Хмільовська Т. М.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Подолянчук О. А.

Вінницький національний аграрний університет

Перспективи розвитку екологічного аудиту в Україні

Постановка проблеми. Охорона навколишнього середовища, збереження та раціональне використання природних ресурсів, екологічний контроль набувають усе більш важливого значення та пріоритетності у зовнішній та внутрішній політиці більшості держав світу, в тому числі України. Сьогодні йде реформування економіки нашої країни, трансформація її в напрямку екологічної безпеки. Настав час наблизити систему екологічного менеджменту до первинної виробничо-господарської ланки – до підприємства. Для цього необхідно проводити екологічну інвентаризацію кожного підприємства, яка в міжнародній практиці одержала назву екологічного аудиту.

Міжнародна організація із стандартизації (ІСО) дає таке формулювання визначення екологічного аудиту: "Екологічний аудит є математичний і документований процес перевірки, що полягає в об'єктивному одержанні і оцінці інформації і спрямований на те, щоб встановити, чи відповідають критеріям контролю конкретні екологічні заходи, явища, системи регулювання або дані про них, і у повідомленні результатів цієї перевірки споживачу" [3].

Проведення екологічного аудиту дає змогу визначити здатність певної

технологічної системи виробляти екологічно чисту продукцію, визначати

ступінь привабливості виробництва і території для інвестицій. У сферу розгляду при екоаудиті входить також оцінка управління довкіллям й природокористуванням [2].

У світовій практиці екоаудит вже має свою законодавчу, нормативно-методичну і навчальну бази, організаційну інфраструктуру і кваліфікованих екоаудиторів. У нашій країні тільки починають розуміти, що екологічний аудит є необхідною передінвестиційною стадією оцінки ризиків, обов'язковою процедурою при оцінці вартості підприємств, що приватизуються, при маркетингових дослідженнях конкурентоспроможності продукції.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми формування теоретичних, методологічних та організаційних основ екоаудиту є предметом дослідження багатьох науковців, як зарубіжних, так і вітчизняних. Серед зарубіжних необхідно відзначити наукові внески А. Ендреса, К. Ріхтера, Н. Пахомової,

І. Потравного, Т. Сергєєвої, Г. Серова й ін. Серед вітчизняних вчених дослідженням означених проблем займаються Т. Галушкіна, С. Лебедевич,

Л. Максимів, О. Михайлюк, В. Навроцький, А. Садеков, Ю. Саталкін й ін. Існючі розробки достатньо висвітлюють теоретичні і прикладні сторони екологічного аудиту, але зазначена проблема є багатогранною і тому потребує детального дослідження.

Мета дослідження. Ціллю даної роботи є розкриття сутності екологічного аудиту та дослідження його перспектив розвитку в Україні.

Виклад основного матеріалу. Екологічний аудит як один з ефективних інструментів корпоративної політики зародився на корпоративному рівні тоді, коли підприємства західної Європи і Північної Америки почали притягуватися до юридичної відповідальності за шкоду, завдану навколишньому середовищу. Такі збитки примусили їх оцінювати відповідність своєї виробничо-господарської діяльності згідно з природоохоронним законодавством.

Західні підприємства звертаються до послуг екологічних аудиторів

(юридичних або фізичних осіб), які можуть об'єктивно оцінити їх екологічний стан, визначити наявні відхилення від норм, тобто від вимог чинного природоохоронного законодавства або міжнародних стандартів і окреслити заходи щодо приведення їх виробничо-господарської діяльності у відповідність із цими вимогами, а в підсумку – підвищити їх конкурентоспроможність як на ринку продукції, так і на ринку інвестицій [5]. Фахівці, що мають достатній досвід у впровадженні екологічного аудиту, характеризують його як інструмент управління, який ґрунтується на системному підході і за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством для збереження навколишнього природного середовища й підтримки конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства за рахунок екологічно чистого виробництва [6].

В Україні екологічний аудит тільки починає розвиватись. Базою для його подальшого впровадження і розвитку стала ратифікація на національному рівні міжнародних стандартів екологічного менеджменту серії ISO 14000 у 1998 р. та прийняття Закону України "Про екологічний аудит" у 2004 р.

Відповідно до цього закону, екологічний аудит – це документально

оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного

аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту [1].

Екологічний аудит здійснюється з метою сприяння суб'єктам господарської діяльності у визначенні своєї екологічної політики, формування пріоритетів щодо здійснення заходів, у тому числі попереджувальних, спрямованих на дотримання встановлених екологічних вимог, створення механізму ефективного регулювання природокористування.

