Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н. Карасьов О.П., Дудка А.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Особливості та напрями розвитку екологізації сільськогосподарського виробництва в Україні

 

Україна перебуває в досить важкому у порівнянні з іншими країнами стані після затяжної економічної кризи, що негативно впливає як на конкурентоспроможність національної економіки, так і на якість життя людей. Спостерігається глобальність масштабів екологічних проблем, а отже, зростає необхідність встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, зокрема їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі. Головне місце у забезпеченні такого балансу займає актуальна для українських підприємств проблема екологізації виробництва (екологізація – це процес безупинного і послідовного розроблення та впровадження у виробничі процеси нових технологічних і управлінських заходів, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів зі збереженням чи поліпшенням якості довкілля). Екологізація виробництва в АПК повинна перешкоджати негативному впливу технологічних процесів на стан навколишнього середовища. Основні завдання екологізації сільського господарства полягають у зниженні техногенного навантаження, підтримці природного потенціалу шляхом самовідновлюваного режиму природних процесів, стимулювання виробництва екологічно чистої продукції. Але на практиці, як правило, приймаючи рішення про вдосконалення власного виробництва, суб’єкти господарювання керуються меркантильними інтересами, тому важливо створити дієві механізми регулювання та стимулювання екологізації як на державному рівні, так і на рівні підприємства.

Інтенсифікація впливу людської діяльності на навколишнє середовище є одним із негативних наслідків економічного зростання. Інтенсивна хімізація сільського господарства викликає підвищену небезпеку для навколишнього середовища і здоров’я людей, не менш суттєвого впливу на навколишнє середовище завдають мінеральні добрива. Незважаючи на високий економічний ефект, збагачення ґрунту азотом, фосфором, калієм та іншими мікроелементами, добрива мають певний баласт. Концентруючись у ґрунті, вони пригнічують рослини, накопичуються в них у концентраціях, які перевищують гранично допустимі норми, погіршують стан ґрунтів, пригнічують мікрофлору.

Актуальність питання екологізації виробництва вітчизняних підприємств зумовлена значним техногенним впливом на довкілля в країні. Сучасні масштаби екологічних порушень, а також необхідність компенсації втрат від великих аварій і стихійних лих створюють реальну загрозу переспрямування фінансових і матеріальних ресурсів із розв’язання стратегічних завдань формування нової структури економіки на підтримання її наявного потенціалу. За умов обмеженості запасів корисних копалин і значної залежності України від імпортних енергоносіїв важливим є і питання енергоефективності підприємств. Енергомісткість ВВП України (питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни) у 2-3 рази перевищує середній рівень енергомісткості ВВП країн світу. Основними причинами високої енергомісткості ВВП України є низький технічний рівень переважної частини підприємств; відсутність умов для ефективної реалізації енергозбережних заходів та дієвого механізму їхнього стимулювання; висока частка енергомісткого виробництва.

Визначальними заходами щодо реалізації концепції стійкого економічного розвитку є перехід агропромислового комплексу до виробництва екологічно чистої продукції, рухаючись у цьому напрямку вітчизняні та зарубіжні вчені в своїх працях розглядають різні аспекти екологізації вітчизняного виробництва, проте питання мотивації та формування організаційно-економічних механізмів екологізації вітчизняного виробництва потребує подальшого вивчення. Отже, що ж може мотивувати власників підприємств формувати виробничий механізм у напрямку його екологізації? Відповідаючи на це питання можна виділити три основні мотивуючі аспекти:

1) економічний (зменшення витрат; поліпшення ділового іміджу підприємства; отримання прибутків в результаті продажу технологій та продукції; завоювання ринку «зеленої продукції»; можливість додаткового одержання кредитів);

2) екологічний (поліпшення стану довкілля; збереження та відновлення природних ресурсів; покращення екологічної репутації підприємства);

3) соціальний (реалізація особистого потенціалу працівників; відповідальність перед суспільством; створення соціальної інфраструктури).

Виходячи з «концепції комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України», що є безумовним початком на державному рівні для корінних змін в сільськогосподарському виробництві як приклад можна розглянути на основі запропонованій у рослинництві ресурсозберігаючої технології No-Till, яка дозволяє: знизити енергоємність (економія ПММ); збільшення утримання вологи в ґрунті, покращення доступності води; зниження ерозії ґрунтів; зростання стабільності виробництва сільськогосподарських культур; зростання прибутку в господарствах будь-якого розміру (в тому числі і дрібних); зростання чистого прибутку. До того ж існує не використовувана можливість залучення в сільське господарство коштів за Кіотським протоколом. Таку можливість може створити тільки ресурсозберігаюча технологія самовідновлюваного землеробства No-Till, яка супроводжується зменшенням викидів парникових газів безпосередньо з ґрунту та зменшенням спалюваних ПММ.

Таким чином напрямків для екологізації у сільськогосподарському виробництві як потенціальних – багато, до того ж по кожному з них є альтернативні сьогоднішнім традиційним технологіям – нові, ресурсо- та енергоощадні технології, а з боку держави – впровадження заходів сприяючих подальшому реформуванню та розвитку сільського господарства, та виведення його на якісно новий рівень.