Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки.

Студент 6 курсу Федорова Т.М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Порівняльна характеристика сучасних методичних підходів до оцінки ринкової вартості підприємства

На сучасному етапі розвитку одним із головних факторів забезпечення високоефективного функціонування суб’єктів господарювання будь-якої галузі є максимізація їх ринкової вартості та відповідно максимізація добробуту їх власників (власника). Ринкова вартість є показником, що охоплює всю діяльність підприємств, ефективність управління, ризики та витрати інвестора при вкладанні коштів та дає уявлення про його розвиток. З урахуванням цього в багатьох зарубіжних компаніях ринкова вартість бізнесу стала найважливішим об'єктом управління. Практично всі вагомі господарські рішення приймаються з метою збільшення ринкової вартості компаній.

У міру становлення ринкових відносин у країні проблема формування й оцінки вартості підприємства (оцінки бізнесу) стає дедалі актуальнішою, а її практична значущість стрімко зростає.

Питання пов’язані з оцінкою вартості підприємства та з підвищенням вартості, активно досліджують українські вчені та практики, а саме: Бланк І.О., Кузьмін О.Є, Момот Т.В., Панков В.А., Поліщук С.Т. Терещенко О.О. та ін. Серед зарубіжних вчених слід відмітити, що значну увагу цій проблематиці приділили А. Дамодаран, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стерн, Дж. Стюарт, К. Уолт, Дж. Фрідман, Дж. Харвей, Дж. Хікс, Дж. Ван Хорн та ін..

Метою статті є аналіз існуючих підходів оцінки вартості підприємства, виявлення їх переваг і недоліків, розгляд цілей та завдань оцінки ринкової вартості майна підприємства.

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу [1]. Для формування ринкової ціни необхідне дотримання певних умов, що приведені на рис. 1.

Рисунок 1 Умови формування ринкової ціни

Вартість підприємства може розглядатися як сукупна вартість його активів, як вартість накопиченого досвіду, як вартість створеного на підприємстві прибутку та ін..

Для визначення вартості об’єкту використовують три основних підходи: витратний (майновий); дохідний; порівняльний (ринковий).

Кожний із зазначених підходів містить сукупність власних спеціальних методів і є доволі складним внаслідок об'єктивних і суб'єктивних чинників (прогнозні дані, індивідуальність і специфічність кожного підприємства, повнота інформації тощо).

Для визначення ринкової вартості підприємства, в залежності від завдання та мети оцінки використовують підходи та методи, що приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Мета, завдання та підходи до оцінки ринкової вартості майна підприємства

№п/п	Мета оцінки	Завдання оцінки	Підходи та методи оцінки
1	Купівля-продаж	Визначення реально можливої ціни	Метод порівняння продажів
2	Розрахунок орендної плати	Визначення ставок орендної плати	Дохідний підхід
3	Визначення вартості акцій при викупі	Розрахунок дійсної вартості майна або чистих активів, що приходиться на одну акцію.	Затратний підхід. Дохідний підхід. Метод порівняння продажів.
4	Майнові спори, розподіл, виділення майна.	Визначення дійсної вартості об’єкта оцінки.	Метод порівняння продажів
5	Лізинг	Визначення вартості поточного чи операційного лізингу	Метод валової ренти (дохідний підхід)
6	Обмін	Визначення мінової вартості	Метод порівняння продажів
7	Визначення вартості внеску в статутний капітал.	Розрахунок загальної вартості капіталу, необхідного для створення й підтримки в робочому стані майнового комплексу підприємства.	Дохідний підхід.

У процесі оцінки бізнесу з позицій дохідного підходу підприємство розглядається як діяльність, що здатна приносити прибуток. Тобто визначається теперішня вартість майбутніх доходів, що будуть надходити від діяльності підприємства. Дохідний підхід включає метод капіталізації доходу (метод прямої капіталізації доходу) і метод дисконтованого грошового потоку (метод непрямої капіталізації доходу). Дисконтований грошовий потік краще, ніж будь-який інший показник, відображає фактичну ринкову вартість компаній. Важливим є те, що для розрахунків враховується тільки та частина капіталу, яка здатна приносити економічні вигоди в майбутньому та обґрунтовується величина можливих ризиків.

Найбільшою проблемою оцінки вартості є процес прогнозування величини доходів і визначення рівня їх капіталізації, оскільки для розрахунків необхідно мати значення майбутніх грошових потоків підприємства, які повинні бути вказані в детальних бізнес-планах розвитку підприємства з чітким обґрунтуванням усіх показників. Проте, в реальності більшість українських суб’єктів господарювання таких планів не має.

Оцінка підприємства на основі витратного підходу передбачає встановлення вартості активів (матеріальних і нематеріальних) підприємства за даними фінансової звітності за вирахуванням зобов’язань і, у результаті, одержання вартості власного капіталу на певну дату. Сума вартості всіх активів не є загальною вартістю підприємства, оскільки не відображає доданої вартості, що генерується здатністю керівництва ефективно управляти активами. [2]. Даний підхід ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об’єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на відновлення цього об’єкта в поточному стані та діючих цінах, що забезпечуватиме власникові подібну корисність.

Основною перевагою витратного підходу є достовірність інформації про підприємство та, одночасно, вагомим недоліком є відсутність потенційних можливостей розвитку бізнесу чи інших тенденцій на перспективу.

Оцінка ринкової вартості підприємства на основі порівняльного підходу ґрунтується у зіставленні вартості оцінюваного підприємства з вартістю об’єктів – аналогів, виходячи з реальної ціни купівлі-продажу підприємств, що зареєстровані на фондовому ринку України.

Перевагою порівняльного підходу є те, що вартість фактично визначається ринком і для оцінки лише коригується реальна його ціна, виходячи з ринкової вартості акцій підприємства, існуючого попиту на них та ін. Порівняльний підхід вказує на фактично досягнуті результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Недоліками є те, що в розрахунках не включаються перспективи розвитку підприємства в майбутньому, так як базою для розрахунку є досягнуті в минулому фінансові результати, також одержання додаткової інформації від підприємств-аналогів є досить складним процесом і необхідно коригувати підсумкові розрахунки у зв'язку з тим, що на практиці не існує абсолютно однакових підприємств. Використання методів порівняльного підходу є обмеженим для оцінки вартості українських підприємств ще й через нерозвиненість фондового ринку України.

Оцінка ринкової вартості підприємства є важливим чинником у розв'язанні багатьох економічних завдань: підвищення ефективності управління, визначення кредитоспроможності й інвестиційної привабливості, аналіз динаміки економічного розвитку, формування системи антикризового управління на підприємстві тощо. Тому, дуже важливо правильно визначити вартість оцінюваного підприємства в залежності від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозних) доходів від використання об’єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягають визначенню. Для цього необхідно використовувати декілька методик із різних підходів, а результати порівнювати для кінцевої оцінки ринкової вартості підприємства.

Література:

1. Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" від 10 вересня 2003 р.№ 1440.

2. Островська Г. Оцінювання вартості підприємства як основа ефективного управління / Г.Островська // Галицький економічний вісник. — 2011. — №1(30). — с.107-115.

3. Хаустова В.Є., Курочкіна І. Г. Оцінка вартості бізнесу суб’єктів господарювання ( на прикладі металургійної галузі України) : Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2009. – 268 с.