Бондаренко Ю.М, студентка, Желновач Г.М., аспірант

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Аналіз досвіду застосування біомоніторингу наземних екосистем

Інтенсивний розвиток сучасної промисловості призводить до зростання антропогенного тиску на навколишнє середовище. Цей процес має значну небезпеку для існування людини як у окремих регіонах, так і у глобальному масштабі. Для контролю та опису процесів у природних і антропогенно змінених екосистемах, що відбуваються під впливом діяльності людини, застосовують методи екологічного моніторингу стану навколишнього середовища.

Моніторинг навколишнього середовища - це науково-інформаційна комплексна система спостережень, оцінки і прогнозу стану довкілля та змін біосфери і її окремих компонентів під впливом антропогенних дій. В першу чергу це – вивчення впливу діяльності людини на довкілля та прояви зовнішніх і внутрішніх чинників (розсіювання, акумуляція хімічних елементів) на розвиток природно - антропогенних систем.

Структура моніторингу

	МОНІТОРИНГ
СПОСТЕРЕЖЕННЯ	ОЦІНКА	ПРОГНОЗ
за станом навколишнього середовища та за факторами, що на нього впливають	фактичного стану навколишнього середовища	стану навколишнього середовища в майбутньому

Вперше цей термін (від лат. “монітор” - який застерігає) почали вживати перед конференцією ООН з питань навколишнього середовища, що відбулася в 1972 р. у Стокгольмі (Швеція). На цій конференції було запропоновано створити глобальну систему моніторингу(Global Environmental Monitoring Systems – GEMS) і визначено поняття моніторингу як систему неперервного спостереження,змін та оцінки стану навколишнього середовища.

В 1974 році була створена Міжуправлінська комісія з системи GEMS. В СРСР наукові основи моніторингу розроблялись групою вчених під керівництвом Ю.А. Ізраєля.

З самого початку в трактовці моніторингу виділилось дві точки зору. Багато іноземних дослідників пропонували здійснювати систему непервних спостережень одного чи декількох компонентів навколишнього середовища по спеціально заданою ціллю і за спеціально розробленій програмі(Munn, 1973).Інша точка зору(Ізраїль,1984) пропонує розуміти під моніторингом тільки таку систему спостережень, яка дозволяє виділити зміни стану біосфери під впливом антропогенної діяльності(тобто моніторинг антропогенних змін навколишнього середовища). Важливу інформацію про стан довкілля дає біоіндикація (біомоніторинг).

Історія використання біоіндикаторів

В давні часи шахтарі брали в шахту клітку з пташкою. При підвищенні концентрацій рудникового газу першою постраждає пташка, що дасть шахтарям шанс прийняти міри щодо самоврятування.

В наш час забруднення атмосфери помічають по скороченню флори лишайників, найбільш розповсюдженим у світі є моніторинг якості вод, заснований на методі індикаторних таксонів і ступені сапробності водойми.

Біоіндикація - це визначення біологічно значущих навантажень на основі реакцій на них живих організмів і їх співтовариств. Повною мірою це відноситься до всіх видів антропогенних забруднень. Біологічний метод оцінки стану системи дозволяє вирішити завдання, вирішення яких за допомогою фізичних і хімічних методів неможливий.

Найросповсюдженими біоіндикаторами є рослини. Якщо розглядати найбільш важливі забруднюючі повітря речовини з точки зору їх потенційної небезпеки для рослинності то провідну роль тут займе SO₂, завдяки своєму широкому розповсюдженню в світі і своїй потенційній фітотоксичності. Для гострого ураження дводольних трав’янистих рослин та листяних дерев типовою є поява некротичних ділянок, в основному між прожилками листка, іноді – у рослин з вузькими листками – на кінчиках листків та по краях.

Основною проблемою використання рослин (біомоніторів) для моніторингу біологічних впливів забруднення є оцінка ефекту одночасної дії на рослини декількох забруднюючих речовин, що знаходяться в повітрі. По цій причині ідеальна рослина-індикатор повинна володіти виключною чутливістю до дії тільки однієї забруднюючої сполуки.

Незважаючи на існування ще багатьох проблем та невизначеностей, пов’язаних з використанням рослин в якості біологічних індикаторів або накопичувачів забруднюючих речовин, слід узагальнити основні переваги цього підходу, який надає прямий метод вивчення впливу основних забрудників на живі організми; забезпечує вимірювання сумарного ефекту впливу всіх факторів навколишнього середовища, включаючи забруднення повітря та метеорологічні умови; дозволяє вивчати залежність між концентрацією забрудників та факторами їх впливу на рослину при проведенні спостережень в одному й тому ж районі; діє як чутлива система раннього попередження, що дозволяє стимулювати розробку профілактичних заходів, направлених на запобігання або зменшення згубного впливу забруднення повітря на навколишнє середовище.

Література

1. Ашихміна Т.Я. і ін. Біоіндикація і біотестування - методи пізнання екологічного стану навколишнього середовища. - Корів: «Світанок», 2005 - 368 с.

2. Костюшин В.А., Губар С.І., Домашлінець В.Г. Стратегія розвитку моніторингу біологічного різноманіття в Україні.-Київ,2009.-60с.

3. Дяченко Г.І. Моніторинг навколишнього середовища (Екологічний моніторинг).- Новосибірськ: «Вища школа», 2003 - 470 с.