Матіїв І.М., Кушнірюк В.,

Буковинська державна фінансова академія,

фінансово-економічний факультет, гр. ФК – 36

м. Чернівці

Економічний потенціал та перспективи банківського сектору України

У статті розглянуто теоретико-методологічні основи економічного потенціалу банківського сектору України, а також особливості його формування і перспективи нарощування. Проаналізовано ефективність його використання і подано рекомендації щодо її підвищення.

The article reviews the theoretical and methodological basis for the economic potential of the banking sector of Ukraine and especially its prospects for the formation and accumulation. The effectiveness of its use and provides recommendations for improvement.

Ключові слова: банки, фінансовий потенціал, кредит, депозит, монетарна політика.

Актуальність. Банківська система є ключовою ланкою фінансового посередництва, а відтак - основою фінансового забезпечення економічного розвитку України. Саме її розвиток є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому.

Світова фінансово-економічна криза стала перевіркою для банківського сектора України, яку він, м’яко кажучи, не пройшов. На нашу думку, основною причиною цього стало неефективне використання наявного економічного потенціалу, а також невизначеність щодо перспектив розвитку. Тому розгляд даної проблеми є досить актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дане питання завжди було в центрі уваги багатьох зарубіжних вчених: I. Антонова, В. Кисельова, Р. Коттера, М. Песселя, Т. Коеллі, Дж. Баттсса, П. Роуза та ін. Проте у вітчизняній літературі питання розвитку і використання економічного потенціалу є недостатньо дослідженим і носить більш теоретичний характер, що зумовлює необхідність у його дослідженні. Зокрема, ми можемо виділити, з поміж усіх інших, праці О. Воробйової, В. Зимовця, Н. Шелудька, Н. Шапран, С. Румянцевої, які мають неабияку цінність і є джерелом для подальших досліджень. Також значення мають праці С. Лобозинської, Ю. Заруби, П. Буряка, А. Мороза, які, так би мовити, здалека підходять до даного питання, але не є менш вагомими.

Постановка завдання. Завданням даної статті є розкриття суті і значення категорії «економічний потенціал» для банківського сектора України, аналіз і оцінка даного потенціалу, проблеми та перспективи розвитку.

Виклад основного матеріалу. Питання економічного потенціалу банків є основою прийняття стратегічних рішень в кредитно-інвестиційній сфері, обумовлює формування програми дій банків на перспективу, виступає базою для ефективного управління сучасною банківською діяльністю.

Для більш глибокого розуміння проблеми, трактування категорії «економічний потенціал банків» потрібно розглянути в історичному розвитку. Спочатку економічний потенціал розглядався як спроможність системи переробляти ресурси і задовольняти суспільні потреби. Потім дана категорія розглядалась виключено з позиції ресурсного підходу. З плином часу її почали розглядати як сукупність економічних засобів, джерел, запасів суспільства для реалізації конкретних завдань соціально-економічного розвитку. В період науково-технічної революції, як її результат, а в наш час економічний потенціал визначається як «сукупні можливості суспільства формувати і максимально задовольняти потреби в товарах та послугах на основі оптимального використання економічних ресурсів, що є в наявності в умовах конкретних соціально-економічних відносин». На нашу думку дане визначення є найбільш прийнятним і повним [1].

Тепер необхідно встановити місце банків в соціально-економічній системі держави та світовій економіці, показати їх відмінність від інших суб'єктів підприємництва.

Згідно закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [3].

Сучасний банк – це специфічний фінансовий інститут, який створюється державою чи фізичними або (і) юридичними особами, діє на основі законів і нормативів держави, та виконує низку особливих функцій, пов'язаних з рухом грошових (фінансових) потоків, грошово-кредитними, інвестиційними, валютними та іншими фінансовими операціями і послугами, а також забезпечує інтереси власників, держави та своїх клієнтів за рахунок формування і використання активів, одержання позитивного фінансового результату (прибутку) і виконання своїх зобов'язань перед державою та клієнтами [].

Визначення сутності сучасного банку дає усі підстави для розкриття місця банків у сучасній національній та світовій економіці. Банки як специфічні фінансові інститути забезпечують рух грошових (фінансових) потоків не лише в Україні, а зв'язують економіку країни з світовою економічною системою.

