УДК 314.748

Экономические науки/13. Региональная экономика.

Аспірант Звірід Наталія Василівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Принципи та методи дослідження трудових міграцій.

Світовий ринок праці формується експортом та імпортом робочої сили. При цьому кількість держав, які залучають іноземну робочу силу або направляють трудових мігрантів за кордон збільшується. Зокрема, якщо в 1970р. до процесів міжнародного трудового обміну було залучено 64 країни, то в 1997р. – 105 країн.

Внаслідок економічної ситуації, середини 90-х років, що склалась в Україні, значного дефіциту робочих місць на ринку праці різко підвищили виїзд громадян країни за кордон для працевлаштування.

На сьогоднішній день питання трудової міграції є однією з найактуальніших проблем. Причинами трудової міграції в Україні нині є: складна економічна ситуація, нестача на батьківщині таких робочих місць, які гарантували б громадянам гідний заробіток, низька мотивація легальної зайнятості і, як результат, проблема з адекватно оплачуваною роботою. В таких умовах зростає необхідність всебічного та глибокого дослідження трудових міграцій. Для вивчення трудових міграцій використовують загальнонаукові, загальностатистичні та специфічні методи, які притаманні саме цій галузі науки.

Існують загальнонаукові методологічні принципи дослідження народонаселення, єдині для всіх конкретно досліджуваних проблем і галузей знань, в рамках яких цей аналіз проводиться. Такими принципами є:

- орієнтація на міжнародні стандарти про формуванні первинної інформації, використання класифікаторів та групувань, визначенні алгоритмів розрахунків показників, побудові демографічних моделей (що не виключає спеціалізації методології на національному рівні і визначення шляхів її вдосконалення);

- дотримання вимог достовірності і співставності інформації;

- розширення сфери застосування і вдосконалення комп’ютерних технологій на всіх етапах роботи з демографічною інформацією;

- дослідження причин і наслідків демографічних процесів, взаємозв’язків між демографічними і соціально-економічними явищами.

Статистика населення, як одна із галузей статистичної науки опирається на комплекс методів, серед яких можна виділити загальнонаукові, що використовують не всі, але багато наук, загальностатистичні та специфічні.

До загальнонаукових методів належать методи розроблені філософією, а саме: діалектичний, логічний та методи системного підходу та системного аналізу.

До методів, що використовують не всі, але багато наук, належать математичні методи, використання яких забезпечує отримання стислих і в той же час точних кількісних характеристик – від простих арифметичних засобів розрахунку до вершин математики. Особливо тут застосовують теорію ймовірності та математичну статистику.

До загальностатистичних методів відносяться ті методи, які розроблені загальною теорією статистики, це насамперед метод статистичного спостереження. Саме демографічна статистика розробила теорію і практику спеціально організованих періодичних спостережень – переписів населення, одночасних спеціально-організованих вибіркових спостережень, безперервного спостереження природного та міграційного руху населення шляхом поточної реєстрації та ведення регістрів і автоматизованих картотек населення. Окрім цього, до загальностатистичних методів відносять: метод статистичних групувань (його широко використовують для вивчення населення, як складної системи, його статево- вікового, етнічного, соціально-економічного складу тощо) і розрахунки показників інтенсивності – демографічні коефіцієнти (народжуваності, смертності, шлюбності, міграції та ін..).

Також до загальностатистичних методів належать численні системи узагальнюючих показників, які виражені абсолютними, відносними та середніми величинами, що використовуються при аналізі розподілів, динаміки, індексно-факторного аналізу тощо.

Що ж стосується специфічних методів, то тут варто зауважити, що в залежності від об’єкту та предмету дослідження статистика населення розробляє (або модифікує вже існуючі) власний комплекс методів, найбільш пріоритетних для конкретної галузі знань. Серед специфічних методів дослідження населення варто виділити метод реального (та умовного) поколінь, який використовується для поглибленого аналізу репродуктивної поведінки сімей.

Особливо актуальними для статистики населення є методи прогнозування, які включають в себе як універсальні моделі (метод математичних функцій), так і унікальні, притаманні лише статистиці населення.

Індексний метод, який широко використовується в економічній статистиці, знайшов досить обмежене застосування в статистиці населення. Разом із тим, звертаючись до індексного аналізу, статистика населення модифікувала цей прийом і адаптувала його до свого предмету дослідження. Синтезуючи метод середніх величин та індексний метод, статистика населення сформувала метод стандартизації демографічних коефіцієнтів (смертності, народжуваності та ін.). Цей прийом дозволяє елімінувати вплив структурних факторів на загальні коефіцієнти смертності, народжуваності.

Що ж стосується графічних методів, то і тут статистика населення трансформувала загальноприйняті прийоми в специфічні графоаналітичні образи. Найбільш яскравим прикладом є статево-вікові піраміди, які дозволяють наглядно представити особливості статево-вікового складу населення, його динаміку. Можлива побудова цих пірамід з включенням інформації не тільки по двом ознакам – стать та вік, а й по третій ознаці, наприклад, зайнятість, освіта та ін..

Характерною особливістю методології статистики населення є побудова ймовірнісних моделей, які одержали назву демографічних таблиць (таблиці смертності, шлюбності та ін.). Пізнавальні можливості демографічних таблиць розширюються завдяки тому, що на основі математичної імовірнісної моделі можна провести розрахунки для різних сукупностей і категорій населення, за різними територіями і за різні роки, з різною степінню деталізації вікового фактора.

Використання та модернізація вище перелічених методів дає змогу науковцям всебічно та всесторонньо досліджувати трудові міграції, надавати практичні рекомендації, щодо врегулювання та спрямування міграційних потоків у необхідне русло.

Литература:

1. В.Ионцева «Вынужденая миграция и смертность», збірник статтей «Вынужденная миграция». – М..: МАКС-Пресс, 2001.-С.40.

2. ПирожковС., Малиновська Е., Хомра А. Внешние трудовые миграции в Украъне: социально-экономический аспект. – К.: Совет нац. безопасности и обороны Украины, Нац. ин-т проблем международной безопасности, 2003.

3. Позняк О.В. Система показників міграційних процесів // Зайнятість та ринок праці. – 1999. – Вип. 10.