Основними завданнями екологічного аудиту є:

- обґрунтування екологічної стратегії і політики підприємства;

- визначення пріоритетів при плануванні природоохоронної діяльності підприємства;

- перевірка дотримання суб'єктом господарської діяльності природоохоронного законодавства;

- розроблення рекомендацій щодо зниження ризику виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

- послуги, пов'язані з підвищенням ефективності регулювання впливів на навколишнє середовище;

- послуги, пов'язані з розвитком системи виробничого екологічного моніторингу і управління;

- розроблення рекомендацій і пропозицій з екологічної освіти персоналу;

- консультування з питань природоохоронного законодавства, інформаційне обслуговування та інші послуги [2].

Необхідність застосування екологічного аудиту є особливо очевидною в процесі приватизації державних підприємств, аудиті нерухомості, технологічних процесів і виробництв, установленні відповідальності за екологічні збитки, у системі екологічного страхування, при розгляді заявок на видавання ліцензій для екологічного обґрунтування інвестиційних проектів тощо [4].

Екоаудит виконується за зверненням замовника, тобто товаровиробника, до екоаудиторської фірми з метою надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні еколого-інвестиційних, ринкових та природоохоронних проблем. Екологічний аудит може виконуватися як у складі комплексу заходів з фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно. Його висновки і рекомендації мають конфіденційний характер.

Екоаудит виступає як дієва допомога при проведенні комплексного

еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Так,

систематизовані результати екологічного аудиту виробничої діяльності, який здійснювався кваліфікованими експертами за участю спеціалістів самого підприємства, представляють вичерпну інформацію про якісні і кількісні характеристики матеріальних потоків з врахуванням екологічних факторів у процесі виробництва готової продукції та послуг. В процесі здійснення еколого-економічного аналізу проводиться оцінка ефективності заходів з охорони навколишнього середовища з точки зору кінцевих показників господарської діяльності та фінансового стану підприємства [4].

При проведенні екологічного аудиту отримані результати дозволяють

не тільки продіагностувати оцінку еколого-економічного рівня виробництва в майбутньому, але і сформулювати певну думку про наявні екологічні проблеми і конкретизувати шляхи їх вирішення. Екоаудит дає можливість виявити диспропорції, які склались між господарською діяльністю суб'єкта та охороною природного середовища та виявити причини, а також встановити основні тенденції еколого-економічного розвитку підприємства і виробити міри оптимального досягнення рівноваги економічних та екологічних інтересів [6].

Висновки. Отже, впровадження екологічного аудиту в Україні стримується недосконалістю, а подекуди – відсутністю законодавства. Тому, для розвитку екологічного аудиту, на нашу думку, державі необхідно зробити такі кроки:

- впорядкувати нормативну базу з екологічного аудиту;

- популяризувати і адаптаптувати закордонні і розробити вітчизняні основні принципи екоаудиту;

- розкрити та деталізувати суть ISO 14000 через публікацію текстів стандартів;

- впровадити національну систему екологічної сертифікації і маркування продукції;

- здійснювати ефективну підготовка спеціалістів-екоаудиторів.

Запровадження екологічного аудиту на підприємствах дасть змогу забезпечити збереження і раціональне використання природних ресурсів; контроль над природоохоронною діяльністю підприємств з боку уряду та інших зацікавлених сторін; попередити негативний вплив на довкілля та здоров'я людей, а також покращити співпрацю України з європейськими державами.

Література:

1. Закон України "Про екологічний аудит"// Відомості Верховної Ради України. – 2004, № 45.

2. Дейнека Л.М. Еколого-економічні проблеми та основні підходи до їх практичного вирішення // Ведення лісового, мисливського і садово-паркового господарства та охорона довкілля: Матер. 54-ої. наук.-техн. конф. – Львів: УкрДЛТУ, 2009. – С. 136-138.

3. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту / Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Навроцький В.М. та ін. – К.: Символ-Т, 2007. – 221 с.

4. Максимів Л.І. Механізм формування системи екологічного аудиту в Україні // Регіональна економіка. – 2010 – № 2 – С. 25-29

5. Серов Г. П. Экологический аудит: проблемы становления / Г. П. Серов, С. Л. Байдаков // Экологическая експертиза: обзорная информация. – 2008 –№3 – С. 85–89.

6. Сидорчук В.Л. Развитие экологического аудита в сфере природопользования и охраны окружающей среды: теория, методы и практика. – М.: НИА-Природа, РЭФИА, 2009. – 458 с.