Павлюк Д.Є.

Науковий керівник: Пльонсак О.Л.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Основні аспекти аналізу платоспроможності сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання

Радикальні соціально-економічні перетворення в економіці країни, зміна форми власності державних підприємств на приватну, нові взаємовідносини підприємств з бюджетом, банками, іншими суб’єктами господарювання призвели до різкого погіршення фінансового стану і до втрати платоспроможності багатьох підприємств. Діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, несприятливим податковим законодавством, гострим дефіцитом фінансових ресурсів. Тому, у цій ситуації особливої актуальності набуває оцінка платоспроможності підприємств та пошук шляхів її відновлення, оскільки жодне підприємство в сучасних умовах не застраховане від становища, коли воно не зможе розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.

Дослідженням платоспроможності і ліквідності займалися такі західні вчені, як Й Ворст, Д. Джоборда, Е Уткін, А. Шеремет та вітчизняні вчені – Н. Тарасенко, В. Іващенко, М. Болюх, Є. Мних, О. Філімоненков та інші.

Платоспроможність – це можливість підприємства розплачуватися за своїми обов’язками. При гарному фінансовому стані підприємство стійко платоспроможне, при поганому – періодично або постійно неплатоспроможне. Найкращий варіант – коли у підприємства завжди є вільні кошти, яких достатньо для погашення наявних зобов’язань. Але підприємство є платоспроможним і в тому випадку, коли вільних коштів у нього недостатньо, але воно здатне швидко реалізувати свої активи і розплачуватись з кредиторами.

Слід також зазначити, що деякі науковці, з одного боку ототожнюють поняття платоспроможності з ліквідністю, а з другого – навпаки, наголошують на нетотожності.

У широкому розумінні платоспроможність і ліквідність дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є ємнішим, тобто від рівня ліквідності залежить платоспроможність.

Ю. С. Цал-Цалко, ототожнюючи поняття ліквідності і платоспроможності, стверджує, що ліквідність - це показник фінансового стану, який відображає, як швидко підприємство може безперешкодно продавати свої активи, одержати гроші й повернути борги у міру настання строку їх повернення.

Дещо по-іншому висловлює свою точку зору Л.А. Лахтіонова, стверджуючи, що ліквідність – це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Але, зазначимо, що підприємство може ліквідувати активи не тільки з метою покриття своїх зобов’язань, а й з метою подальшого вкладення отриманих грошових коштів у довгострокові інвестиції. Тому згадані визначення обмежують поняття ліквідності.

Щоб визначити платоспроможність підприємства, необхідно оцінити джерела фінансування діяльності підприємства, суму позикового капіталу і якими активами підприємство здатне погасити свої зобов’язання.

Оцінка джерел фінансування починається з аналізу пасиву бухгалтерського балансу. Статті пасиву попередньо згруповуються:

· Найбільш термінові зобов’язання (П1);

· Короткострокові зобов’язання (П2);

· Довгострокові зобов’язання (П3);

· Капітал (П4).

Статті активу, як правило, групуються за ступенем ліквідності:

· Найбільш ліквідні активи (грошові кошти та еквіваленти) (А1),

· Активи, які швидко реалізуються (активи, для перетворення яких у гроші необхідний певний час) (А2),

· Активи, які повільно реалізуються (А3);

· Активи, які важко реалізуються (активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого часу) (А4).

Однак, М.Я. Коробов пропонує виділити ще п’яту групу активів, до якої він відносить неліквідні активи – матеріальні цінності, які не можуть бути продані й перетворені на гроші, а також безнадійні борги на користь підприємства.

Підприємство вважається ліквідним, якщо поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови: А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4.

На наш погляд при такому умовному поділі активів не можна об’єктивно оцінити їх ліквідність. Так, не завжди за відвантажену продукцію, роботи, послуги надходження коштів відбувається швидше, ніж за запаси. Це залежить від низки чинників і в першу чергу від виду продукції і запасів, умов договору, платоспроможності покупця, економічної ситуації тощо. Але логіка в цій класифікації така, що дебітори перебувають ближче до отримання грошей, ніж запаси.

Традиційні методи оцінки платоспроможності і ліквідності полягають в розрахунку коефіцієнтів, які використовуються для дослідження зміни цих показників або проведення порівняльного аналізу.

Перевагою методу фінансових показників є можливість узагальнення результатів на різних господарських об’єктах і подальшого їхнього порівняльного аналізу. Це обумовлене встановленням певного еталонного рівня для коефіцієнтів.

