Грох Н. В.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Подолянчук О. А.

Вінницький національний аграрний університет

Необхідність внутрішнього аудиту у сільськогосподарських підприємствах

Постановка проблеми. Аудиторська діяльність в Україні регламентується рядом нормативних документів чільне місце серед яких займає Закон України «Про аудиторську діяльність» [1]. Даний Закон, зокрема, встановлює коло суб’єктів для яких проведення зовнішнього аудиту є обов’язковим. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов’язковим при підтвердженні достовірності та повноти річної фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств – емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету; при перевірці фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; при отриманні емітентами цінних паперів, ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів тощо [1]. Тому, можна констатувати, що для більшості сільськогосподарських підприємств вимога обов’язкового проведення аудиту є не обов’язковою. У зв’язку з цим великих перспектив, на нашу думку, набуває запровадження на таких підприємствах внутрішнього аудиту. Більш того, створення умов для функціонування внутрішнього аудиту на підприємствах, де проводяться зовнішні аудиторські перевірки, також важливо.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Проблемами методики та організації внутрішнього аудиту неодноразово піднімались вітчизняними та зарубіжними вченими, такими як Р. Адамс, Е. Аренс, В. Бурцев, Є. Калюго, Дж. Лоббек, Г. Назарова, В. Пастушенко, В. Рудницький тощо.

Визначаючи значний внесок цих та інших авторів у розвиток аудиту, слід відмітити відсутність достатньої кількості науково-практичних розробок саме внутрішнього аудиту.

Мета дослідження. Метою даного дослідження є наукове обґрунтування ролі внутрішнього аудиту в діяльності сільськогосподарських підприємств та визначення основних його проблем та перспектив розвитку в сучасних умовах господарювання.

Виклад основного матеріалу. В економічно розвинутих державах внутрішньому аудиту приділяється така ж сама пильна увага, як і зовнішньому (аудиторські комітети зобов’язані створювати всі компанії, акції яких котуються на біржі). Але, якщо становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулося, то вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах знаходиться ще в початковому стані розвитку.

Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб’єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків працівниками [2].

Метою внутрішнього аудиту є вдосконалення системи управління та сприяння ефективному виконанню завдань та досягнень цілей підприємства. Варто звернути увагу, що метою є не виявлення порушення та помилок для подальших організаційних висновків і покарання винуватців, не написання звіту на декілька десятків сторінок з сотнею нездійсненних рекомендацій, а побачити та оцінити ризики, слабкі сторони в роботі організації і дати рекомендації для підвищення ефективності систем і процесів [3].

Аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язаний з законодавством, згідно якого він стандартизується та нормується. Але це стосується переважно зовнішнього аудиту. Стандартів, що регулюють функціонування внутрішнього аудиту немає (за винятком нормативних документів Національного банку України з регламентації внутрішнього аудиту в комерційних банках України), і це зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст і форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку суб’єктами господарювання власних форм реалізації його функцій [4].

Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності. Працівники бухгалтерських служб, територіально відокремлених структурних пiдроздiлiв, дочірніх i залежних підприємств не завжди дотримуються єдиної методики ведення бухгалтерського обліку i, особливо, його підсистеми – управлінського обліку. Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, а це може стати причиною невірогідності консолідованої звітності. Така недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб’єкта в цілому i правильно визначити напрями його подальшого розвитку [5]. Тому доцільно створювати на підприємствах відділи внутрішнього аудиту.

Створення відділу внутрішнього аудиту на підприємстві досить складний процес, який потребує рішення ряду методологічних і організаційно-технічних проблем.

