Космина О. М – асистент кафедри фінансів та кредиту,

Войтенко О. І. - студентка

Вінницький національний аграрний університет

 

РІВЕНЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ  УКРАЇНИ

Вступ. Зростанню економіки України сприяє важливий чинник надійна і потужна банківська система. Розвиток та становлення сучасної вітчизняної банківської системи відбувалися в  нелегких умовах перехідного періоду, характерною ознакою якого є низька ефективність державного управління, повільні ринкові перетворення реального сектору економіки,  що зумовило падіння суспільного виробництва, зростання неплатежів, катастрофічну бідність народу. Все це спричинило низький рівень капіталізації банківської системи, обмеженість ресурсної бази банків, її невідповідність потребам економічного зростання. Недостатні рівень капіталізації банківської системи негативно впливає на її надійність та стійкість в умовах криз, гальмує динамічний розвиток, не сприяє розвитку економіки.

Останні дослідження Проблеми капіталізації банківської системи та пошуку шляхів її підвищення розглянуто в працях ряду вітчизняних науковців – М. Алексеєнка, І. Вядрової, В. Гейця, О. Дзюблюка, О. Кірєєва, В. Матвієнка, В. Міщенка,  А. Мороза, Ю. Потійка, Ю. Прозорова, В. Салтинського, Н. Слав’янської, О. Сугоняка та ін.

Метою статті є розгляд рівня капіталізації банківської системи та перспективи її підвищення. Виявити дієвість методу управління внутрішніми джерелами нарощування капіталу, а також ефективність державного регулювання та управління банківською діяльністю.

 Результати дослідження. На сьогоднішній день недостатньо дослідженим залишається питання щодо впливу держави на рівень капіталізації банків. Тому перед державним  управлінням банківською діяльністю стоїть завдання удосконалення законодавчих основ зростання рівня капіталізації банківської системи як ключової передумови підвищення надійності та ефективності її функціонування [1].

Через особливий статус і роль банків у економіці держави їх діяльність більш прискіпливо регулюється відповідними органами, що знаходить відображення у визначенні каналів формування та показниках оцінювання достатності рівня капі­талу банків, без вирішення якої неможливо підвищити

конкурентоспроможність вітчизняних банків. Банківська система країни досі не акумулювала капітал, обсяг та якість якого давали б змогу банкам ефективно виконувати їхні функції.

   Капітал банки нарощують, як правило, кількома класичними способами. Проте реальна множина цих варіантів в Україні доволі обмежена. Так, не стали надійним джерелом нарощування статутного капіталу порівняно незначні чисті прибутки банків. Стратегія капіталізації шляхом злиття і поглинання, перевірена країнами з розвинутими ринковими відносинами, у банківському секторі України також поки що є більше  теоретично можливою. Збільшення зацікавленості у виході на фінансовий ринок зовнішніх інвесторів відкриває значні перспективи розвитку банків, проте об’єктами уваги стають насамперед міцні банки з розгалуженою мережею філій , розвинутою клієнтською базою  усталеним іміджем стійкої фінансової установи. Тому очевидно, що більшість українських банків найближчим часом не очікує набудь-які іноземні інвестиції. Для більшості великих вітчизняних підприємств – акціонерів банків інвестиції у банки ще не стали пріоритетним напрямом «нього бізнесу. А низький рівень розвитку фондового ринку,  малодоступність зрозумілих і достовірних оцінок надійності банків та результатів їх діяльності, не висока ліквідність і незначна кількість їх акцій , а також корпоративні стратегії не заохочують малі підприємства і населення до участі в акціонерному капіталі банків [2].

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про банки і бан­ківську діяльність", капітал банку поділяється на основний і додатковий'. До основного капіталу відносять сплачений і зареєстрований статутний капітал; роз­криті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку; надбав­ки до курсу акцій та додаткові внески акціонерів у капітал; загальний фонд покрит­тя ризиків, що створюється під невизначений ризик у разі проведення банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

На додатковий капітал накладаються такі обмеження: при розрахунку загаль­ної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може становити більш як 100 % основного капіталу; величина субординованого боргу не може перевищувати 50 % розміру основного. Оскільки в додатковий капітал включається сума переоцінки основних засобів, є випадки завищення їх оцінки. Останнє можливе шляхом проведення сум витрат як витрат за рахунками основ­них засобів; застосування неправильної класифікації основних засобів; надміру тривалого періоду амортизації; в разі купівлі основного засобу за ціною, що пере­вищує ринкову [3].

Проаналізуємо основні показники рівня капітальної бази банків України. Аналіз стану капіталізації бан­ківської системи України в 2005—2010 рр. показав, що за 2010 р. власний капітал банків збільшився на 19,58 % (за 2009-ий зменшився на 3,43 %). При цьому зростання капіталу банків відбулося за рахунок збільшення сплаченого зареєстрова­ного статутного капіталу. Крім того, протягом аналізованого періоду збільшилася частка статутного капіталу у структурі власного капіталу. Так, у 2009—2010 рр., уна­слідок непокритття збитків, сума статутного капіталу перевищувала суму власного. У 2010-му статутний капітал банківської системи зріс також у результаті збіль­шення обсягу іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків України. За цей рік іноземний капітал у статутному капіталі банків України збільшився на 39 %, тоді як сплачений статутний капітал — лише на 22 %. Відповідно частка іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків України на 01.01.2011 підвищилася до 41 %

Зауважимо, що в 2005 й 2007 рр. темп приросту активів перевищував темп приросту капіталу, проте починаючи з 2008-го спостерігається стійке перевищен­ня темпу приросту капіталу, й особливо зареєстрованого сплаченого статутного капіталу банків, над темпом приросту активів.

