Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

к.ф.н. Кійко С.В.

Чернівецький національний університет, Україна

Особливості омонімії абревіатур у німецькій мові

Абревіація – продуктивний спосіб словотвору, який полягає в усіченні будь-яких лінійних частин джерела мотивації та призводить до появи слова, яке своєю формою відображає будь-яку частину або частини компонентів вихідної одиниці [1, с. 71]. Швидкий розвиток науки і техніки, промисловості і виробництва, а з ними і фахових мов зумовили безперервний процес формування нових скорочень [2, с. 3]. Виникнення абревіатур пояснюється також лінгвістичними факторами, а саме прагненням до економії мовних зусиль: абревіатури скорочують довгі найменування технічних винаходів, підприємств і організацій тощо, допомагають вмістити велику кількість інформації в малий за обсягом текст, сприяють пришвидшенню темпу мовлення. Процес абревіації дозволяє створювати нові слова, збагачуючи цим словниковий склад мови. Так, за останні роки, особливо з розвитком СМС-комунікації, з’явилася ціла низка абревіатур на кшталт knif „kommt nicht in Frage“, guk „Gruß und Kuss“ тощо. При великій кількості скорочених слів зростає тенденція до їх омонімізації.

Під абревіальною омонімією ми розуміємо повний збіг графічного і фонетичного вираження двох або більше абревіальних лексем при нетотожності змісту. Омонімізація абревіатур відбувається тоді, коли в результаті скорочення слово стає тотожним за своїм фонемним складом якому-небудь іншому слову мови. Так, внаслідок скорочення іменника Universität з'явилося слово Uni², омонімічне іменнику Uni¹ „однотонний колір“ та незмінюваному прикметнику uni „однотонний“. Омонімізація може відбуватися й при ініціальному скороченні словосполучення, коли акронім, що утворився, збігається за формою зі звичайним словом, як-от: акронім TAT (Theater am Turm; thematischer Apperzeptionstest; Turn-around-Time) й іменник die Tat „дія, вчинок“.

Якщо омонімія слів різних мов досліджена досить широко, то абревіальна омонімія досі була предметом лише декількох окремих досліджень [4, с. 235-236; 5, с. 26-29]. Хоча їх автори наголошують на невипадковому характері омонімії скорочень, у більшості робіт відсутні кількісні дані розповсюдженості омонімів-абревіатур певних типів. Питання, які постають у цьому плані, стосуються як кількісної, так і якісної характеристики омонімії абревіатур. Зокрема, слід встановити мінімальну і максимальну довжину омонімічних абревіатур, виявити переважання абревіатур певних типів і охарактеризувати на матеріалі нашої вибірки моделі, які стягуються в абревіатури.

Загальна кількість омонімічних скорочень у німецькій мові, виписаних нами зі словника абревіатур Duden [7], дорівнює 6403 одиниці, що становить 12,8 % від загальної кількості скорочень (50 000). Омонімія абревіатур зустрічається у чотири рази частіше, ніж омонімія лексем: загальна кількість омонімів-слів, виписаних зі словника Duden [8] (200 тис. статей) склала 5788 одиниць, що становить усього 2,9 % слів, наведених у тлумачному словнику.

Омонімічні абревіатури в німецькій мові об’єднують у середньому під одним формативом 3,9 омонімів, тобто, 6403 абревіатури позначають 24991 різних слів та словосполучень (див. табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл абревіатур за кількістю омонімів

Кількість омонімів	Кількість абревіатур	Σ	Кількість омонімів	Кількість абревіатур	Σ
2	2965	5930	22	3	66
3	1393	4179	23	6	138
4	667	2668	24	7	189
5	347	1735	25	3	75
6	246	1476	26	3	78
7	189	1323	27	3	81
8	117	936	28	2	56
9	93	837	29	2	58
10	59	590	31	1	31
11	64	704	32	1	32
12	42	504	33	2	66
13	33	429	34	1	34
14	32	448	37	2	74
15	25	375	38	1	38
16	24	384	40	1	40
17	13	221	41	1	41
18	10	180	46	1	46
19	12	228	51	1	51
20	16	320	78	1	78
21	12	252	Усього	6403	24991

Як видно з таблиці 1, найбільша кількість омонімічних абревіатур (2965 скорочень) служить для позначення двох різних слів або словосполучень, як-от: Mskr. (Manuskript; Maskerade), w.u. (weiter unten; wie unten) тощо. Далі слідують за спадом скорочення, які позначають три, чотири і т.д. різні означувані (слова або словосполучення) тощо.