Чіткість виділення грошових (фінансових) потоків, що здійснюють банки, має велике теоретико-методологічне значення для формулювання визначення сутності категорії «економічний потенціал банків». Саме рух грошових потоків і ресурсна база є основою економічного потенціалу банків.

Для банківської діяльності важливе значення мають і такі складові: персонал банку, його професіоналізм та порядність; підприємницькі здібності вищого керівництва; інформаційна база, комп'ютерні системи та мережі, засоби їх захисту; постійна підтримка з боку власників; взаємозв'язок банків із страховиками. Усе це в сукупності слід розглядати як загальні економічні ресурси банків.

Отже, економічний потенціал банків — це комплексна характеристика рівня економічних можливостей банків здійснювати рух грошових (фінансових) потоків, забезпечуючи інтереси власників, кредиторів, клієнтів, держави і місцевих органів влади, іноземних держав та їх резидентів, міжнародних та світових організацій за рахунок наявного власного капіталу, оптимальної ресурсної бази, кадрів керівників і персоналу, їх підприємницьких і професіональних здібностей та порядності, інформаційної забезпеченості та комп'ютерної безпеки, підтримки з боку власників, постійного взаємозв'язку із страховиками.

Систематизувавши все вищесказане ми розбили всі складові економічного потенціалу на дві групи, використовуючи функціональний підхід.

Перша група – ресурсна складова:

- фінансовий потенціал;

- кадровий;

- інформаційний;

- технічний;

- інноваційний;

- організаційно-управлінський.

Фінансовий потенціал банків характеризується обсягами власного капіталу та фінансовими ресурсами, що формують банки за рахунок відкриття депозитів вітчизняним фізичним і юридичним особам, а також залучення різних позик, зокрема облігаційних від Іноземних фінансово-кредитних установ. За станом на 1 квітня 2010 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 175 банки. Їх власний капітал склав 133,8 млрд. грн. або 15,2% пасивів банків (748,5 млрд. грн.), а доходи банків порівняно з відповідним періодом 2009 року скоротились на 15,7% і склали 21,4 млрд. грн. [5]

Кадровий потенціал банків характеризується як кількісними, так і якісними параметрами, зокрема рівнем професіоналізму персоналу та менеджерів вищого рівня, їх порядністю. Фінансова криза показала, що у більшості вітчизняних банків рівень професіоналізму банківських службовців досить низький, а і їх порядність не відповідає змісту праці в банках.

Інформаційний потенціал банків характеризується обсягами та масштабами інформації, якою володіють банківські службовці, здатність до своєчасного її використання, формулювання на її основі відповідних банківських рішень. Сучасний технічний потенціал більшості банків значно підвищений, але він поки що помітно відстає від сучасного рівня технічного і потенціалу закордонних фінансово-кредитних установ.

Організаційно-управлінський потенціал банків характеризується здатністю системи управління забезпечить стійке, надійне і ефективне функціонування банку на банківському ринку. За рівнем цього потенціалу понад 50-60 вітчизняних банків не відповідають сучасним вимогам, що на практиці підтвердилось в період фінансово-економічної кризи.

Друга група – функціональна складова:

- розрахунково-платіжний потенціал;

- кредитний потенціал;

- інвестиційний потенціал;

- емісійний потенціал;

- валютний потенціал;

- потенціал посередницьких та комісійних послуг;

- потенціал консалтингових послуг.

З поміж вищенаведеним ми б хотіли виділити саме кредитний і інвестиційний потенціал.

Кредитний характеризує фактичний рівень здатності банків здійснювати банківське короткострокове та довгострокове кредитування на споживання та на інвестиції. До фінансово-економічної кризи рівень банківського кредитування був значно завищеним, що негативно вплинуло в умовах фінансово-економічної кризи як на діяльність самих банків, так і всієї економіки країни, поставило частину домогосподарств у скрутне становище внаслідок відсутності можливостей погашати борги за кредитами, особливо в іноземній валюті [4].

