Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Куньовська Л.Й.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства

Людський фактор набуває стратегічного значення для виживання підприємства у нестабільних умовах розвитку ринкових відносин. Саме людський капітал, а не заводи, обладнання та виробничі запаси, виконуює роль наріжного каменя конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності.

Тому в сучасних умовах основою функціонування будь-якого підприємства є його ресурсне забезпечення. Трудові ресурси більшою мірою є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Виходячи з нього, резерви людського чинника слід розглядати як головні резерви розвитку виробництва. Недостатня увага до людського чинника у підготовці та реалізації господарських рішень, як прави­ло, веде до низького економічного ефекту. В сучасних умовах конкурентоспроможність підприємств визначається великою кількістю чинників і умов. Одним із чинників, які обумовлюють досягнення підприємством конкурент­них переваг, є наявність достатньої кількості якісних трудових ресурсів і ефек­тивне управління ними [2].

Питанням управління конкурентоспроможністю підприємств в Україні присвячена значна кількість пуб­лікацій. Основні підходи висвітлені у працях  вітчизняних вчених: Ф. Вірсема, В. Галушко, О. Гудзинського, Й. Завадського та інших.

В даний момент в Україні недостатньо ґрунтовних досліджень, присвячених управлінню конкурентоспроможністю підприємств. У працях більшості вчені досліджується вплив людського капіталу на економічне зростання. В той же час вплив якості трудових ресурсів на показники діяльності підприємства, які формують його конкурентоспроможність, є недостатньо вивченими.

 Метою написання статті є визначення впливу трудових ресурсів на конкурентоспроможність підприємства.

Трудові ресурси - найважливіша складова діяльності будь-якого підприємства. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрями подальшого розвитку.

Конкурентоспроможність підприємства - це явище системне і комплекс­не. Воно охоплює різноманітні чинники забезпечення високого рівня конкурентоспроможності. Численні дослідження вітчизняних економістів свідчать, що внутрішні ресурси й можливості підприємства більш суттєво впливають на розбіжності в успіху підприємств, ніж зовнішні (наприклад, галузеві характеристики).

Трудові ресурси мають специфічний вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства. Достатня забезпеченість підприємств трудовими ресурсами відповідного рівня кваліфікації та професійних навичок, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання, залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів, і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та низка інших економічних показників.[1].

Конкурентоспроможність підприємства залежить від ефективності використання трудових ресурсів, на яку, у свою чергу впливає сукупність властивих їм конкурентних переваг. Їх прояв визначається зовнішніми або внутрішніми умовами. Фахівець, який працює у конкурентному середовищі, сам не буде прагнути бути конкурентоспроможним. Міра його конкурентоспроможності у відповідному середовищі визначається цінностями самого фахівця. Фахівець із низьким рівнем кваліфікації прагнутиме до їх підвищення відповідно до загального рівня.

Сьогодні послабла дієвість адмін­істративного управління процесом підготовки і підвищення кваліфікації кадрів (значно скорочена кадрова служба майже на всіх рівнях управлі­ння) і не проявилася належним чином потреба в освіті у самого працівника промисловості [3]. Не можна не заз­начити, що важливим стримуючим фактором є і збільшення в останні роки платних навчальних закладів.

Перехід до ринку поставив у складне фінансове становище закла­ди професійно-технічної освіти. Дуже обмежені фінансові можливості підготовки робочих кадрів. Багато підприємств різних форм власності через відсутність коштів вимушені були перервати угоди із учбово-про­фесійними закладами, припинили оп­лату за навчання персоналу. У зв'яз­ку з цим із кожним роком скоро­чується кількість робочих кадрів га­лузі, що навчаються в системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, втрачається навчальна база, що створювалася і накопичува­лася багато років. Постійний брак кваліфікованої робочої сили викликає ситуацію відсутності достатньої конкурентності за робоче місце, що у свою чергу впливає на рівень продуктивності праці, дисципліну, ставлення до праці, призводить до втрат у вироб­ництві. Сьогоднішній ринок трудових ресурсів за багатьма категоріями пра­цівників не є конкурентним і через низьку оплату праці [ 1 ] .

Трудові ресурси слід розглядати не тільки з економічних позицій, але й з  урахуванням соціального аспекту. Підприємству у процесі підвищення конкурентоспроможності за рахунок трудових ресурсів доводиться, на відміну від інших чинників, не тільки дотримуватися законів, але й враховувати вимоги профспілок і етичні норми.

Крім фінансової і економічної політики щодо конкурентів, кожна організація розробляє і здійснює кадрову політику. Основними задачами кадрової політики є:

-  формування кадрового потенціалу, принципи та методи добору;

-  навчання та розташування кадрів;

-  підвищення кваліфікації персоналу:

-  аналіз плинності кадрів.

Ефективне функціонування системи управління конкурентоспроможніс­тю підприємства можливе лише за умови високого рівня кадровою потенціа­лу. Саме від трудових ресурсів залежить ефективне функціонування підприємства.

Отже, серед чинників, які формують конкурентоспроможність ресурсного потенціалу одне з провідних місць посідають саме трудові ресурси організації. Вони характеризуються сукупністю специфічних рис, насамперед, пов'язаних з їхнім соціально-економічним характером, який головним чином виявляється у відмінностях трудових від решти економічних ресурсів. Як складовою конкурентоспроможності підприємства, трудовими ресурсами слід управляти відповідно до їх особливостей і умов зовнішнього середовища. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням сучасного світового досвіту, створювати нові системи навчання і розвитку персона­лу підприємства. Інвестування в розвиток людського капіталу дає можливість досягти не тільки короткострокового економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у розвитку національ­ної економіки і кожного підприємства зокрема. Вкладення коштів у розвиток трудових ресурсів підвищить рівень конкурентоспроможності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Література:

1.  Галушко В.П. Напрямки підготовки фахівців та наукових кадрів в інституті агробізнесу НАУ // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.2005. - Вип.43  - С. 204 -210.

2.   Кучма Р. Теоретичні аспекти функціонування вищої освіти в транс­формаційний період // Вісн. УАДУ. - 2003. - № 1. - С. 204-210.

3.  Позняк О. Формування пропо­зиції робочої сили в Україні: історія, сучасний стан та перспективи // Ук­раїна: аспекти праці. - 2006. - № 1- С. 13-16.