Част­ка сплаченого зареєстрованого капіталу у структурі капіталу банків зростала почи­наючи з 2008 р. і в 2010-му перевищила розмір власного капіталу на 0,058 %.

Мультиплікатор капіталу відображає банківський важіль, або обсяг активів, що спирається на банківський капітал. За високого рівня доходу банків залежність від цього капіталу приносить велику користь, а в разі збитків завдає шкоди. Почи­наючи з 2008 р. мультиплікатор капіталу стрімко знижується, що свідчить про намагання банківської системи обмежити вплив ризиків.

Порівняємо показники капіталізації банків після кризи ліквід­ності банківської системи 2004 р. і останньої фінансової кризи. Коефі­цієнти капіталізації, покриття зобов'язань, фінансового левереджу в обох періо­дах майже однакові. Показник адекватності станом на 01.01.2011 дещо вищий. Варто звернути увагу на від'ємне значення рентабельності капіталу, що пов'язане з глибоким характером кризи. Значення статутного капіталу у формуванні капі­талу банку підвищується внаслідок обмеженості інших джерел. Зауважимо, що в 2005 й 2007 рр. темп приросту активів перевищував темп приросту капіталу, проте починаючи з 2008-го спостерігається стійке перевищен­ня темпу приросту капіталу, й особливо зареєстрованого сплаченого статутного капіталу банків, над темпом приросту активів.

Част­ка сплаченого зареєстрованого капіталу у структурі капіталу банків зростала почи­наючи з 2008 р. і в 2010-му перевищила розмір власного капіталу на 0,058 %.

Мультиплікатор капіталу відображає банківський важіль, або обсяг активів, що спирається на банківський капітал. За високого рівня доходу банків залежність від цього капіталу приносить велику користь, а в разі збитків завдає шкоди. Почи­наючи з 2008 р. мультиплікатор капіталу стрімко знижується, що свідчить про намагання банківської системи обмежити вплив ризиків.

Цікаво, що переважна більшість банків IV групи навіть за відсутності держав­ної підтримки виявила стійкість до кризових впливів, найбільш гострі з яких спо­стерігалися з другої половини 2008 р.  При цьому банки даної групи в основному зберегли своїх вкладників і клієнтську базу, уникнули де капіталізації, а також спромоглися навіть в умовах кризи збільшити розмір регулятивного капі­талу. До речі, зазначена група належить здебільшого національному капіталу. Таким чином, ефективність діяльності банківської системи України великою мірою залежить від рівня капіталізації, котрий на сьогодні визначається як занизький. Зростання капіталізації українських банків є найважливішою умовою роз­витку банківського сектору, підвищення його надійності й фінансової стійкості. Тому доцільно дослідити міжнародні стандарти достатності капіталу, які перед­бачають створення чітких і універсальних вимог до власного капіталу банків для покриття ризиків банківської діяльності. Це дасть змогу певною мірою розв'яза­ти проблему фінансової нестійкості банків та створити для них додаткові стиму­ли до збільшення власного капіталу [4].

Висновки. Ми вважаємо, що для прискорення капіталізації банків необхідно створити комплексну систему стимулювання нарощування банківського капіталу, що надасть можливість забезпечити ефективну роботу фінансово-кредитної системи України. Саме підвищення рівня капіталізації є необхідною передумовою стабільного розвитку національної економіки.

На даному етапі ринкових перетворень та розвитку банківської системи підвищення рівня капіталізації банків можна досягти за рахунок таких основних джерел: капіталізації прибутку банку; залучення додаткового акціонерного капіталу шляхом емісії простих та привілейованих акцій ; залучення коштів на умовах субординованого боргу; злиття та об’єднання комерційних банків. Ефективність таких джерел залежить від державної політики щодо законодавчого забезпечення капіталізації банківської  системи; вдосконалення системи оподаткування; удосконалення і нормативного врегулювання процедури злиття та приєднання банків; відновлення довіри до банків з боку населення; максимального залучення коштів, що перебувають поза банківською системою, тощо.

Список використаної літератури

1.       Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121 -111: [Електр. ресурс]. — http://www.rada.gov.ua.

2.       Андросова О.Ф. Зростання рівня капіталізації банківської системи як перспектива її надійності // Економічний простір. – 2008. - №15. – с.144-149.

3.       Козоріг М. А. Основні напрями підвищення рівня капіталізації і ліквідності банківських установ // Регіональна економіка. – 2009. – №2. – c. 95–102.

4.       Звєряков М.І., Коваленк В.В. Банківський капітал: Вимоги Базеля ІІІ // Фінанси України. – 2011. - №6. – с.13-23.