УДК: 005(477)

Некрасов Яків Сергійович

Аспірант Відкритого

міжнародного університету

розвитку людини «Україна»

науковий керівник д.е.н., проф. В’юн В.Г.

аспекти менеджмента: сотан і перспективи

В наш час світова науков думка формує принципово новий погляд на цивілізаційний прогрес. Нова парадигма розвитку на перший план висуває не нагромадження матеріальних благ, а розвиток людського потенціалу при збереженні навколишнього середовища. Людина, її потреби і розвиток визнаються основними передумовами прогресу, а отже, і змістом соціальної політики кожної держави.

Таким чином, нова соціальна політика сприяє єкономічному розвитку України і має формуватися з урахуванням не тільки реалій трансформаційного процесу й особливостей ринкової економіки, а передусім виходячи з принципів людського розвитку, його цілей і критеріїв оцінки [4].

Нині неможна ствержувати, що потрібний, як би мовити, абсолютно нешкідливий для розвитку економіки України менеджмент, який повністю пов'язаний із західними чи євроатлантичними моделями управління та їх спробами обмірковування принципів управління. Переважна більшість публікацій, які скликаються до вітчизняних джерел науки і практики управління людьми, складають корисний і потрібний вплив на розвиток української науки управління.

Науковою базою дослідження проблем менеджменту є погляди наступних українських та зарубіжних вчених таких, як Росовецкий С.К., Черневский А.Д., Герман Брох., Лібанова Е. Л., Федулова Л., та інші… Але дана проблематика потребує в подальшій всесторонній розробці та фундаментальних досліджень.

Загальний розвиток і становлення країни в аспектах культури, економіки, духовності на світовому рівні нині залежить від розуміння освітченими менеджерами патріотами змісту своєрідності системи управління, її історії, мати уявлення про особливості підприємництва і менеджменту, які впливають на індивідуальну особливість визначену діяльністю.

Сьогодні більшість навіть не замислюється над питанням, що наші успіхи і невдачі, на відміну від інших факторів, обумовлені генетично. Соціальна поведінка, сприйняття світу, оцінка власних успіхів і невдач має спадковий характер. Тільки той досвід, що накопичувався історично, є основою теперішнього умовного визначення «колективна поведінка». Пізнати досвід наших пробатьків, навчитися уникати їх помилок, успадкувати їх досягнення та примножити його – допомагає історія, як універсальна наука про минуле, що відкриває відповіді на питання відносно молодої в Україні науки менеджмент.

Достовірний історизм потребує того, що при розгляданні і оцінці історичних фактів і подій враховується та ступінь розвитку управлінсько - економічної формації, на якій вони походять. Лише при цій умові можлива правильна характеристика природи явища и його дійсного значення в економічному значенні. В залежності від управлінсько – економічної формації і ланки часу її розвитку природа явища змінюється. Явище, має прогресивний характер на одній сходинці суспільства, становиться реакційним на іншій.

Розглядаючи історичне явище у відповідній історичній ситуації, в якій воно відбувалось, ми намагаємось відкривати ті антагоністичні відносини і класові протиріччя, які будуть відповідати конкретному явищу.

Сучасний менеджмент – особлива галузь знань, яка базується на досвіді і професійній підготовці підприємців, керівників, спеціалістів в усіх сферах життєдіяльності людини.

З моменту перших кроків економічної незалежності України менеджер є товаром на вільному ринку праці. Досвід, кваліфікація, культура, етика, обгортка – все це має ціну на ринку і їм оцінюється, відштовхується чи перетворюється в попит, підтриманий правом на гроші, власний час, волю творити в середині статусних, корпоративних та інших ієрархій суспільства. Усвідомлення себе самого як товар на ринку праці – відповідної якості - це те, від чого неможливо уникнути, тобто вартість складається з умінь і яку додаткову вартість об'єкт здатен принести. Все життя ми порівнюємо і оцінюємо себе як товар, неважливо, мова йде про початок життєвого циклу, чи вже є тверда системність власної ефективності на ринку, але в процесі змін менеджер знову повинен продемонструвати, яка його вартість і яким унікальним товаром являється. Товаром дефіцитним, постійно користуватись попитом і мати оригінальну обгортку.

