ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРУ НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

МАЛИШЕВСЬКА Ю.В.

Анотація Досліджено вплив основних чинників, зокрема людського фактору, на економічну стабільність та інвестиційну привабливість підприємств харчової промисловості України. Запропоновано шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі покращення ефективності управління персоналом.

Ключові слова: інвестиційна привабливість, підприємство, людський фактор.

I. Вступ

На сучасному етапі перед більшістю підприємств харчової промисловості України стоять проблеми фінансування інвестиційних програм, що полягають у повній модернізації виробництва, освоєнні нової продукції та нових видів діяльності. Як правило, такі заходи є капіталоємними. Тому підприємства не в змозі профінансувати їх лише за рахунок власних коштів підприємства. Такі витрати носять середньо- або довгостроковий характер окупності і рентабельності інвестицій, отже можуть викликати ускладнення у веденні поточної господарської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що на даному етапі розвитку української економіки внутрішні інвестори не в змозі забезпечити необхідний об’єм інвестиційних ресурсів для харчової промисловості. Тому виникає потреба в залученні не тільки внутрішніх, а й зовнішніх фінансових ресурсів. Проте існують перешкоди на шляху залучення іноземних інвестицій, значна частка з яких стосується макроекономічних чинників інвестиційного клімату [1].

Для підвищення інвестиційної привабливості підприємств необхідно вирішити питання вдосконалення методик її оцінки. Основою такої оцінки є аналіз впливу чинників формування інвестиційної привабливості. Особливу увагу при цьому слід приділити людському факторові.

II. Постановка задачі

Метою даної статті є дослідження впливу людського фактору на зростання інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості.

III. Результати

Інвестиційна привабливість – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях. За часів трансформації економіки України в ринкову підвищення інвестиційної привабливості стає одним з найголовніших питань економічного курсу країни. Економічну стабільність підприємств та влучну інвестиційну політику окремих суб’єктів господарювання можна вважати основними чинниками, що впливають на збільшення конкурентоспроможності національної економіки.

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Підприємство в цій системі є кінцевим пунктом вкладення коштів, де реалізуються конкретні проекти. Інвестиційна привабливість підприємства є багатогранною інтегральною характеристикою, що знаходиться під впливом найрізнобічніших чинників. Це економічна категорія, що характеризується комплексом фінансово-економічних, соціальних, інформаційних, техніко-організаційних та інших показників, на основі яких можна прийняти об'єктивне рішення про доцільність вкладання коштів у певне підприємство [3].

Загалом фактори, що впливають на стабільність підприємства та визначення його інвестиційної привабливості, можна поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх чинників слід віднести:

1. Регулюючі функції держави і систему соціально-економічного керування макропроцесами – недостатність фінансової підтримки та контролю з боку держави призводить до поступового зникнення деяких галузей економіки, також до неефективного використання ресурсів країни.

2. Наявність та можливість пошуку нових сировинних ресурсів – важливим аспектом економічної діяльності є ефективне використання ресурсів.

3. Рівень розвитку науки і технологій виробництва – це саме те, що має допомогти у пошуку недостатніх сировинних ресурсів або створенню нових інноваційних заходів їх здобуття.

4. Система правових відношень юридичних і фізичних осіб – недосконалість нормативно-правової бази України сприяє не тільки виникненню проблем під час узгодження взаємозв’язків осіб, а й нищівно впливає на імідж української економіки загалом.

5. Орієнтованість економіки на розвиток інновацій.

До внутрішніх факторів слід віднести рівень технічного і технологічного забезпечення підприємства, новітній підхід в організаційних та технологічних аспектах роботи підприємства, загальну якість менеджменту на підприємстві.

Одним із найважливіших внутрішніх чинників інвестиційної привабливості є людський фактор. Зазвичай, дослідження інвестиційної привабливості підприємств спираються на аналіз економічних та фінансових показників його діяльності [5]. При цьому вплив людського фактору на рівень інвестиційної привабливості залишається малодослідженим. На мою думку, це є недоліком багатьох існуючих підходів. Ера зростання ринкової вартості підприємств внаслідок виключного розвитку матеріальних активів закінчилась. В умовах ринкової економіки та доступності матеріальних ресурсів суттєво зменшується їх значущість для забезпечення конкурентних переваг. У теперішні часи першочергового значення набуває саме ефективне використання людського ресурсу.

