Экономические науки/7. Учёт и аудит

Ас.  Майстер Л.А., Тарасенко О.М., Єфремова О.С.

Вінницький Торговельно-економічний інститут КНТЕ,Україна

Єдиний соціальний внесок, його переваги та  недоліки

Однією з умов прийняття України в ЄС є формування стабільної ринкової економіки, яка містила б ефективну систему соціального захисту населення. Йдуть роки та українська система страхування потребує подальшого удосконалення. Так 8 липня 2010р. ВРУ було прийнято закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який частково вступив в силу з 01.01.2011 року, у якому замість чотирьох внесків буде сплачуватися Єдиний соціальний внесок.

Упродовж   попередніх років суб’єкти господарювання фізичні та юридичні особи, що мають найманих працівників мали подавати чотири звіти та сплачувати внески до чотирьох фондів:

·                   пенсійного фонду;

·                   фонду соціального страхування на випадок безробіття (або центру зайнятості);

·                   фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності;

·                   фонду соціального страхування від нещасного випадку та професійних захворювань.

Єдиний соціальний внесок  - це масштабне нововведення,  для того щоб втілити його в життя має пройти деякий час перш ніж вся система запрацює як треба, тому дослідження цього питання є актуальним сьогодні.

Згідно ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Єдиний внесок на  загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування  - консолідований страховий внесок,  збір якого здійснюється до системи  загальнообов'язкового державного  соціального  страхування в обов'язковому порядку та на регулярній  основі  з  метою  забезпечення  захисту  у   випадках, передбачених  законодавством,  прав  застрахованих  осіб та членів їхніх сімей на отримання  страхових  виплат  (послуг)  за  діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок - це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування у випадках, передбачених законодавством.

Пенсійний  фонд  України  - орган, уповноважений відповідно до  Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»  вести  облік  платників єдиного  внеску,  забезпечувати  збір  та ведення обліку страхових коштів,  контролювати повноту та  своєчасність  їх  сплати,  вести Державний   реєстр  загальнообов'язкового  державного  соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом [1].

 Якщо у вас є робота, яку ви, як роботодавець, пропонуєте працівникам, то, відповідно, ви виплачуєте за неї зарплату. З цієї зарплати проводиться відрахування до Пенсійного фонду та ще трьох соціальних фондів - страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві. Це створює деякі незручності для роботодавця:

·                    потрібно в усіх чотирьох фондах стати на облік;

·                    робити відрахування до цих фондів;

·                    заповнювати звітність по кожному фонду та звітувати в кожен окремо;

·                    слідкувати за термінами подання звітності в чотирьох фондах.

Введення ж єдиного соціального внеску полегшує подання звітності до цих фондів - всі ці відрахування зводяться в один, єдиний соціальний внесок, який сплачується однією сумою. Взамін, звітування у чотири різні інстанції слід сплачувати кошти лише до Пенсійного фонду. Відповідно до зазначеного вище закону, саме на ПФУ покладено обов’язки зі збору та перерозподілу внесків між чотирма фондами та контроль їх використання.

Ще однією перевагою введення ЄСВ є зменшення затрат роботодавців на ведення (адміністрування) єдиного соціального внеску. Тобто тепер при утриманні та нарахуванні зарплати бухгалтер бюджетної установи нараховує лише один соціальний внесок, а не 4, як це робилося раніше.

Переваги отримує також держава тому, що полегшується контроль над роботодавцями. У несумлінних платників була можливість ухилятись від деяких фондів. А коли платіж є єдиним, ухилитись від перерахування коштів у якийсь фонд  неможливо, є одна загальна сума до сплати.

Крім того, у зв’язку із набранням чинності нового ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» бухгалтерська установа буде перевірятися лише одним фондом - ПФУ, а не кожним з 4-х окремо.

Відповідно до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено такі ставки єдиного соціального внеску:

Для роботодавців ці ставки встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Класів професійного ризику виробництва законом передбачено 67 та відповідна ставка внеску становить від 36,76% для першого класу до 49,7% для 67 класу професійного ризику виробництва. Слід звернути увагу, що для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску - 34,7%.

Для бюджетних установ передбачена окрема ставка для нарахування внеску у розмірі 36,3%.

Утримання із зарплати працівників, які працюють на підприємствах, у фізичних осіб - підприємців або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлюється ставка єдиного соціального внеску 3,6%. Державні службовці сплачуватимуть внесок за ставкою 6,1%.

Для підприємців на загальній системі оподаткування базою оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом [1].

Також існує ряд недоліків єдиного соціального внеску. Адміністрування всіх соціальних внесків Пенсійним фондом порушує права працедавців і профспілок. Адже це єдиний фонд, який керується виключно державою, інші три знаходяться в сумісному управлінні: працедавців, держави і профспілок. Переказ всіх коштів під керівництво ПФ відтісняє від управління соціальними засобами працедавців і профспілок. Надання йому таких повноважень означатиме, що дефіцит Пенсійного фонду може частково покриватися за рахунок засобів інших фондів. В той час, коли в них може не вистачити достатньо коштів для виплати.

Окрім того, як показує практика інших країн, у питанні реформування соціального страхування, деякі перетворення так і не пов’язались успіхом. Яскравим прикладом є Російська Федерація, де впродовж декількох років діяв ЄСВ. Та за період дії такого внеску були визначені представлені вище проблеми. У зв’язку з цим урядом РФ було прийнято рішення ліквідувати ЄСВ.

Підсумовуючи наведений вище матеріал, зазначимо, що для України введення ЄСВ - це перший крок у системі реформування державного соціального страхування.

Введення єдиного соціального внеску значно полегшує життя роботодавцям та підприємцям у частині адміністрування нарахування та сплати внесків на пенсійне та соціальне страхування.

Література:

1. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, 08.07.2010, остання редакцiя вiд 01.10.2011.

2. Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

3. Закон України  від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням».

4. Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

 5. Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели за собою втрату працездатності».