Михайлюк Ю.І., Калинич Я.Д.(наук.керівник)

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

Накопичувальне пенсійне страхування в Україні: далеке майбутнє чи близьке реальне

Постановка проблеми. Реформування системи пенсійного забезпечення сьогодні є одним з основних напрямів вдосконалення загальної системи соціального захисту населення в Україні. Пріоритетність надання такої значимості саме пенсійній реформі зумовлена багатьма чинниками, зокрема такими явищами, як старіння населення, підвищена імміграція та зміна соціальних цінностей. Крім того, як свідчить міжнародний досвід, у країнах із перехідною економікою подібні реформи вкрай необхідні для адаптації пенсійної системи та функціонування адміністративних органів до ринкової економіки.

Зараз люди сприймають пенсійну систему як сплату внесків з надією, що потім їм нарахують пристойну пенсію. Накопичувальне ж пенсійне забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників. Ці кошти повернуть їм після досягнення пенсійного віку.

Але серйозним викликом проведенню пенсійної реформи стала світова фінансово-економічна криза, яка призвела до інфляції, зростання цін та безробіття і, як наслідок, - гальмування росту реальних показників рівня життя.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку проблематики збору внесків на соціальне страхування в Україні зробили такі вітчизняні, як О. Максимчук, О. Недошитко, Г. Нечай, чиї наукові здобутки мають значне наукове і практичне значення. Проте особливості збору внесків на обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування, з'ясовані ще недостатньо повно. Зважаючи на те, що Україна прагне до встановлення контактів з ЄС, особливого значення набуває використання досвіду країн-членів ЄС щодо збору страхових внесків.

Мета: Розглянути сучасний стан накопичувального пенсійного страхування в Україні відповідно до зарубіжного досвіду та його прогнозування на майбутнє.

Постановка завдання. Аналіз стану накопичувального пенсійого страхування України за роки її незалежності. Висвітлюємо основні проблеми та шляхи їх подолання.

Виклад основного матеріалу. З 27 країн-членів ЄС обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування впроваджено лише в 10 країнах, з яких 8 країн є країнами Центрально-Східної Європи, Україну можна співставити з даними країнами, оскільки це постсоціалістичні країни з перехідною економікою, що стали членами ЄС, тому їх досвід може бути використаний в Україні.

Пенсійна система країни має забезпечити людей достойним, реальним, постійним та надійним доходом в старості відповідно до особистого вкладу кожної людини протягом періоду її економічної активності.

Пенсійна система України цим вимогам не відповідає. Вона не забезпечує достойний рівень пенсії, створює проблеми у фінансовій системі країни, надмірно тисне на бізнес, є джерелом шкідливих популістських обіцянок. У 2004 році в Україні за прикладом інших країн була запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення:

- Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового пенсійного страхування;

- Другий - накопичувальна система загальнообов'язкового пенсійного страхування;

- Третій рівень - добровільне недержавне пенсійне забезпечення.

Накопичувальний пенсійний фонд є новим видом публічних фондів в Україні і фінансовою основою другого рівня пенсійної системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Питанням утворення і діяльності Накопичувального пенсійного фонду України як нової інституції присвячені розділи VII, X, XI, XII, XIV та Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”[1].

Накопичувальним пенсійним фондом у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” називається цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до цього Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб (учасників цього фонду), що обліковуються на їх накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь цих осіб.

Пенсійні активи Накопичувального фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, визначені цим Законом. Отже, кошти, що накопичуються в цьому фонді, Законом не визначені ні державною, ні комунальною власністю. Ці кошти підлягають персоніфікованому обліку в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та успадковуються [1].

Учасниками Накопичувального пенсійного фондув обов’язковому порядку мають бути особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось: чоловікам – 40 років та жінкам 35 років. Чоловіки, яким виповнилося 50 років та жінки, яким виповнилося 45 років на день запровадження обов’язкових відрахувань до Накопичувального фонду, не прийматимуть участь у цьому фонді і не повинні будуть робити внески до цього фонду. А чоловіки віком від 40 до 50 років та жінки віком від 35 до 45 років мають право самостійно прийняти рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду. Таке рішення має бути прийняте протягом року з дня запровадження страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду [2].

Через незавершеність пенсійної реформи, відсутність другого її рівня, слабку розвиненість третього рівня усі пенсійні зобов'язання нині покладаються винятково на державу, хоча їх слід було б рівномірно розподілити між державою, бізнесом та громадянами. На це і має бути спрямований нинішній етап пенсійної реформи.