Перевіримо, чи розподіл кількості омонімічних абревіатур залежно від кількості позначуваних ними слів/словосполучень підлягає певним статистичним законам. За вихідну гіпотезу приймемо твердження, що залежність кількості абревіатур від кількості позначуваних ними слів та словосполучень описується законом Менцерата [9, c. 100]. Закон Менцерата передбачає, що розміри складових конструкції зменшуються зі збільшенням самої конструкції. Чим довше, наприклад, речення (виміряне кількістю підрядних речень, які входять до його складу), тим коротші підрядні речення, які входять до його складу (виміряні кількістю слів); чим довше слово (у складах чи морфах), тим коротші склади або слова у фонемах [6, c. 94-98]. У нашому випадку закон Менцерата модифікується так: кількість омонімічних абревіатур зменшується зі зростанням кількості слів та словосполучень, які вони позначають. З огляду на сказане вище прийнятною моделлю опису згаданої залежності повинна бути формула:

де x та y – змінні,

a, b, c – параметри [6, c. 94-98]

Перевірка висунутої гіпотези здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми NLREG [10]. Величина коефіцієнта детермінації D, який вказує на відповідність емпіричних даних теоретично очікуваним, дорівнює 0,9987 (99,87 %), що значно вище критичного значення D ≥ 0,80. Це свідчить про високу відповідність між формулою та отриманими даними. Отже, результат обрахунків доводить правильність гіпотези про те, що закон Менцерата, який справджується на різних мовних рівнях – від звуків до морфології, лексики і навіть синтаксису, описує також розподіл кількості омонімічних абревіатур залежно від кількості позначуваних ними слів/словосполучень.

Найбільша кількість означуваних зафіксована для скорочень Pr. (78 слів: Präambel; Pracht; Prädikat; Praktik; Praktikant тощо), St. (51 слово: Saint; Satang; Sankt; Staat; Stab; Stabilitat; Stadt тощо) i BA (46 слів / словосполучень: Bach-Archiv; Bamberg; Bank Austria тощо). Як бачимо з наведених прикладів, основою для виникнення омонімічних абревіатур є не збіги у фонетичному розвитку чи розпад полісемії, а інші чинники, зокрема, інформаційне навантаження окремих літер, насамперед, ініціальних, а також особивості фонетичної структури складу в німецькій мові. Зупинимося на цих чинниках детальніше.

В утворенні омонімічних абревіатур відмічено всі 26 літер німецького алфавіту. При цьому омонімічне навантаження окремих літер різне. Найбільша кількість омонімічних абревіатур припадає на ініціальну літеру P (у середньому 4,41), далі слідують літери К (4,38) і V (4,34). Переважання омонімічних абревіатур з вказаними початковими літерами зумовлено, насамперед, частотністю слів Partei, Personal, Presse, privat, Parlament, Produktion, Post, Prüfung, Preis; Kommission, Konferenz, katholisch; Verband, Verein, Vereinigung, словосполучення з якими скорочуються до абревіатур.

Омонімію створюють в основному скорочення, в яких кожне слово або частини складного слова представлені однією літерою, як-от: VAP (Verband aktiver Pharmaunternehmen; Verein der Ausländischen Presse; Vereinigung der Arbeitgeberverbande der Deutschen Papierindustrie; Verlagsabgabepreis; Versorgungsanstalt der Deutschen Post; Verträge fur die arbeitsrechtliche Praxis). Їх кількість дорівнює 3534 абревіатури, що складає 55,2 % усіх зафіксованих омонімічних скорочень. Той факт, що при скороченні залишаються саме ініціальні літери слів/словосполучень, можна пояснити теорією інформації. Встановлено, що на письмі початкові літери несуть найбільшу кількість інформації. Крім того, при скороченні найчастіше залишаються приголосні. Фонетичні експерименти на матеріалі різних мов вказують на те, що приголосні несуть в мовленні більше комунікативне навантаження, ніж голосні. Це зумовлено більш високим рівнем ідентифікації і стійкістю до перешкод приголосних порівняно з голосними [3, с. 206-208].

Зібраний матеріал дозволив виявити такий кількісний розподіл омонімічних абревіатур у зв’язку з довжиною скороченого слова в літерах: 1) одна літера (101 абревіатура), як-от: І (Imperator; Imperium; Industrie; Insel; Inspektion; Institut); 2) дві літери (1227): TK (Tarifkommission; Techniker Krankenkasse; Technische Konferenz; Technische Kommission; technische Konstruktion тощо); 3) три літери (3396): DTA (Datentrageraustausch; Deutsche Trainer-Akademie; Deutscher Turnerausschuss; Differenzialthermoanalyse); 4) чотири літери (943): Phys. (Physik[er]; Physikum; Physiognomie; Physiologie); 5) п’ять літер (380): FIRST (Forum of Incident Response and Security Teams; Fraunhofer-Institut fur Rechnerarchitektur und Softwaretechnik); 6) шість літер (212): D-Linie (Demarkationslinie; Doppellinie); 7) сім літер (94): Doppelz. (Doppelzentner; Doppelzimmer); 8) вісім літер (38): mittelfr. (mittelfränkisch; mittelfristisch); 9) дев’ять літер (11): Ausl.-Vertr. (Auslandsvertretung[en]; Auslieferungsvertrag); 10) десять літер (1): Besch.-Nachw. (Beschaffungsnachweis; Beschäftigungsnachweis).