В Україні найобгрунтованішим є визначення еталонних рівнів коефіцієнтів шляхом емпіричних розрахунків у галузевому розрізі. За наявності середніх значень фінансових коефіцієнтів для певних груп підприємств галузі та характеристики їх тенденцій з’являється можливість для порівняння з ними коефіцієнтів певного підприємства. За результатами таких порівнянь можна встановити, чи загрожує підприємству погіршення фінансового стану у разі значного відхилення фінансових коефіцієнтів від галузевих. Це стосується, насамперед, коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності.

При аналізі ліквідності підприємства досліджують такі показники:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт платоспроможності). Теоретично достатнім для даного коефіцієнта вважається значення 0,2 – 0,35.

Якщо ж розглядати сільськогосподарські підприємства, то на момент початку посівної кампанії жодне з них не зможе наблизити своє значення до теоретичного, тому що грошові кошти перетворюються у предмети праці (насіння, добрива тощо). При цьому поточні зобов’язання, як правило залишаються на балансі підприємства.

Інший випадок, коли розглядаються два сільськогосподарські підприємства з різними напрямами спеціалізації: зерновий і овочевий. В підприємстві з першим напрямом спеціалізації підвищення коефіцієнта абсолютної ліквідності можливе після закінчення вегетаційного циклу, збору врожаю та його реалізації. У підприємстві з другим напрямом спеціалізації готівкові кошти можна отримувати пропорційно, оскільки овочі дають два і більше врожаїв на рік. Таким чином, протягом одного й того ж самого періоду два підприємства матимуть різні значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, при цьому обидва ліквідні та фінансово стійкі.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, який відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Нормативне значення 1,0-2,0.

Але зазначимо, що оцінка коефіцієнта швидкої ліквідності шляхом лише порівняння з нормативним значенням носить досить умовний характер, оскілки його зростання може спричинитись за рахунок збільшення розмірів дебіторської заборгованості, і це не характеризуватиме діяльність підприємства позитивно. Тому при аналізі цього показника, необхідно звертати увагу на чинники, що спричинили його зміну, провести ретельний аналіз стану і структури дебіторської заборгованості.

3. Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття, або загальний коефіцієнт ліквідності. Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами. Теоретичне значення 1,5-2,5.

Проте значення коефіцієнта 2-2,5 не характерні для українських підприємств. Воно розраховано на основі закордонної статистики. На нашу думку, для сільськогосподарських підприємств доцільно зниження коефіцієнта покриття до 1,2. Таке значення визначає мінімальний рівень ліквідності з врахуванням створення резерву, який проявляється в дванадцятипроцентному перевищенні оборотних активів підприємства над поточними зобов’язаннями. Потреба в 20 % резерві ліквідності виникає при можливих втратах при мобілізації платіжних засобів із мало ліквідних оборотних активів.

Отже, в сучасних умовах платоспроможність аграрних підприємств вважається найважливішою умовою їхньої господарської діяльності. Так, платоспроможність – це наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунку по кредиторській заборгованості, яка вимагає негайного погашення. Для визначення стану платоспроможності підприємства використовують аналіз ліквідності суб’єкта господарювання. Дані поняття дуже близькі між собою, оскільки від ступеня ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Під час проведення аналізу платоспроможності сільськогосподарських підприємств, виникає важлива проблема - непристосування нормативних значень показників платоспроможності до практики фінансового аналізу в Україні. Так, єдині нормативи застосовуються до підприємств з різними напрямами спеціалізації, до підприємств, які знаходяться в стані посівної кампанії і в стані збору врожаю. Тому нормативі значення показників ліквідності потрібно розробляти для підприємств різних галузей окремо, при цьому слід враховувати напрям спеціалізації, місце розташування групи підприємств однієї галузі. Нормативи можуть формуватися виходячи з статистичного дослідження ліквідності підприємств однієї області, району тощо.

Також, ми дійшли висновку, що зазначений умовний поділ активу балансу за рівнем ліквідності на 4 групи не дає об’єктивної оцінки ліквідності. Тому лише тоді, коли буде проводитись детальна оцінка ліквідності активів, буде забезпечуватись індивідуальний підхід при кожному окремому випадку, враховуючи такі фактори, як галузева приналежність підприємства, рівень попиту на готову продукцію тощо, можна стверджувати про точність проведення аналізу ліквідності балансу.

Література:

1. Журавльова Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства//Фінанси України. – 2006. - № 1. – С. 116-120.

2. Кривоконь О.С. Удосконалення аналізу ліквідності та платоспроможності у сфері сільськогосподарського виробництва // Агроінком. – 2007. - №5-6. – С.100-101.

3. Макарчук І. Основні показники оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств і методика їх визначення//Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №7. – С. 36-41.

4. Лагун М.І. Методичні аспекти аналізу платоспроможності підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №2. – С.53-57.

5. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30 червня 1991 р. №1538-ВР.