішеними та актуальними.
Метою статті є дослідження функціонування
державних цільових позабюджетних фондів, їх ознаки, види та проблематика.
Виклад основного матеріалу. Цільові позабюджетні фонди – це окрема ланка
фінансової системи та самосійний інститут фінансового права, який являє собою
фонд грошових коштів з власними чітко встановленими джерелами формування,
суворо регламентованим порядком формування, розподілу (перерозподілу) та
використання коштів на чітко встановлені цілі, що утворений поза державним та
місцевим бюджетами.
На сьогоднішній день в Україні функціонує
доволі значна чисельність державних позабюджетних фондів цільового призначення.
Як правило, їх загальна сукупність поділяється на фонди соціального та
економічного змісту. До складу "соціальних" цільових позабюджетних
фондів держави належать: пенсійний фонд; фонд соціального страхування на випадок безробіття; фонд
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань та деякі інші різновиди
фондів. Саме з назв зрозуміло, що фонди створені для надання допомоги
громадянам.
До складу "економічних"
цільових позабюджетних фондів держави належать: фонд стабілізації підприємств
та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних; фонд гарантування вкладів фізичних осіб; державний позабюджетний фонд приватизації
тощо.
Правовий статус цих фондів визначається
нормами Конституції України, що встановлюють напрями соціальної політики
держави. Останніми роками розроблені програмні документи, у яких містяться
концептуальні положення по соціальному захисту працюючого населення,
пенсіонерів, інвалідів, що отримали каліцтво на виробництві, інтересів дітей і
матерів. До цих документів відносяться: програма стратегічного розвитку
"Україна - 2010", концепція пенсійної реформи, закони України
"Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування", "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення",
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням і
похованням", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності".
Пенсійний
фонд України — центральний орган виконавчої влади, що здійснює
керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків,
призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в
повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших
соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів
Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів
Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України вносить у встановленому
порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань
формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального
страхування, забезпечує її реалізацію. Діяльність
Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів
України через Міністра соціальної політики України.
На сьогоднішній день залишаються недостатньо
розглянуті та обгрунтовані питання формування фінансового механізму пенсійного
забезпечення і напрямків реформування діяльності Пенсійного фонду. Важливою
проблемою є і недостатня проінформованість суспільства про характер намічуваних
змін у пенсійній системі України, через що у населення спостерігається певна
недовіра до перетворень у цій сфері. Слід відмітити, що зволікання з
проведенням пенсійної реформи неминуче призведе або до збільшення розмірів
пенсійних внесків, введення додаткових платежів і збільшення навантаження на
економіку, або до зменшення пенсій, затримки з їх виплатою. Це остаточно
загострить економічну ситуацію і посилить соціальну напругу. Таким чином,
впровадження пенсійної реформи у повному обсязі забезпечить зростання і
стабільні виплати пенсій, стане потужним чинником інвестування вітчизняної
економіки.
Загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав,
обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок
безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання послуг за
рахунок коштів фонду загальнообов’язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального
страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття має
сприяти забезпеченню ефективності зайнятості населення, створенню нових робочих
місць, надавати матеріальну допомогу та соціальні послуги на випадок безробіття.
Необхідність
подальшого розвитку та реформування соціального страхування на випадок
безробіття в Україні зумовлена його залежністю від соціальної політики держави,
обмеженістю її фінансових можливостей у забезпеченні матеріальної підтримки
населення в разі настання певних страхових випадків, наявністю громадян, котрі
не беруть участі у суспільно корисній праці, а тому не можуть утримувати себе
за рахунок заробітної плати, та які є дієздатними, але не мають змоги її
реалізувати. Становлення ринкової економіки в Україні нині характеризується
відсутністю ефективної політики соціального страхування на випадок безробіття,
що спонукає до необхідності її напрацювання щодо питань адаптації до
європейських вимог, забезпечення узгодженості та збалансованості інтересів у
суспільстві, формування сталої фінансової основи та реформування
законодавчо-нормативної бази зазначеного виду соціального страхування. Таким
чином, одним із актуальних питань сьогодення є удосконалення соціального
страхування на випадок безробіття, яке повинно базуватись на оптимізації
фінансових та інформаційних потоків за ефективнішими схемами.