Однолітерні скорочення становлять 1,6 % від загальної кількості омонімічних абревіатур. Число дволітерних абревіатур зростає порівняно з однолітерними у 12 разів. Такий приріст відбувається внаслідок того, що в сферу абревіації включаються два елементи, і в комбінаториці це відчутно розширює словотвірні можливості, оскільки скорочується не окреме слово, а, як правило, словосполучення. Пік скорочень припадає на абревіатури з трьох літер, далі йде зменшення кількості слів зі збільшенням довжини скорочень.

Переважання трилітерних омонімічних абревіатур зумовлене, на нашу думку, їх структурним збігом з типовим німецьким складом. Установлено, що склади в німецькій мові розподіляються за 17-ма типами складових структур, з яких найчастотнішими є трилітерні, зокрема, CVC (приголосний – голосний – приголосний) і CCV (приголосний – приголосний – голосний), як-от: kla-gen, tan-zen, Bru-der. Ядром німецького складу є голосний, який маркує праву межу складу, іноді за наявності приголосного як передньої межі. Якщо ланцюжок графем в абревіатурі відповідає наведеним критеріям і може вимовлятися без хіатуса, то таке скорочення закріпиться у мовленні і, ймовірно, витіснить початкову форму. Подальше збільшення кількості літер у скороченні (від чотирьох до десяти) веде до виродження омонімічності абревіатур, оскільки вони практично стають індивідуальними. Аналогічна закономірність зменшення омонімічності у зв’язку з довжиною слова відмічена в звичайних словах. Отже, подовження одиниці в структурному відношенні веде до зменшення омонімічності. Результати підрахунків коефіцієнта детермінації D=0,9848 (98,48 %) показали, що залежність кількості омонімів від довжини абревіатур також описується законом Менцерата. Це означає, що розподіл означуваних за довжиною омонімічних абревіатур не є випадковим явищем, а вписується у синергетичну модель омонімії.

Підводячи підсумки дослідження омонімії абревіатур, слід зазначити, що скорочення як принцип номінації відповідає намірам мовця до раціональної комунікації, оскільки при аналогічному змісті воно спрощує форму номінальної одиниці. Поряд з установкою на економію мовних засобів сюди слід віднести прагнення мовця створювати експресивні одиниці чи вимогу до емоційно-стилістичного різноманіття. Оскільки процес скорочення слів має своїм результатом економію мовних засобів, можна сказати, що омонімізація, що відбувається при скороченні, також пов'язана із чинністю закону «найменшого зусилля».

Перспективним вважаємо дослідження залежності кількості омонімів від структурно-формальних ознак абревіатур, що й слугуватиме матеріалом наших подальших досліджень.

Література:

1. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Кубрякова Е. С. – М. : Наука, 1981. – 191 с.

2. Лотте Д. С. Краткие формы научно-технических терминов / Д.С. Лотте. – М. : Наука, 1971. – 83 с.

3. Солсо Р. Когнитивная психология / Р. Солсо. – 6-е изд. – Санкт-Петербург: Питер, 2006. – 589 с.

4. Третьякова К. В. Природа та особливості абревіальної омонімії в латинській мові / К. В. Третьякова // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк : Вид-во ВНУ, 2010. – № 8 : Філологічні науки. Мовознавство. – С. 232–234.

5. Турчин М. Контрастивний аналіз омонімії скорочень сучасної німецької та української мов на структурно-семантичному рівні / М. Турчин // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці : Рута, 2001. – № 114 : Германська філологія. – С. 24–31.

6. Best K.-H. Quantitative Linguistik. Eine Annäherung / K.-H. Best. – 3. Aufl. – Göttingen : Peust & Gutschmidt Verlag, 2006. – 154 S.

7. Duden. Das Wörterbuch der Abkürzungen / Steinhauer A. – 5. Aufl. – Mannheim / Wien / Zürich : Dudenverlag, 2005. – 480 S.

8. Duden. Deutsches Universalwörterbuch / Hrsg. von G. Drosdowski. – 6. Aufl. – Mannheim / Wien / Zürich : Dudenverlag, 2006. – 1816 S.

9. Menzerath P. Die Architektonik des deutschen Wortschatzes / P. Menzerath. – Bonn : Dümmler, 1954. – 131 S.

10. Nonlinear Regression Analysis Program / Ph. H. Sherrod. Copyright 1991-2001.