Экономические науки / 7. Учет и аудит

Романова О.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

Теоретичні підходи до визначення поняття

людський капітал

Аналізуючи концептуальні положення у розвитку світової економічної думки, можна зробити висновок, що термін “людський капітал” сформувався на початку 60-х років ХХ століття шляхом поступового перетворення поняття «робоча сила», яке було введено К. Марксом. Така трансформація (рис.1) сталася через усвідомлення вирішальної ролі людського фактора у виробництві та суспільному житті.

Рисунок 1. Визначення людського фактора виробництва

Перераховані категорії у своїй сукупності відображають еволюцію розвитку уявлень про місце і роль людини у виробництві та суспільному житті. Поява нових понять, які характеризують зростання ролі людини у виробництві й суспільстві, не означає відмирання старих, оскільки кожна з перелічених категорій має своє призначення.

Поняття людський капітал виникло в ринковому середовищі, і воно відображає не лише новий підхід до аналізу ролі людини в суспільно-виробничому процесі, а й зростаюче значення інтелектуальної діяльності та неречового нагромадження для всього відтворення суспільного життя, визнання необхідності і високої ефективності вкладень у людину [2, с. 12].

Людський капітал це поняття яке може розглядатися як з загальних позицій – з позиції філософської категорії, так і з позиції конкретної науки – як економічна, соціологічна, статистична, облікова категорія.

З позиції філософської категорії, людина — жива істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе.

В сучасній соціології людський капітал зазвичай розуміють як сформований завдяки інвестиціям і накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, які з користю використовуються в тій чи іншій галузі суспільного виробництва, сприяють підвищенню ефективності праці і тим самим впливають на зростання заробітків (прибутків) людини [1, С.15].

Як економічна категорія людський капітал «характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивації індивідів, що перебувають у їх власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють підвищенню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власного та національного доходу” [2, С. 16-17].

Людські якості, що природно притаманні та нагромаджені людиною перетворюються у людський капітал лише за умов їх практичної реалізації у суспільно-корисній діяльності, що забезпечує отримання додаткової вартості і знаходить своє виявлення у підвищенні доходів і соціального статусу працівника, зростанні прибутку роботодавця та національного доходу країни.

Саме ця здатність приносити дохід від використання знань, вмінь, досвіду, навичок людей дозволила засновникам теорії людського капіталу застосувати категорію «капітал» відносно сукупності цінних якостей, якими володіє людина. Людський капітал — це форма капіталу, тому що служить джерелом майбутніх заробітків чи майбутніх задоволень або того й іншого разом і є складовою людини (Т.Шульц).

Крім того, слід зазначити, що людські якості можуть сформовані, розвинені й накопиченні, в процесі інвестування в освіту, професіональну підготовку та оздоровлення людини, і вони зношуються (фізично і морально) в процесі їх використання подібно до основного капіталу.

Отже, з позиції економічної теорії, людський капітал є реалізованою частиною трудового потенціалу, і характеризується здатністю бути сформованими і нагромадженими самостійно або розвинутими внаслідок інвестування, і до них, на думку Корчагіна Ю.А., може бути застосований звичайний амортизаційний підхід [3].

Засновник концепції обліку людських ресурсів Е. Фламхольц, вважав що людські ресурси необхідно враховувати як актив компанії. Він виділив три основних критерії визнання людських ресурсів як активу: потенційна вигода; наявність прав володіння або контролю з боку господарюючого суб’єкта; оцінка в грошовому вимірнику. Фламхольц зазначив, що основою вартості людських ресурсів є вигоди які вони принесуть підприємству в майбутньому. І запропонував три концепції оцінки людських ресурсів: 1) за первісною або історичною собівартістю; 2) за вартістю заміщення; 3) за альтернативною вартістю.

Література:

1. М.П. Лукашевич. Людський капітал: розвиток через інвестування // Ринок праці та зайнятість населення. Науково-виробничий журнал №2/2011

2. Грішанова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К: Знання, 2001.-254 с.

3. Корчагин Ю.А. Человеческий капитал – что это такое и почему капитал? – Воронеж: ЦИРЭ. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.lerc.ru