Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Саковська А.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ШЛЯХИ ПОШИРЕННЯ ВНУТРІШНІХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Постановка проблеми.  В умовах структурної перебудови української економіки гострою проблемою є потреба у великих інвестиціях. Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою успішного продовження соціально-економічних перетворень в Україні.

Глибоке скорочення інвестиційних процесів, яке спостерігається в останнє деся­тиліття в Україні, свідчить про наявність серйозної деформації економічних відносин. Інвестиційний процес є невід’ємною складовою процесу відтворення національного капіталу, а отже, суспільного відтворення. Тому деформація інвестиційних механізмів містить у собі суттєву загрозу суспільному відтворенню та економічній безпеці країни у стратегічному напрямку, а отже, потребує подальшого дослідження.

Модернізація економіки України, як головна мета державної політики, проголошена у 2011 році, ґрунтується на оновленні не тільки матеріальної бази вітчизняних підприємств, але й основних принципів управління в умовах сталої економіки. Саме парадигми сталого розвитку, такі, як екологічність господарювання, пріоритетність інтелектуального капіталу, соціально орієнтована економіка, змушують підприємства України шукати нові способи використання існуючих шляхів підвищення ефективності власної діяльності. Одним з таких шляхів є залучення інвестицій та здійснення самостійних капіталовкладень. Головним джерелом фінансування оновлення матеріально-технічної бази і досі залишаються власні кошти підприємств та організацій. При цьому рівень власного інвестування у основні виробничі фонди капіталомістких підприємств надзвичайно низький.

Все це свідчить про необхідність докорінного перегляду на підприємствах України, принципів функціонування, які повинні бути орієнтовані на зовнішнього, по відношенню до підприємств, інвестора, ураховувати усі правові та економічні можливості співпраці з ним. Менеджмент вітчизняних підприємств повинен ґрунтуватися на принципово нових підходах до нарощення та використання власного інвестиційного потенціалу. Тому пошук шляхів поширення внутрішньої інвестиційної можливості підприємств України в умовах модернізації економіки є надзвичайно актуальним та своєчасним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем залучення інвестицій в економіку України, присвячені праці провідних українських вчених, зокрема: Л.М. Борщ, О.В. Гаврилюка, А.П. Гайдуцького, В.М. Гейця, А.А. Даниленко, І.М. Крупки, Ю.В. Макогона, А.М. Поручника, С.К. Реверчука, В.Р. Сіденка та інших. Аналіз тенденцій нагромадження капіталу, зростання інвестиційної активності національних підприємств, відновлення економічного зростання і покращення інвестиційного клімату в Україні висвітлений у працях таких авторів, як М. Денисенко, О. Кухленко, П. Матвієнко, В. Струніна, В. Федоренко та ін. Управлінню інвестиційними потоками на вітчизняних підприємствах, оцінці інвестиційної привабливості проектів, управлінню інвестиційним потенціалом підприємств, розвитку теорії інвестицій присвятили свої наукові роботи такі вітчизняні вчені, як    О. Амоша, Є. Бельтюков, З. Варналій, М. Войнаренко, А. Гальчинський.

Постановка завдання.  Слід відмітити достатній рівень вивченості питання, яке висвітлюється у даній роботі. Однак, враховуючи динамічність змін, які відбуваються у економічному середовищі, появу нових теорій та методик аналізу і планування теоретичні та методичні засади управління інвестиційним потенціалом підприємств України потребують постійного удосконалення та розвитку. Зокрема  слід окреслити шляхи покращення внутрішнього інвестиційного клімату і підвищення інвестиційної активності національних підприємств.  Таким чином, метою досліджень, результати яких викладено у даній статті, є розвиток теоретичних основ управління інвестиційним потенціалом підприємств України для підвищення його ефективності. Для досягнення поставленої мети під час дослідження було вирішено такі задачі: уточнено зміст поняття «інвестиційний потенціал підприємства», розвинуто теоретичні основи оцінки ефективності управління інвестиційним потенціалом підприємства.

Виклад основного матеріалу. В практичній діяльності поняття внутрішньої інвестиційної можливості підприємства реалізується через поняття інвестиційної привабливості підприємства.

Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна оцінка комплексу показників сукупних умов, власних характеристик і здібностей підприємства сприяючих процесу залучення широкого кола інвесторів до інвестування в підприємство завдяки власним конкурентними перевагам, структурі та перспективам розвитку [1].

Досягнення навіть мінімального рівня інвестиційної привабливості підприємством неможливе без проведення конкретних заходів по залученню інвестицій, тобто без ведення інвестиційного процесу. Інвестиційний процес має найвищу ефективність за умови досягнення стану гармонії як при прийнятті рішення, так і при його втіленні. Проаналізувавши випадки невдалих капіталовкладень, можна сформулювати такі їх причини. Перша – незбалансованість частин, компонентів, факторів і функцій, що стосуються інвестиційної ідеї, процесу планування та реалізації плану підприємством. Друга важлива причина – розбіжність планів підприємства і капіталовкладень. У цьому разі ймовірність невдачі тим вища, чим менше гармонії між інвестиційним проектом і стратегією розвитку підприємства. Третя причина пов’язана з непередбачуваністю й мінливістю економічної ситуації. До цього особливо треба бути готовим в умовах ринкової економіки. І нарешті, найпомітніша причина невдалого й неефективного інвестування полягає в незбалансованості інвестиційних потужностей, причому в різних вимірах і проявах, що охоплюють проектно-кошторисну документацію, будівельні конструкції та матеріали, машини, механізми, устаткування тощо. Усі ці причини слід враховувати, розробляючи інвестиційну політику підприємства [1].