В загальних рисах організацію відділу внутрішнього аудиту рекомендують проводити за наступними основними етапами:

- виявлення і чітке визначення ряду питань, для вирішення яких формується відділ внутрішнього аудиту, побудови системи цілей створення відділу у відповідності з політикою підприємства;

- визначення основних функцій, що необхідні для досягнення поставлених цілей;

- об'єднання однотипних функцій в групи і формування на їх основі структурних одиниць відділу, що спеціалізується на виконанні цих функцій;

- розробка схем взаємовідносин, визначення обов'язків, прав і відповідальності для кожної структурної одиниці, документальне закріплення всього цього в посадовій інструкції і положеннях про бюро відділу внутрішнього аудиту;

- об'єднання вищевказаних структурних одиниць в єдине ціле – відділ внутрішнього аудиту;

- визначення його організаційного статусу і у відповідності з встановленим набором цілей, задач і функцій структурних одиниць розробка і документальне закріплення Положення про відділ внутрішнього аудиту;

- інтеграція відділу внутрішнього аудиту з іншими одиницями структури управління підприємством;

- розробка внутрішньофірмових стандартів внутрішнього аудиту [4].

В цілому при створені служби внутрішнього аудиту треба врахувати, що внутрішній аудит повинен відповідати таким характеристикам:

1) неупередженість, тобто всі висновки та оцінки внутрішній аудитор має робити об’єктивно;

2) незалежність, яка передбачає, що служба внутрішнього аудиту підпорядковується лише найвищому керівництву підприємства;

3) удосконалення діяльності підприємства, тобто треба чітко розуміти, що метою діяльності служби внутрішнього аудиту є не виявлення помилок і порушень та подальше покарання винних, а, перш за все, встановлення ризиків та слабких місць в діяльності підприємства та надання рекомендацій спрямованих на підвищення ефективності функціонування даного суб’єкта господарювання;

4) надання гарантій є важливим для власників підприємств і може бути забезпеченим лише в результаті якісної роботи служби внутрішнього аудиту;

5) консультативний характер передбачає можливість управлінського персоналу отримати кваліфіковану допомогу у вирішенні тих чи інших проблем, пов’язаних із діяльністю підприємства [3].

Ефективність діяльності служби внутрішнього аудиту є важливим фактором управління економічним суб'єктом і залежить від її організаційного статусу, компетентності, професіоналізму, функціональних обмежень, рівня значущості.

Якщо визначати оцінку ефективності роботи внутрішніх аудиторів, то витрати на утримання служби внутрішнього аудиту не йдуть у жодне порівняння із тим позитивним ефектом, який є наслідком її роботи. Існують випадки, коли позитивний ефект лише від однієї консультації суттєво перевищує витрати на утримання служби внутрішнього аудиту [2]. Функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві, за умови додержання вимог до її організації, є надійною гарантією недопущення в майбутньому необґрунтованих і незаконних дій працівників підприємства, неправильних та неефективних управлінських рішень.

Висновки. Отже, впровадження внутрішнього аудиту на сільськогосподарських підприємствах України, на нашу думку, має великі перспективи. Перш за все, його важливість визнана на світовому рівні в тому, що внутрішній аудит підприємства націлений на систему управління ризиками і систему внутрішнього контролю – їх оцінку, аналіз, пошук шляхів удосконалення, а це дозволить ефективно здійснювати управління фінансово-господарською діяльністю господарюючого суб’єкта та приймати виважені управлінські рішення. Тому суб’єкти підприємницької діяльності України також повинні дати йому шанс продемонструвати свої можливості і довести як власникам, так і управлінському персоналу свою необхідність, як потужного інструмента підвищення ефективності бізнесу.

Література:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. –2006, – № 140.

2. Немченко В.В., Хомутенко В.П., Хомутенко А.В. Практичний курс внутрішнього аудиту / За ред. Немченко В.В.: Підручник. – К.:Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.

3. Новіков І.Т. Методологія аудиту в агроформуваннях: / І.Т. Новіков / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Х., 2009. – 327с.

4. Рибалко Л.В. Стандартизація внутрішньогосподарського контролю // Облік і фінанси АПК. – 2007. – № 8 – 10 – С. 141 – 145.

5. Редько О. Вітчизняний аудит. Вибір вектора розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 6. – С. 51–53.