Інвестиційний потенціал характеризує фактичний рівень та можливості інвестування банківських фінансових ресурсів у фондові інструменти, зокрема в акції та облігації. Внаслідок обмежень, встановлених НБУ, рівень інвестиційного потенціалу вітчизняних банків повністю не використаний, що суттєво скорочує як можливості самих банків, так і їх вплив на інвестиційну діяльність в інших сферах національної економіки [3].

Розібравшись з потенціалом розглянемо основні загрози для банківської діяльності в Україні:

- незначний рівень надійності та капіталізації банківської системи;

- невідповідність діяльності банківських установ вимогам щодо обслуговування реального сектору економіки і населення;

- ризикованість кредитної політики комерційних банків та недосконалість їх відсоткової політики;

- нестабільність фінансового стану значної кількості комерційних банків;

- відсутність ефективної системи боротьби з неповернення кредитів;

- відсутність довгострокових кредитних ресурсів на внутрішньому ринку;

- відтік банківських депозитів з моменту кризи не припиняється (правда уповільнюється):

- посилення конкуренції з боку іноземних банків, а також банків створених за рахунок іноземних інвестицій;

- конфлікт інтересів у Національному банку України.

До інших загроз у банківській сфері відносять:

- надмірний обсяг готівкового обігу;

- відсутність економічних механізмів запобігання банкрутств великих банків;

- недосконалість методичних підходів до оцінки можливих ризиків, що супроводжують банківську діяльність;

- відсутність обґрунтованої стратегії розвитку парабанківських установ;

- недостатній рівень маркетингу, менеджменту та правового регулювання у фінансово-кредитній сфері та ін.

Щоб подолати загрози які виникли необхідно реалізовані наступні кроки:

- поліпшення інвестиційного клімату в країні в цілому;

- визначення пріоритетів економічного розвитку;

- підвищення рівня добробуту населення і зміцнення корпоративних фінансів;

- вдосконалення правових основ і розробка концептуально програмних документів функціонування банківської системи;

- підвищення рівня монетизації економіки;

- зниження частки готівкового грошового обігу;

- нарощування ресурсного потенціалу банківської системи; забезпечення довгостроковості і доступності кредитних ресурсів;

- посилення довіри населення і суб'єктів господарювання до банківської системи;

- підвищення ринкової капіталізації банківської системи;

- вдосконалення корпоративного управління в банківській системі;

- розвиток інституціональної інфраструктури ринку банківських послуг; організація ефективної робот;

- розширення і вдосконалення фінансових інструментів;

- підвищення прозорості функціонування комерційних банків.

Висновки. Отже, в даній статті було розглянуто економічний потенціал банківського сектору економіки, визначено основні його складові, а також характеристику тих, які ми визначили найсуттєвішими. Наступним етапом стала оцінка сучасного стану банківського сектору, основні загрози і шляхи їх усунення.

Також хотілося б сказати, що:

- фінансово-економічна криза засвідчила нездатність банківської системи України реагувати на нові виклики;

- проблеми банківського сектору накопичувалися протягом попередніх років;

- фінансово-економічна криза призвела до зниження активності іноземних інвесторів у вітчизняному банківському секторі;

- слабкість вітчизняної банківської системи в умовах кризи була використана потужнішими закордонними фінансовими інститутами для просування власних інтересів на українському ринку;

- державна підтримка банківського сектору економіки здійснюється всупереч світовій практиці, не є прозорою та ефективною.

Однак не все так погано як здається. Україна досить сильна держава з потужними економічними ресурсами, які просто треба навчитися використовувати, а все інше зробиться.

Список використаних джерел:

1. Воробйова О. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи / О. Воробйова // Інвестиції: прокат та досвід. – 2009. - №23. – С. 36-40.

2. Зимовець В., Шелудько Н. Фінансовий потенціал банківської системи України та ефективність його використання / В. Зимовець, Н. Шелудь-ко // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №1. – С. 139-155.

3. Лобозинська С. Оцінка конкурентоспроможності банківської системи України / С. Лобозинська // Банківська справа. – 2009. - №4. – С. 38-43.

4. Румянцева С. Перспективи банківського сектору України / С. Румянцева // Цінні папери України. – 2008. – 347. – С. 25.

5. Сайт Національного банку України