Фонд соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності – орган,
який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових
внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального
забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює
контроль за використанням цих коштів. Загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку
з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності.
Проблема соціального захисту населення по-різному
розв’язується у межах тієї чи іншої суспільно-економічної формації, конкретної
країни. В Україні необхідним є, перш за все, реалізація активної соціальної
політики на рівні держави, підприємств. Для забезпечення захисту населення,
держава повинна насамперед у законодавчому порядку встановити основні соціальні
гарантії, механізми їх реалізації та функції надання соціальної підтримки.
Поряд з державою, соціальний захист забезпечують підприємства (або підприємці)
та самі наймані працівники.
В Україні досі не створено системи медичної професійної та
соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві.
Немає механізму для відшкодування збитків постраждалих у разі фінансової
неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств.
Слід зазначити, що з одного боку,
існування цільових фондів поза бюджетом є явищем позитивним. Адже дозволяє
більш оперативно, порівняно з бюджетом, використовувати кошти для фінансування
конкретних цілей, а також унеможливлює використання коштів, акумульованих для
конкретної мети, на покриття бюджетного дефіциту. З іншого боку, як свідчить
досвід, неконтрольоване швидке створення та відмирання фондів послаблює
контроль за витрачанням коштів, дестабілізує фінансову систему, негативно
впливає на платників, які повинні щоразу здійснювати відрахування у
новостворені фонди.
Демографічна ситуація, стан економіки,
фінансові, бюджетні, політичні проблеми, менталітет громадян вносять корективи
у формування доходів та використання коштів соціальних фондів. Тому
позабюджетні фонди мають базувати свою діяльність на національному досвіді та
особливостях відповідного етапу розвитку нашої країни із застосуванням окремих
переваг із системи соціального захисту населення іноземних держав.
На сьогодні прийняті базові закони, що
регламентують відносини всіх учасників страхового захисту, однак часто
приймаються зміни і доповнення до них, що створює нестабільність. Дії
законодавчої і виконавчої влади бувають некоординованими й непослідовними, їхні
рішення можуть стосуватися забезпечення соціальних гарантій без визначення
достатніх джерел фінансування запланованих програм. Мають місце випереджаючі темпи
зростання видатків перед доходами, що збільшує дефіцит бюджету фонду.
На нашу думку, ще одна проблема функціонування
соціальних позабюджетних фондів пов'язана з тим, що органи управління їхніми
доходами і видатками належать до спеціальних органів державної виконавчої
влади. Згідно з чинним законодавством такі органи фінансуються з державного
бюджету. На противагу нормативним положенням, адміністративно-управлінські
витрати покриваються з бюджету кожного соціального фонду, який порушує вимогу
щодо цільового використання коштів на соціальні програми. Ми вважаємо, що у
перспективі утримання органів соціальних позабюджетних фондів необхідно
здійснювати за рахунок коштів державного бюджету.
Висновок. Отже, у системі
соціальних позабюджетних фондів потрібно запровадити більш досконалі, науково
обґрунтовані методи планування доходів і видатків, створити єдину інформаційну
базу про матеріальний стан і доходи громадян, впорядкувати облік і звітність,
посилити результативність контролю за рухом фінансових ресурсів. Також виникає
потреба у забезпеченні стабільності законодавства та його науковому
обґрунтуванні.
Список
використаної літератури
1.
Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття (ВВР), 2000, N 22,
ст.171
2.
Положення
про Пенсійний фонд України N 384/2011, 06.04.2011, Указ Президента
України
3.
Мазур
Т. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова
природа / Т. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. - С.
36-38
4.
Фінансове право: навч.
посіб. / В.Ф. Роль, В.В. Сергієнко, С.М. Попова. – К.: ЦУЛ, 2011. – 392с.
5.
Фінанси:
підручник. / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін. ]; за ред. С.
І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.