Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Волкова О. В., Черепанова О. В.

Херсонський національній технічний університет

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Вступ. Відомо, що в умовах фінансової та економічної нестабільності охорона здоров'я потерпає найбільше, оскільки коштів на неї виділяється ще недостатньо. Її фінансування потребує значного поліпшення, бо здійснюється, як правило, за методом залишкового фінансування цієї галузі. Це призвело до відсталої матеріальної бази, низького рівня медичного обслуговування, дефіциту лікарських препаратів і, як результат — стан здоров'я населення в Україні незадовільний [3, с.40].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність цієї теми розкрита у роботах таких вітчизняних науковців, як: Воробйова Т., Черешнюк Г.С., Мних М.В., Школіна В.В., Сергета І.В., Пилипчук В.Л., Краснова Л.І., Пащенко В.М., Капшук О.Г., Ситник А.П. та ін. [1,2].

Постановка завдання. Існує ціла низка проблем, які затримують розвиток медичного страхування в Україні. Серед них можна виділити відсутність системи підготовки належних спеціалістів, яка відповідала сучасному етапу розвитку медичного обслуговування, неотримання лікарями належних зарплат та премій, відмова страховиків під будь-яким приводом оплатити лікування страхувальника, відсутність законодавства, яке б регулювало проведення медичного страхування, різні погляди чиновників, страховиків та медиків на моделі медичного страхування, недостатньо інформоване населення щодо переваг і недоліків медстрахування.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування працює близько 30 страхових компаній. Найпоширеніші страхові продукти на випадок настання страхової події гарантують виплату страхових сум безпосередньо медичним установам, при ньому забезпечується вибір медичної установи й лікувального персоналу, контроль і експертиза якості лікування, що забезпечує почуття захищеності застрахованим особам. [5, с.60].

Незважаючи на в цілому позитивні тенденції у розвитку добровільного медичного страхування на теренах вітчизняного страхового ринку, даний сегмент  поки що є не досить розвиненим. Насамперед, це стосується того, що самі страховики не надто бажають співпрацювати з медициною,  оскільки на їх переконання це невиправдано складно і невигідно, з точки зору страхових виплат, рівень яких нижче 45-60% не опускається, зумовлюючи діяльність вітчизняних страховиків практично на межі рентабельності.  В свою чергу, українці не поспішають купувати поліси добровільного медичного страхування, тому що, вони, як і раніше, залишаються досить дорогим задоволенням, незважаючи на те, що медичне страхування уже перестало бути ексклюзивною послугою.

Не менш важливою проблемою, є те, що нині страхові компанії не мають реального механізму контролю за якістю наданих страхувальнику послуг та важелів впливу на поліпшення якості обслуговування саме в закладах охорони здоров’я державної і комунальної форм власності. Тому, останнім часом спостерігається тенденція до будівництва власних клінік страховиками [5, с.24].

Варто також констатувати, що і рівень страхової культури в Україні вимагає  бажати кращого. У контексті цього, досить проблематичним є питання шахрайства, як  з боку страховиків, так і з боку страхувальників. Зокрема, щодо останніх, то найчастіше порушення страхових норм відбувається шляхом змови пацієнтів і лікарів, що має своїм наслідком завищення вартості наданих послуг останніми. З боку ж страховиків, обдурювання клієнтів полягає у відмові під будь-яким приводом від оплати лікування страхувальника, навіть, якщо така оплата має бути здійснена у беззаперечному порядку.

Висновки. Виходячи з викладеного огляду, можна зробити лише один висновок, що альтернативи медичному страхуванню немає. Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи.

Страхові компанії мають: знайомити клієнтів із програмами страхування, правами та обов'язками страховика і страхувальника; контролювати якість і об'єм наданих медичних послуг, гарантувати їх оплату; розробити нові програми медичного страхування, які враховуватимуть особливості професійних захворювань клієнтів  з одночасним їх індивідуальним добором. Держава має: визначити базовий пакет гарантованих медичних послуг, що мають надаватись за рахунок бюджетного фінансування; підвищити надійність страхових організацій, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв; співпрацювати з новими представництвами закордонних організацій в Україні та спільними підприємствами, бюджет яких зазвичай передбачає значні витрати на оздоровчі програми для працівників; удосконалити нормативно-методичну базу, змінити податкову політику, підвищити фінансову надійність страхових компаній, підвищити страхову культуру населення [4, с.22-26].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воробйова Т. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструмент страхового ринку / Т. Воробйова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. -№ 3.-С. 48-51.

2.     Капшук О.Г. Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні / О.Г. Капшук, Ситник А.П., Пащенко В.М. // Фінансові послуги. -2008.- №2. -С.17-21;

3. Мних М. В. Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні / М. В. Мних // Економіка та держава. - 2009. -№ 2. - С. 40-41.

4. Черешнюк Г.С. Проблеми впровадження добровільного медичного страхування та шляхи їх розв'язання / Черешнюк Г. С., Сергета І.В., Пилипчук В.Л. , Краснова Л.І. // Фінансові послуги. - 2008. - №2. - С.22-26;

5. Ялтинська кооперація. Медичне страхування в Україні //Страхова справа. - 2008 -№3. -С.60-61.