СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ.

Програмне забезпечення

Дегтярьова А. Ю.

Науковий керівник – Палагута К. А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

имені Михайла Туган-Барановського

Автоматизація банківських систем

В Україні автоматизація банківських технологій в нових ринкових умовах почала проводитися з початку 1990–их років, коли з’явилися перші комерційні банки. Відразу ж на ринку програмного забезпечення для банківської справи засобів з’явилося ряд зарубіжних та вітчизняних фірм-розробників. Розвиток процесу автоматизації обумовив появу різноманітних автоматизованих банківських систем, що пояснюється не тільки великою кількістю фірм-розробників, але і широким спектром функцій, які банки виконують, різноманітністю структур і розмірів банківської справи.

Дана тема є актуальною, бо майже всі завдання, які виникають у процесі роботи банку, піддаються автоматизації. Швидка і безперебійна обробка значних потоків інформації є одним із головних завдань будь-якої великої фінансової організації.

Багато вчених приділяли увагу автоматизації банківської сфери, а саме: В. І. Суворова, Г. А. Титоренко, М. І. Савлук, М. А. Коряк та інші.

Отже, метою статті є аналіз застосування інформаційних систем комерційними банками на сучасному етапі.

Автоматизація банківської діяльності обумовлена такими необхідностями:

· покращення обслуговування клієнтів, надання їм широкого спектра банківських послуг та залучення нових клієнтів;

· зменшення операційних витрат банку та прискорення виконання банківських операцій;

· покращення управління банком та підвищення його конкурентоспроможності;

· розширення банку та збільшення сегмента банківського ринку. [2]

Банківські технології, як інструментарій підтримки і розвитку банківської справи, створюються на основі таких базових принципів:

· комплексний підхід в охопленні широкого спектру банківських функцій з їх повною інтеграцією;

· модульний принцип побудови, який дозволяє легко настроювати конфігурацію систем під конкретне замовлення з можливим нарощуванням;

· відкритість задіяних технологій, які здатні взаємодіяти з різноманітними зовнішніми системами (системами телекомунікацій, фінансового аналізу та іншими), та забезпечувати вибір програмно-технічної платформи і сумісність на інші апаратні засоби;

· гнучкість налагодження модулів банківської системи і їх адаптація до потреб і умов діяльності конкретного банку;

· масштабованість, яка передбачає розширення і вдосконалення функціональних модулів системи в ході розвитку бізнес - процесів (наприклад, підтримка роботи філіалів і відділень банку, поглиблення аналізу, тощо);

· багатокористувацький доступ до даних в реальному часі та реалізація функцій в єдиному інформаційному просторі;

· моделювання банку і його бізнес – процесів, можливість алгоритмічних надбудов бізнес – процесів;

· неперервний розвиток і вдосконалення системи на основі її реінженерінг бізнес – процесів. [3]

Cтан автоматизації банківської діяльності в комерційних банках України дуже різний. Це пов’язано з тим, що банківський сектор економіки України — це сектор, який інтенсивно розвивається і постійно удосконалюється. Проводити аналіз та оцінку впровадження передових інформаційних технологій у сфері банківської діяльності необхідно на двох рівнях — на рівні Національного банку України (НБУ) та на рівні комерційних банків.

У 1994 р. НБУ було прийняте стратегічне рішення щодо впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків/платежів (СЕП). Ця державна платіжна система об’єднала засобами електронної пошти в єдиний інформаційний простір всі комерційні банки України.

Створення і впровадження такої системи дало змогу національній банківській системі України стати однією з досить ефективних і отримати схвальні відгуки спеціалістів. Безумовно, як будь-яка комп’ютерна система, СЕП не є чимось сталим; це — система, яка постійно удосконалюється й розвивається. Зокрема, великих змін та трансформацій СЕП зазнала у зв’язку з переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, який відбувся у січні 1998 р. [1]

Для залучення нових клієнтів та створення зручностей щодо їхнього спілкування з банком у багатьох банківських установах впроваджена й успішно функціонує система «Клієнт-банк». Впровадження такої системи дає змогу клієнту спілкуватися з банком і виконувати платежі, не виходячи з свого офісу, що, безперечно, підвищує привабливість банку при виборі його клієнтом.

Слід зазначити, що деякі українські комерційні банки є учасниками міжнародної фінансової телекомунікаційної мережі SWIFT.

Але якщо характеризувати ситуацію в цілому, то більшість автоматизованих банківських систем (АБС) розроблені як файл/серверні системи, що зорієнтовані на використання персональних комп’ютерів, працюють у локальній мережі і функціонують у середовищі таких СУБД, як Clipper, FoxPro, db_Vista, Clarion, Btrieve та ін.

Більшість банківських задач, що автоматизуються зараз, це переважно облікові, які можна віднести до класу задач OLTP (Оn-Line Transaction Processing). Дуже незначна частка в АБС належить аналітичним задачам типу OLAP (On-Line Analyse Processing Systems), за допомогою яких вирішуються такі задачі, як аналіз ресурсів, активів, прибутковості, стану фінансових ринків, оцінка ризиків тощо. Майже відсутні в АБС задачі класу DSS (Decision Support Systems) підтримки прийняття рішень, за допомогою яких можливе прийняття оптимального рішення при вирішенні неструктурованих чи слабоструктурованих проблем.

Основним напрямом удосконалення інформаційних технологій в банках є перехід від «файл/серверних» систем до систем типу «клієнт/сервер» з використанням професійних розподілених реляційних СУБД, зокрема, таких як Sybase, Oracle, Informix та ін. [1]

Отже, банківська справа на сучасному етапі — це галузь, яка є передовою з точки зору впровадження сучасних інформаційних технологій.

Список використаної літератури:

1. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 220с.

2. Савлук М. І., Мороз А. М., Коряк А. М. Вступ до банківської справи: Навчальний посіб. — К.: Лібра, 2007. — 344 с.

3. Карманов Є.В. Банківське право України: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. – Х.: Консум, 2000. – 464 с.