Сучасному бізнесу, системам управління, фінансовому ринку потрібні різні люди – товари, але зовсім непотрібні нові люди які є інтегральною частиною природи. Гроші, активи чи їх еквівалент – влада. Вони народжуються, ними стають ті, хто сам собі пророк і сам собі батьківщина. Самотньо висловлюючись до себе, власник підприємства знаходиться на горі вертикальній ієрархії, тобто над робочою силою – товаром, споживаючи відносно свіжості, незіпсованості і призначення (власного, для бізнесу чи суспільного).

В Україні, з її контрольною участю, олігополій і держкапіталізмом, немає місця менеджерам, які замінюють дрібних все стороннє направлених власників, які самостійно керують майном. Немає міста англо – американській моделі , «революція менеджерів», щастя опціоних програм, масового викупу бізнесу тими, хто працює наймитом. Вічна пам'ять тим хто впав у боротьбі за вільний менеджмент. Новий феодалізм, вертикаль влади, вплив, команда і спадковість, як спосіб влаштування. Тільки в державах з великим тілом, таких як в Азії і в Латинській Америці, є шанс у менеджера успішного росту поміж нових поколінь ефективних власників. Тільки в країнах що розвиваються є можливість інтенсивного зросту тому, що населення тільки вкусило заборонений плід насолоди.

Обіг менеджерів, як товарів в економіці, має свої статистичні закони. Зустрічаються відхилення, але вони мають негативний характер.

Закон тотожності говорить: бізнес є глибокий і достовірний відбиток власника, його особистості, його страхів, бажань і комплексів, талантів і мистецтва. Успіх діяльності підприємства – це успіх власника, і навпаки. Успіх менеджера – функція від власника. Все інше - омана, яка відсторонює менеджера, в якості товару, із оберту на ринку та споживання власника, як приватну особу.

Інший товарний закон – збігу – принципово вимагає: менеджер, як товар, повинен збігтися с покупцем (власником), їхні страхи, агресія, ризики і надія повинні мати однакове співвідношення. Якщо за цим законом є пріоритетні розбіжності тоді власник змахне наказом по залишковій вартості. Найкраще знайти час і привід для вирішення даного питання з власними інтересами.

Третій закон – самозванця – всесвітньо-історичний. У ньому досягаються трагічні величі. Лже - Нерон, як менеджер, що спалив Рим. Отрепєв і Пугачов в управлінні активами російського походження. Поряд з ними, на низьких висотах несуться нові стаї як би менеджерів всіх розмірів і кольорів, в чистому взутті, сорочках і піджаках. Нехитрі і бездумні «сейзли». Управлінці, які висувають свою кандидатуру, майже не володіють практичними навиками і знаннями психології людей. Сфабрикований товар, виготовлений у маленьких майстернях чи взагалі привезений з підробленими торговими марками. Дипломи, які не гарантують справжнього знання. Гіперінфляція менеджерів. Велика кількість резюме які не мають змісту. Дефіцит людей із знаннями. Серце власника, кровоточить коли бачить гроші, які були марно витрачені на дешевий товар.

Четвертий закон – це закон обгортки. Пір'я і прапори, банти і кольоровий папір, руки і ноги – все іде в діло у головного менеджера, що йде на полювання. Товар повинен мати святковий характер, впевнений і привабливий вигляд, бути потрібним, свіжим, якісним і мати відношення до вищих рівній життя. Але таємниця пристрасті до менеджера, таємниця до його покупки прихована в багатьох словах кабалістичного характеру. Наприклад: МВА! Ап.! – і власник робить стійку. ФА! О, немає таких інтересів, зв'язаних з власним виграшем, які б він не здійснив щоб зробити купівлю. ДВА! І власник підприємства знаходиться біля ваших ніг, насичений бажанням, грошима та словами без змісту про кар'єрний зріст.

П'ятий закон – це закон беззмістовної любові. Любов до власника, як до самого себе, любов яка проявляється в усіх гріхах і слабкостях, які з'явились перед менеджером. Любов без розкладу, не зважуючи і не розраховуючи на зворотній якісний ефект. Іншими словами – люби, не підставляє щоки. Організації, підприємства, що засновані на любові до ближнього, існують доволі довго і прогресивно. Добрі відносини між власником і менеджером природні. Кажуть «МИ» і серце власника відкривається, в багатьох випадках, пульсуючи від смертельного почуття. Ми прийняли рішення, ми придбали, ми досягли поставленої мети, ми на першому місці. Не « ВОНИ», а «МИ», тобто команда. Але розумний менеджер говорячи «МИ», думає «ВОНИ», а міркує «Я».