Крім переліченого слід сказати, що сьогодні в країні не створено умов, за яких формуються довіра підприємців до державної політики і позитивні очікування, які дають змогу здійснювати планування, необхідне для інвестиційної діяльності. Має місце недовіра підприємницьких структур між собою, зумовлена поширенням практики неплатежів, невиконанням контрактів, недотриманням ділової етики тощо, утворюються стимули до переважання «спекулятив­ної» активності підприємств та «політизації» капіталів. Підприємці здійснюють «інвес­тиції» у політичну діяльність, намагаються одержати конкурентні переваги за рахунок наближення до тих чи інших владних і політичних сил. Тому встановлення верховенст­ва права і розбудова конкурентних ринків є вкрай важливими для запровадження ефек­тивних стимулів інвестиційної діяльності в національній економіці [2].

Перешкодою для інвестиційних процесів на підприємствах  України є обмежені можливості внут­рішніх нагромаджень і незацікавленість суб’єктів підприємництва в нагромадженні ін­вестиційних ресурсів та вкладанні їх в інвестиційну сферу через низьку прибутковість такого вкладення в умовах гострої нестачі грошових ресурсів. Потреба в інвестиціях практично не стимулюється, оскільки й існуючі потужності підприємств не завантажені повною мірою. Причина незавантаженості вітчизняного промислового потенціалу поля­гає в дефіциті платоспроможного попиту на продукцію виробництва всередині країни та її неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

За різними підрахунками, реально у вигляді податків в Україні вилучається від 55% до 85% прибутку підприємств. Надмірний податковий тиск призводить до «тінізації» значної частини прибутку, що практично виключає можливість її інвестиційного вико­ристання [2].

При визначенні шляхів розширення внутрішніх інвестиційних можливостей підприємства необхідно запровадити такі етапи реалізації інвестиційних проектів:

-всебічний аналіз ринкових можливостей підприємства, яке планує залучити інвестиційні ресурси;

-підготовка підприємства до залучення інвестицій, що базується на розробці інвестиційної стратегії підприємства та позиціонування його на ринку;

-розроблення інвестиційного проекту у вигляді детального бізнес-плану;

-практична реалізація бізнес-плану інвестиційного проекту, а саме пошук по­тенційних інвесторів та розподіл джерел фінансування інвестиційного проек­ту, організація виконання інвестиційного проекту та контроль за виконанням основних планових показників проекту [3].

Щодо конкретних шляхів розширення внутрішніх інвестиційних можливостей підприємства, можна виділити такі:

1.     Залучення позикових коштів.

Ефективна інвестиційна діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Використання позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг інвестиційної діяльності підприємства, забезпечити ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фундацій фінансування інвестицій, та в підсумку - підвищити ринкову вартість підприємства.

2.     Покращення позиціонування підприємства на ринку.

При формуванні інвестиційної привабливості підприємства, власники підприємства мають використати всі інструменти і способи для найкращого позиціонування підприємства на ринку і залучення інвестицій. В процесі залучення інвесторів все більше уваги надається нематеріальним конкурентним перевагам. Нематеріальні активи і ресурси не мають матеріальної форми, але безпосередньо приймають участь у формуванні вартості продукції та підприємств. До нематеріальних активів підприємства, що можуть збільшити його вартість та підвищити інвестиційну привабливість, відносяться бренд, імідж, репутація, які найкраще позиціонують підприємство, додають підприємству ринкової вартості, сприяють залученню інвесторів. Тому їм потрібна постійна підтримка, їх необхідно удосконалювати, розвивати і впроваджувати на підприємстві. Процеси формування і управління брендом - брендинг мають свідомо координуватися.

Брендинг дозволяє підприємству залучати інвестиційні ресурси та перейти на якісно новий етап розвитку - етап його впливу не тільки на конкурентів, а й на споживачів та постачальників, що є на певному ринку.

3.     Підвищення рентабельності, прибутковості підприємства.

Такий шлях дозволить випередити конкурентів, підвищити вартість підприємства. Даний перелік не є вичерпаним і потребує подальших розробок.

Щоб інвестиційні можливості підприємства зростали не можна використовувати лише один із перелічених заходів. Для досягнення максимального результату слід застосовувати комплекс.

Висновки. В ході проведення  дослідження були опрацьовані теоретичні джерела, що стосуються інвестиційної діяльності національних підприємств,  з’ясований зміст поняття «інвестиційний потенціал підприємства» з практичної точки зору, розвинуто теоретичні основи оцінки ефективності управління інвестиційним потенціалом підприємства. Також були визначені причини невдалого інвестування  та шляхи поширення внутрішньої інвестиційної можливості національних підприємств. У статті була запропонована певна послідовність етапів реалізації інвестиційних проектів.

 

Література:

1.             Верба В.А., Загородних О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. -322 с.

2.             Зюкова М.М. Інвестиційний потенціал як основа економічного зростання / [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ Portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2010_4/Zyukova.pdf

3.             Федоренко В., Мажуга О. Інвестиційне кредитування та кількісна оцінка ризику ре­алізації проекту// Економіка України. - 2005, № 12. - С. 40-46.