Негативним наслідком гальмування пенсійної реформи є те, що сьогодні поточні зобов'язання Пенсійного фонду виконуються за рахунок держбюджету, що мінімізує здатність уряду стимулювати економіку за рахунок вільних пенсійних коштів, особливо зараз, в умовах кризи.

3 точки зору підвищення соціального захисту осіб пенсійного віку результати проведених розрахунків підтверджують, що розміри нарахованих довічних пенсій за видами зростатимуть відповідно до збільшення періоду накопичення пенсійних активів.

За попередніми оцінками можна стверджувати, що якщо у 2018 р. завдяки отриманню інвестиційного доходу через другий рівень державної пенсійної системи застрахована особа отримуватиме додатково до пенсії першого рівня тільки від 5 до 6% заробітної плати, то у 2050 р. вже від 20 до 25 відсотків відповідно.

Наприклад, розміри довічних пенсій з установленим періодом, нарахованих у поточному році, зростатимуть з 204,7 грн. чоловіків (163,4 грн. жінок) у 2018 р. до 9208,1 грн. чоловіків (7338,1 грн. жінок) у 2050 р. При цьому різниця у розмірах довічних пенсій чоловіків та жінок обумовлена різною середньою тривалістю життя після досягнення пенсійного віку, через що очікуваний період отримання таких виплат для жінок є довшим порівняно із чоловіками. Крім того, жінки отримуватимуть довічні виплати у меншому розмірі з огляду на коротший період накопичення протягом трудової діяльності.

Комітет з економічних реформ при Президентові України офіційно оприлюднив Програму економічних реформ на 2010 – 2014 роки . Програма має назву «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та вже стала предметом суспільного обговорення. Окрема частина Програми присвячена саме пенсійній реформі [3].

По-перше, програма на першому етапі реформи (до кінця 2010 року) передбачає встановлення граничного розміру пенсії. Мінімальний трудовий стаж, який буде необхідно мати для отримання мінімальної пенсії, планується підняти з 20/25 до 30/35 років з одночасним збільшенням коефіцієнта, який застосовується для розрахунків кожного року понаднормативного страхового стажу.

По-друге, згідно програми до кінця 2012 року (другий етап реформи) планується розпочати програму підняття планки пенсійного віку для всіх застрахованих осіб з вирівнюванням її для чоловіків і жінок до 60 років, запровадити єдиний соціальний внесок та обов’язкову професійну систему.

По-третє, документ припускає, що другий рівень пенсійної системи - обов'язкова накопичувальна пенсійна система – буде введений до кінця 2012 року, для учасників другого рівня планується підвищити пенсійний вік до 65 років. На третьому етапі (до кінця 2014 року) передбачається диверсифікація схем приватного пенсійного забезпечення, його економічне стимулювання[4].

Висновки. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що, незважаючи на досить складний соціально-економічний стан в Україні, завдяки змінам, які відбулися і відбудуться у недалекому майбутньому в сфері пенсійного забезпечення, з'явилася можливість підвищення реального рівня соціального захисту населення.

Продовжити реформу солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

- Забезпечити соціальну та фінансову справедливість у солідарній системі шляхом запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення винятково за рахунок страхових внесків.

- З метою відновлення належного рівня солідарності поколінь розпочати поступове збільшення пенсійного віку громадян. Цей захід дуже потрібний. Він не зовсім популярний, тому вимагає серйозної роз'яснювальної роботи.

- Зміцнити солідарну систему для недопущення фінансових дисбалансів у бюджеті країни, які сьогодні вносить Пенсійний фонд (ПФ).

Сприяти подальшому розвитку недержавного пенсійного забезпечення - третього рівня пенсійної системи буде:

- Проведення грамотних державних кампаній з роз'яснення переваг участі громадян та роботодавців у недержавному пенсійному забезпеченні.

- Прийняти зміни до закону про недержавне пенсійне забезпечення, спрямовані на захист прав його учасників.

- Покращити доступ громадян до інформації про результати роботи недержавних пенсійних фондів (НПФ) та суб'єктів ринку фінансових послуг НПФ.

- Завершити перехід до єдиної системи розрахунків та оцінки роботи НПФ за основі чистої вартості одиниці пенсійних внесків.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 №1058-4 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №49 - 51.

2. О. Максимчук. Пенсійна реформа: зацікавлені всі // Вісник Пенсійного фонду України. - 2010. - №1. - С.19-21.

3.О.В. Недошитко. Вплив запровадження накопичувальної складової державної системи пенсійного страхування на підвищення рівня соціального захисту населення в Україні // Регіональна економіка. - 2009. - №4. - С. 159-163.

4. Г. Нечай. На другому рівні // Вісник Пенсійного фонду України. - 2010. - № 2. - С.22-23.