Сучасна манера управління з її відносно діючими законами стає закономірністю під впливом особливого способу структурування світу у відношенні до потреб повсякденної свідомості суспільства – це так би мовити кіч менеджменту.

Кіч менеджменту – стиль управління, який комбінує в собі елементи різних стилів мистецтва, для створення ілюзії бажаного від дійсного для досягнення намічених цілей.

Основу кіча менеджменту формує ідеологія, яка відкриває шлях до зміни стилів і тенденцій в мистецтві управління. Займаючи стабільний міцний стан стиль стає не від’ємним інструментом його власників. Яскравий приклад його наявності в манері поведінці менеджера – неуцтво. Сучасна манера стилю використовує емоції, як крапку впливу. Ідеальна атмосфера впливу створюється зображеннями, метафорами, ілюзіями, лексикою, архетипами. Гармонійно відточене мистецтво є могутнім інструментом вирішення задач та ідей. Сьогодні явний приклад кіча спостерігається, як елемента в управління, в створених ідеалах суспільного життя.

Сучасний ринок акумулює незлічену кількість товарів і послуг, створених людьми для задоволення фізичних і духовних потреб життєдіяльності. Але пропозиція не завжди задовольняє потреби і власники змушені створювати твори, які компонують в собі догоди смакам найбільш масовій, платоспроможній частині суспільства, комбінуючи в собі наявну, видиму якість виготовлення і одночасно мінімальні витрати. Частіше це видно в створених міфообразах – героях нашої історії, які приваблюють увагу міліонів: дійсні чемпіони в спорті, відомі фахівці – професіонали, зірки естради – які насправді є просто ветерани праці. Ідолотворчість, за ради власних інтересів, підтримують ЗМІ. Під впливом часу та дифузійних процесів система працює стабільно з урахуванням найменших дрібниць.

Здійснюючи стратегічні плани підприємства сучасний менеджер в своїй операційній діяльності дотримується певних правил пов’язаних з наступними поняттями:

· Бізнес – все одно все прийдеться робити за інших

· Вибір технології – робіть будь що, аби це не вийшло з ладу

· Доброта – для менеджера це дуже дорого

· Друзі – люди, які не підставляють на виступах

· Інтереси підприємства – зріст апсалютної вартості частки менеджера в підприємстві

· Клієнт – людина яка платить гроші

· Кава – напій, вертаю ший до життя

· Команда – люди які не підводять

· Критика – чиясь ризикована авантюра з вирішиним фіналом

· Керівництво – ціль поряд

· Неможливо – завжди є хтось , хто це може зробити, тільки не менеджер

· Новий співробітник – можливо, можливо він впорається

· Відпочинок – перерва

· Відділ продажу – джерело неправдивих обіцянок, які менеджеру потрібно виконувати

· Помилка – некомпетентний бізнес-аналітик

· Підлеглі – люди які приносять прибуток

· Проектування – це повинно працювати

· Повага – тимчасовий збіг інтересів

· Сон – тимчасовий стан відпочинку підлеглих

Сучасний менеджер який спрямований на економіку знань, кар’єрний зріст і підприємництво. Це ті хто ведуть справи у все більш складному світі бізнесу і при цьому явно виражають лідерські якості. Звідси виникає твердження, що найголовнішими навичками менеджера є вміння створювати зміни які випереджають події. Це, безумовно, найбільш цінні співробітники, які спияють активному розвитку організації.

Активним вважатиметься той розвиток, який грунтується на внутрішньому потенціалі організації у поєднанні з активізацією людського капіталу, а не той, який може бути лише завдяки сприятливим зовнішнім умовам (пільгові кредити тощо) чи форс-мажорним обставинам [5].

Література

1. Росовецкий С.К., Очерки истирии отечественного менеджмента. – К.:МАУП, 2002. – 160с.

2. Черневский А.Д. Современный менеджмент. – К.:МАУП, 2003.- 152с.

3. Герман Брох. Собрание сочинений в 4-х томах. Т.1. СПб: Амфора, 2005.- 401с.

4. Лібанова Е. Л. Ринок праці та соціальний захист. – Київ., 2004. – с. 11.

5. Федулова Л.,"Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування".- Економіст. - 2002. - №2. с. 52-54.