Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м.
Київ, Україна
Динаміка
емоційного ставлення до себе молодших школярів
з різною навчальною успішністю
Особистісний
розвитку у сучасному освітньому просторі з необхідністю вимагає належної
уваги до становлення емоційної сфери школяра. Особливої значущості ця проблема
набуває для дітей молодшого шкільного віку, оскільки саме в цей період
закладається фундамент емоційного статусу – конструктивного чи деструктивного –
включення дитини у процес навчальної діяльності як провідної для даного етапу
онтогенезу.
У статті
представлено результати експериментального вивчення динаміки емоційного
ставлення до себе дітей молодшого шкільного віку з різним рівнем навчальних
досягнень.
Самоприйняття
школярами самих себе, усвідомлення образу “Я – школяра” учнями з різними
навчальними досягненнями супроводжується емоційними переживаннями різної
модальності. Тому особливої значущості набуває вивчення особливостей динаміки
емоційного ставлення до себе у школярів з різною результативністю навчальної
діяльності.
Становлення
певної модальності емоційного ставлення школяра фіксувалося за допомогою
спеціально розробленого нами завдання скринінгового характеру, яке давало
можливість простежити мікрогенезис модальності (позитивної, негативної чи
амбівалентної) у молодших школярів.
Розглянемо, як відбувається диференціація
модальності у ставленні до себе у школярів з різною результативністю (високою,
середньою, низькою) навчальної діяльності.
Отримані експериментальні дані свідчать, що
80% другокласників з високим рівнем навчальної успішності притаманні позитивні
емоційні переживання і лише 20% – амбівалентні. Така сама тенденція зберігається
у цих другокласників протягом наступних етапів навчання.
У молодших
школярів з середнім рівнем навчальної успішності специфіка динаміки емоційного
ставлення до себе полягає в такому. Отримані дані майже збігаються кількісно у
другокласників з високим і середнім рівнями навчальних досягнень. Тобто
емоційне самопочуття за модальністю (позитивністю та амбівалентністю) не лише
не має статистично значущих відмінностей, а й практично ідентичне за своїм
профілем. Досить значна диференціація у самопочутті відбувається у
третьокласників з таким самим рівнем результативності навчальної діяльності.
Зокрема, знижується позитивне емоційне ставлення до себе (з 81% у другому класі
до 54% у третьому класі); дещо зростає амбівалентне ставлення. З’являється
також у спектрі емоцій негативне ставлення, хоча його прояви ще мінімальні.
У четвертому класі відбувається певна
стабілізація емоційного самопочуття у школярів з середнім рівнем навчальної
успішності. Позитивна модальність кількісно ідентична результатам третьокласників
з таким самим рівнем результативності навчальної діяльності. Амбівалентність,
хоч і займає значне місце в емоційних переживаннях у 46% четвертокласників,
проте має підпорядкований статус у структурі емоційного ставлення.
Отже, у школярів з середнім рівнем навчальної
успішності емоційне самопочуття характеризується певною стабільністю протягом
усього періоду їх навчання у початковій школі – при цьому має місце домінування
(хоч і не таке яскраве, як у школярів з високим рівнем) позитивного емоційного
ставлення до самого себе як до школяра.
У школярів з низьким рівнем навчальної
успішності простежуються досить специфічні лінії у розвитку емоційного
ставлення до себе. Так, третина школярів з низькою навчальною успішністю ще не
змогли визначити своє емоційне самопочуття. Емоційне ставлення до себе у цих
дітей має глобальний недиференційований характер. Позитивне емоційне
самопочуття притаманне 66% цих школярів, що трохи нижче за своїми показниками
від результатів другокласників з високим і середнім рівнями навчальних
досягнень. Амбівалентне ставлення до себе займає незначне місце у спектрі
емоційних переживань.
У третьокласників з низьким рівнем навчальних
досягнень зафіксовано кількісні характеристики позитивної модальності
емоційного ставлення, подібні до даних другокласників з цим самим рівнем
навчальної результативності. Динаміка в їх розвитку відбувається завдяки
зростанню кількості школярів, що усвідомлюють власні емоційні переживання, а
також внаслідок певного, статистично незначущого, збільшення кількості школярів
з амбівалентним ставленням.
Переломним у розвитку емоційного ставлення
школярів з низькою результативністю є четвертий клас, в якому спостерігається
досить різке підвищення деструктивних тенденцій. Зокрема, у четвертокласників з
низькою результативністю учіння спостерігається стрімке падіння позитивного
емоційного ставлення до себе. Це підтверджується аналізом у двох площинах:
порівнянням даних від другого до четвертого класу і порівнянням даних різних за
результативністю груп четвертого етапу навчання у початковій школі.
Якщо
позитивне емоційне ставлення притаманне 66% школярів з низькою результативністю
– учнів другого та третього класу, то у четвертому класі – лише 11%. З них
найнижчим воно є – порівняно з іншими за результативністю групами – так само у
четвертому класі (у школярів з високим рівнем – 80%, середнім – 54%, низьким –
лише 11%).
Водночас із падінням позитивного емоційного
ставлення до себе у четвертокласників з низькою результативністю учіння стрімко
зростає амбівалентність, а також з’являється негативне емоційне ставлення до
себе (у 22% школярів). Таке становлення емоційного ставлення до себе призводить
до формування деструктивного особистісного статусу школяра у процесі навчальної
діяльності.
Знання тенденцій
становлення емоційного ставлення до себе у молодших школярів з різною
навчальною успішністю, відкриває нові можливості щодо ефективності розвитку
особистості у навчально-виховному процесі початкової школи.