Аналізуючи людський фактор на макроекономічному рівні слід враховувати такі показники, як освіченість населення, плинність кадрів у тій або іншій сфері економіки. Загальновідомим є факт, що останні кілька років в Україні існує проблема дефіциту кадрів робітничих спеціальностей. У зв’язку з виникненням демографічної ями у 90-х роках, ця проблема може особливо гостро встати у найближчі роки, адже престиж робочих спеціальностей вкрай низький. В Україні така проблема може мати особливий вплив саме на інвестиційну привабливість підприємств харчової промисловості. Великий відсоток використання ручної праці та застарілість загальної технології виробництва – основні риси харчових підприємств нашої країни.

Одним із актуальних шляхів посилення інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості із урахуванням людського фактору є вдосконалення технічного оснащення підприємства. Передбачаючи майбутні зміни у структурі населення країни, треба запроваджувати нові механізми та технології, що дозволять до мінімуму скоротити обсяги використання ручної праці. Це допоможе мінімізувати негативний вплив дефіциту робочих кадрів на рівень інвестиційної привабливості. Крім того, на рівні підприємства постiйне вдосконалення методiв працi передбачає систематичний аналiз стану робочих мiсць та їхню атестацiю, підвищення квалiфiкацiї кадрiв, узагальнення та використання нагромадженого на iнших пiдприємствах позитивного досвiду.

Вплив людського фактору на мікроекономічному рівні перш за все зумовлений якістю менеджменту на підприємстві. Досвід фондів прямого інвестування свідчить, що існуюча та потенційно можлива ринкова вартість підприємства може різнитися залежно від ступеня досконалості системи управління [2,с.783].

Слід зауважити, що ефективність інвестування може бути знижена через некваліфіковані дії менеджменту підприємства та робітничого персоналу. Наявність професійної управлінської команди та кваліфікованого персоналу, що розділятимуть інтереси та цінності, є важливим критерієм оцінки інвестиційного потенціалу підприємства. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дієвим мотиваційним механізмом на підприємстві. Тому задля досягнення необхідного рівня інвестиційної привабливості керівникам підприємств потрібно зважати на створення сприятливих умов роботи у колективі: до них можуть відноситись як надання соціальних гарантій, так і підтримання доброзичливого клімату на підприємстві.

Слід відмітити особливу роль управлінського персоналу – головного активу підприємства, що очікує не тільки на гідну економічну й кар'єрну, а й психологічну винагороду за високопродуктивну й високоякісну працю. Приділення уваги розвитку людських відносин у трудовому колективі може викликати необхідність створення нових служб на підприємстві: психологічної допомоги, покращення навичок спілкування, соціального захисту тощо. Такі зміни в системі управління підприємством стануть корисним й на макрорівні: вони створять нові робочі місяця для висококваліфікованих спеціалістів, що допоможе уникнути негативного впливу демографічного зсуву, про який зазначено вище.

IV. Висновки

За умов сучасної економічної кризи, яка розпочалася наприкінці 2008 року, особливого значення набуває оцінка інвестиційної привабливості із урахуванням основних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Дослідивши напрямки впливу людського фактору на діяльність підприємств, зокрема харчової галузі, можна визначити, що одним з шляхів підвищення інвестиційної привабливості підприємства є мінімізація впливу людини на виробничі процеси і у той самий час постійний контроль якості менеджменту.

З огляду на ефективність використання людського фактору, можливими шляхами підвищення інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості є наступні:

1) технічне та технологічне переоснащення виробництва (впровадження інноваційних методів виробництва з метою зменшення впливу некваліфікованої робочої сили на результати господарської діяльності підприємства);

2) постійне цілеспрямоване підвищення кваліфікації управлінських кадрів;

3) створення нових соціальних служб на підприємстві (з метою піклування про соціальний мікроклімат на підприємстві);

4) формування економічних стратегій з огляду на загальний розвиток суспільства (урахування рівня життя населення, демографічних процесів у країні, потреб сучасної людини).

Такі заходи можна характеризувати як організаційно-управлінську реформу на підприємстві. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.

Література:

1. Наказ «Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій» N 22 від 23.02.98 м.Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 214/2654.

2. Безпека економічних трансформацій: Зб. наук. пр. – К .: Сатсанга, 2001. – 40с.

3. Дідух С.М. Оцінка та реалізація інвестиційного потенціалу підприємств – досвід фондів прямого інвестування // Економіка: проблеми теорії та практики. – Випуск 254: В 6 т. – Т. ІІІ. – Дн.: ДНУ, 2009. – 781-787 с.

4. Ковальова Н.Л. Проблеми підвищення інвестиційної привабливості   підприємств // Экономика и маркетинг в XXI веке.- 2003.- № 4. – С. 3-5.

5. Химич І.Г. Імідж як важливий показник діяльності підприємства у сучасних умовах розвитку корпоративної культури // Економіка та держава. – 2009. - №9. – С. 59-61.