Андрощук І.В.

Луцький національний технічний університет

Інститут омбудсмена як гарант фінансової стійкості страхового ринку

В останній час страхування продовжує швидко розвиватися. На ринку з’являються нові ускладнені страхові продукти, що вимагає певних знань в цій сфері.

У вітчизняній науковій літературі не приділяється належної уваги питанням організації діяльності інституту захисту прав споживачів страхових послуг. Окремі питання особливостей функціонування страхового омбудсмена висвітлено у роботах таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як С. Бугайова, А. Дерябіна, Г. Жуковська та інші.

Загалом можна виділити п’ять причин, що спонукають формувати систему захисту прав споживачів у страховому бізнесі:

- складність страхування як товару;

- наявність значної кількості послуг з обов’язкових видів страхування, купуючи які, страхувальники не завжди обізнані з умовами страхового захисту;

- наявність скарг страхувальників щодо невиконання страховими компаніями взятих на себе зобов’язань;

- наявність випадків шахрайства з боку страхових компаній та обману довірливих страхувальників;

- ускладнена процедура розгляду суперечок.

Зростаюча кількість конфліктів між страхувальниками та страховиками щодо порядку виплат страхового відшкодування, проблеми з визначенням розміру страхових виплат та тривалість вирішення суперечок у судах показують, що є нагальна потреба у створенні альтернативного механізму розв'язання конфліктів. Основною функцією такого механізму має бути оперативне та адекватне розв’язання цих суперечок, що вимагає формування системи забезпечення захисту прав споживачів страхових послуг і найближчим часом повинне стати одним з пріоритетних напрямків державної політики у сфері страхування.

В такій ситуації цікавими є існуючі у світовій практиці форми організації структур із захисту прав страхувальників і врегулювання суперечок. Однією з таких форм є діяльність омбудсмена, визначальним завданням якого є захист прав громадян, що конкретизує його позицію як елемента системи правопорядку в широкому розумінні. Омбудсмен відноситься, як правило, до вищого органу державної влади в країні.

Страхові омбудсмени створюються професійними учасниками страхового ринку, їхня діяльність фінансується за рахунок коштів засновників, а винесені рішення є обов'язковими для страховика, з діями якого була пов’язана претензія страхувальника. Оскільки омбудсмен – це організація, яка створюється на добровільній основі, то її рішення є обов’язковими для виконання лише для страхових компаній її членів. Рішення омбудсмена можуть виступати в якості прецедентів, які будуть прийматися до уваги при виникненні аналогічних спірних ситуацій.

Головна мета уведення інституту омбудсмена - ефективний і оперативний розгляд скарг клієнтів з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури. Варто відзначити, що омбудсмен розглядає тільки скарги фізичних осіб і тільки на порівняно невеликі суми.

Модель омбудсмена є привабливою альтернативою для вирішення суперечок. Вона довела свою значимість в країнах Євросоюзу, США та країнах Скандинавії. Наприклад, у Великій Британії з 1981 р. діє орган із розгляду скарг на страхові компанії, який створений близько 200 страховиками та фінансується компаніями-членами. В основу ідеї створення Бюро омбудсмена у Великій Британії покладені завдання забезпечення захисту інтересів страхувальників [2, с. 49]:

- по-перше, була створена альтернативна суду організація;

- по-друге, організація наділена широким колом прав, в тому числі проводити розслідування та приймати рішення, що ґрунтуються не тільки на вимогах законодавства, але й на усталеній практиці кваліфікованого ведення страхового бізнесу;

- по-третє, страхувальники мають право відхилити рішення Бюро, якщо вони з ним не згодні, та звернутися до суду;

- по-четверте, за умови згоди страхувальника з прийнятим Бюро рішенням воно може зобов'язати страховика виконувати вимоги, що випливають з рішення, навіть якщо законодавче існувало право апеляції.

Досвід функціонування омбудсменів у закордонних країнах виявив дві основні моделі цього інституту [1, с. 45]:

- «реактивну», яка характеризується системою контрольних і наглядових механізмів, правом проведення перевірок. В той же час вона не передбачає широкомасштабних інспекцій відповідних установ і організацій;

- «агресивну» - передбачає участь омбудсмена в перевірках, інспекціях та інших подібних заходах.

На сьогодні в Україні оптимальним і необхідним є створення механізму, що забезпечував би зворотній зв'язок між страхувальниками та страховиками, який дозволяв би врегульовувати розбіжності, що випливають з договору страхування, без втручання суду. Це підтверджує думку, що інститут омбудсмена є потрібним, простим, доступним та ефективним механізмом врегулювання претензій страхувальників.

В Україні омбудсмен з прав страхування може зменшити навантаження на судову систему та Держфінпослуг. Крім того, його уведення сприятиме підвищенню фінансової стійкості страхового ринку та культури страхування. Наприклад, у Великій Британії, якщо «суперечка між страховою компанією і страховиком ведеться про суму, меншу за 500 фунтів, і компанія відчуває, що в разі незадоволення вимог клієнта він може звернутися до інституту омбудсмена, то вона вважає за краще виплатити гроші» [3]. Тому, на наш погляд, для страхової компанії омбудсмен - це серйозний стимул поводитися коректно на ринку.

Запровадження такого інституту, насамперед, захистить найслабкіших учасників страхового ринку – споживачів страхових послуг, а саме зменшить кількість випадків недобросовісної поведінки страховиків, покращить зворотній зв'язок між страхувальниками та страховиками, підвищить страхову культуру та освіченість населення. Проте більшість страховиків також зацікавлені в уникненні тривалих та дорогих судових процесів і отримають користь від більшої довіри до їх послуг.

Отже, інститут омбудсмена розглядається як додатковий, але не альтернативний спосіб правового захисту в системі механізмів правозахисної діяльності. Страховий омбудсмен не тільки вирішує конкретні проблеми, а й аналізує та виявляє будь-які системні проблеми галузі. Це доводить і світовий досвід, який свідчить про необхідність впровадження механізму досудового вирішення суперечок, що дозволить посилити імунітет страхової системи до будь-яких негативних зовнішніх і внутрішніх чинників, сприятиме формуванню фінансове стійкого підґрунтя для функціонування як окремої страхової компанії, так і страхового ринку в цілому.

1. Бугаева С.Ю. Вопросы организации структуры для защиты прав страхователей на современном российском страховом рынке / С.Ю. Бугаева // Страховое дело. – 2008. - № 3. С. 42-50.

2. Дерябина А.А. Бюро Омбудсмена Великобритании как один из инструментов саморегулирования страхового рынка / А.А. Дерябина // Страховое дело. – 2002. - №2. – С. 48-51.

3. На страховому ринку з’явиться омбудсмен на зразок третейського суду: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/orgtrg/~/2/4/459/51281.