Педагогічні науки/6. Соціальна педагогіка

К. пед. н. Караман О. Л.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИХОВНИХ КОЛОНІЙ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ

Діагностичне дослідження соціально-педагогічного потенціалу виховних колоній здійснювалося в Луганській області, де в селищі Селезнівка Перевальського району розташована одна з десяти в Україні Перевальська виховна колонія.

Основним діагностичним інструментом дослідження став соціально-педагогічний паспорт колонії, що у свою чергу заповнювався на підставі аналізу уставної та іншої документації персоналу колонії – начальника колонії та його заступників, начальників відділів (дільниць), річного плану соціально-виховної роботи колонії, квартальних планів роботи начальників відділень соціально-психологічної служби, індивідуальних програм соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, індивідуальних програм підготовки засудженого до звільнення, документації психологів, вихователів, інспекторів, інструкторів, педагогічних колективів загальноосвітньої школи та професійного ліцею та інших.

Паспортизація Перевальської виховної колонії дозволила нам визначити структурні дільниці (відділи) колонії та їх персонал з метою виявлення їх соціально-педагогічного (освітньо-виховного) потенціалу. До основних структурних підрозділів колонії належать: адміністрація колонії (начальник, заступники начальника з соціально-виховної та психологічної роботи; режиму, охорони та оперативної роботи; трудового залучення (влаштування) та трудової адаптації (виробництва); завідувач канцелярії; начальник медичної частини; головний бухгалтер; директор школи; директор професійного ліцею), відділ соціально-виховної та психологічної роботи (інспектор, психолог, старший вихователь відділення соціально-психологічної служби колонії (2), вихователь відділення соціально-психологічної служби колонії (2), інспектор зі звільнення засуджених, інспектор з фізичного виховання і спорту), бібліотека, середня загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ст. № 2 (педагогічний колектив, практичний психолог), філія Перевальського професійного гірничого ліцею (педагогічний колектив, майстри виробничого навчання), навчально-виробничі майстерні, підсобне господарство (майстри з виробництва, працівники підсобного господарства), відділ по роботі з особовим складом (інспектор відділу з бойової та службової підготовки, інспектор відділу по роботі з персоналом), відділ з контролю за виконанням судових рішень (інспектор відділу з контролю за виконанням судових рішень), відділ інтендантського та побутового забезпечення (завідувач їдальні, повари (4), бухгалтер (1), відділ режиму, охорони та оперативної роботи (старший оперуповноважений відділу режиму, охорони та оперативної роботи, оперуповноважений відділу режиму, охорони та оперативної роботи, інспектор відділу режиму, охорони та оперативної роботи, чергові помічники начальника установи (4), медична частина (терапевт (2), медична сестра (4), зубний лікар (1), лаборант (1), бухгалтерія (касир (1), бухгалтер (1), канцелярія.

Аналіз змісту та напрямів діяльності кожного з підрозділів показав, що в них криється величезний освітньо-виховний потенціал, попри те, що соціально-педагогічну роботу здійснюють, безпосередньо, тільки відділ соціально-виховної та психологічної роботи, школа, професійний ліцей та навчальні майстерні. Так, відділ по роботі з особовим складом може сприяти фізичній підготовці вихованців (загальна фізична підготовка, рукопашний бій тощо), відділ з контролю за виконанням судових рішень – правовій освіті, відділ інтендантського та побутового забезпечення – побутовій адаптації неповнолітніх до життя на волі, відділ режиму, охорони та оперативної роботи – формуванню свідомої дисципліни та правопорядку, медична частина – санітарно-гігієнічному вихованню, бухгалтерія – економічному вихованню засуджених, формуванню позитивного ставлення до праці та матеріальної зацікавленості в її результатах тощо.

На жаль, у багатьох підрозділах рівень такої взаємодії низький, відсутня належна узгодженість між співробітниками при організації виховних дій, не дотримується єдність режимно-педагогічних вимог до засуджених. Так, начальник колонії, його заступники, керівники відділів і служб погано інформовані про дійсне положення справ у відділеннях соціально-психологічної служби. Подібний підхід порушує одну з основних вимог формування колективу співробітників як колективу виховного, а саме: націленість його на виконання головного завдання – ресоціалізацію засуджених.

Крім того, неналагодженість взаємодії між структурними підрозділами колонії, а також колонії з державними і недержавними органами, установами й організаціями легко пояснити: основною ланкою здійснення соціально-виховної роботи в колонії є відділення соціально-психологічної служби, а суб’єктами – психологи, у яких зовсім інша специфіка підготовки і діяльності, та вихователі, переважна більшість яких не мають педагогічної освіти. У штатному розкладі виховних колоній відсутня посада соціального педагога і, відповідно, соціально-педагогічна служба колонії, на відміну від психологічної служби, яка з 2000 року визначена законодавчо. Протиріччя на поверхні: маючи назву колоній для неповнолітніх – виховні, проголошуючи основним засобом ресоціалізації соціально-виховну роботу, законодавець покладає її на психологів і психологічну службу колонії, які повинні бути підрівнем (підрозділом) соціально-педагогічної служби.

Таким чином, паспортизація Перевальської виховної колонії дозволила нам виявити, з одного боку, потужний соціально-педагогічний потенціал колонії, а з іншого – фрагментарне, несистемне використання цього потенціалу на всіх рівнях через відсутність у штаті колоній фахівців з соціальної педагогіки та координаційного підрозділу – соціально-педагогічної служби, і, як наслідок, спільної мети та налагодженої взаємодії між суб’єктами соціально-педагогічної роботи.