О.В.Чернікова
НДІ біології Дніпропетровського національного університету
ім. Олеся Гончара
Аналіз приживаності рослин роду
Spiraea L. в умовах Степового
Придніпров’я.
Одним з важливих завдань ботанічних садів є
інтродукція декоративних видів природної флори з метою збагачення асортименту
квіткових рослин, залучення з світової флори та випробування нових цінних видів
рослин, вивчення їх біологічних особливостей та розмноження перспективних
видів. Наукові дослідження ресурсів насамперед торкаються проблеми інтродукції
та акліматизації рослин, тобто перенесення рослин у конкретні
грунтово-кліматичні умови з інших районів, дослідження їх біологічних
властивостей, господарча оцінка, розмноження і впровадження у різні галузі
виробництва.
На
сьогоднішній день місто Дніпропетровськ – це провідний індустріальний центр
України з розвинутою металургійною, металообробною, машинобудівельною,
коксохімічною, легкою та харчовою промисловістю. Інфраструктура міста дозволяє
виділити наступні функціональні зони на його території: промислова зона – 11,3
%, селітебна зона багатоповерхова – 14 %, селітебна індивідуальна зона – 25 %,
рекреаційна зона – 17 %.
Основний
видовий склад рослин на території області складають ксерофітні трави: злаки
родів ковила (Stipa), костриця (Festuca), тонконіг (Koeleria),
як домішки виступають дводольні рослини, утворюючі різнотрав’я: гвоздика (Dianthus),
волошка (Centaurea), люцерна (Medicago), підмаренник (Galium),
cерпуха (Serratula), лабазник (Filipendula), конюшина (Trifolium)
та інші, а також деревно-чагарникова рослинність (дуб звичайний, верба біла,
клен польовий, липа дрібнолиста, тополя тремтяча, вільха чорна, тополя чорна,
ясен звичайний, ліщина звичайна, троянда собача).
Ботанічний сад Дніпропетровського національного
університету розташовано на північно-західному відвершку Червоноповстанської
балки м. Дніпропетровська на
правому березі р. Дніпро. Ця територія являє собою водороздільний балковий
ландшафт, з рівнем залягання ґрунтових вод 25 м. Район досліджень знаходиться у
нижній течії р. Дніпро, у південно-східній частині України, і належить до
степової фізико-географічної зони, яка характеризується помірно-континентальним
кліматом. На континентальність клімату вказують значні сезонні коливання
погодних умов, про що свідчить величина річної амплітуди температури повітря –
28 ºС у районі досліджень.
Видове і
формове різноманіття, широкий спектр декоративних якостей роблять чагарники
роду Spiraea L. незамінним
елементом міських зелених насаджень [5]. Сьогодні рід таволга Spiraea
L. включає найбільш поширені в культурі гарноквітучі листопадні чагарники з
прямостоячими або дуговидно розлогими гілками та містить понад 100 видів рослин
й охоплює широкий ареал у лісостеповій, степовій та напівпустельній зонах та в
субальпійському поясі гір Північної півкулі до Гімалаїв на Євразійському
континенті та до Мексики в Північній Америці [2].
Рослини роду Spiraea L. в
колекції Ботанічного саду Дніпропетровського національного університету –
інтродуценти за винятком S. crenata,
S. hypericifolia.
Протягом усього періоду інтродукції відбувалися зміни видового і
кількісного складу колекції [1]. У 2000 р. колекція таволг складається з 30
таксонів, із них 23 види, шість гібридів, одна форма [3]. У 2000–2008 рр.
відбувалось поповнення колекції таволг і на 2008 р. кількість їх складала: 44
види, 1 різновид, 17 сортів і форм – всього 61 таксон [4], що представляє усі
райони природного зростання роду Spiraea L.
Аналіз відпаду видів проводили за такими критеріями, як кількість
висаджених екземплярів дослідних рослин і остаточна кількість на період
досліджень.
Із таволг, що тривалий час зростають в Ботанічному саду і складають на цей
час колекцію, можна виділити групи залежно від динаміки змін кількісного складу
протягом усього періоду інтродукції: перша група – досить висока приживаність
рослин (80–100 %, кількість висаджених екземплярів майже не змінилася); друга
група – середня приживаність (25–80 %); третя група – низька приживаність
рослин (залишилося в колекції до 25 % екземплярів) (табл.).
Ступінь приживаності таволг за період
інтродукції в Ботанічному саду Дніпропетровького національного університету
Група успішності
|
||
|
перша група (80 %–100 %) |
друга група (25 %–80 %) |
третя група (нижче 25 %) |
|
S. blumei |
S.
trichocarpa |
S.
chamaedryfolia |
|
S. crenata |
S.
veitchii |
S. henryі |
|
S.
micropetala |
S.
wilsonii |
S. × bumalda |
|
S.
nipponica |
S.
chinensis |
S.
mongolica |
|
S.
canescens |
S. hypericifolia |
S.
salicifolia |
|
S. ×
vanhouttei |
S.
sargentiana |
S. expansa |
|
S. cantoniеnsis |
S.
japonica |
S. ×
semperflorens |
|
S. gemmata |
|
S. trilobata |
|
S. ferganensis |
|
|
|
S. lasiocarpa |
|
|
|
S. × billiardii |
|
|
|
S. media |
|
|
|
S. × blanda |
|
|
|
S.
menziesii |
|
|
|
S.
douglasii |
|
|
На основі проведеного аналізу процесу інтродукції роду Spiraea L. і попередньої оцінки
стійкості видів, визначені об’єкти для подальшого інтродукційного дослідження,
які представляють усі райони природного зростання роду та мають різний ступінь
успішності вегетації в Ботанічному саду Дніпропетровського національного
університету ім. О. Гончара. Досліджуваний рід рослин є одним з представлених
гарноквітучих чагарників родини Rosaceae Juss.
Література :
1. Гаевая З. И. Краткие итоги
интродукции кустарников в Днепропетровском ботаническом саду / З. И. Гаевая //
Интродукция растений в Днепропетровском ботаническом саду. – Д.: ДГУ, 1971. С.
8-19.
2. Дендрофлора
України. Дикорослі й культивовані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. 2. Довідник /
М. А. Кохно, Н. М. Трофименко, Л. І. Пархоменко та ін.; за ред. М. А. Кохна та
Н. М. Трофименко. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 716 с.
3. Зайцева И. А. Итоги интродукции
видов рода Spiraea L. в Днепропетровском ботаническом саду / И. А. Зайцева, В.
Ф. Опанасенко, А. Н. Винниченко // Современные научные исследования в
садоводстве: Материалы 8 Междунар. науч. конф. – Ялта, 2000. – Ч. 1. – С.
52-56.
4. Колекція рослин
Ботанічного саду Дніпропетровського національного університету / В. Ф.
Опанасенко та ін. – Д.: РВВ ДНУ, 2008. – 224 с.
5. Кохно М. А. Інтродукція
деревних рослин в Україні: здобутки й перспективи / М. А. Кохно // Інтродукція
рослин. – 1999. – № 1. – С. 27-35.