Станівчук Дарина Василівна
Науковий керівник: Михальчишина Лариса Гаврилівна
Вінницький національний аграрний університет
Сутність державного фінансового контролю та шляхи його
реформування
Ситуація, що склалася протягом останніх років
в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів
господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і
підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави,
у тому числі контрольних. Питання реформування системи державного фінансовою
контролю є актуальним і, виходячи з реальної дійсності, конкретного змісту
діяльності підприємств і загальної системи контролю варто дослідити сутність та
шляхи реформування державного фінансового контролю.
Дане питання
розглядається науковцями, деякі аспекти викладені у наукових та практичних
роботах вітчизняних учених, таких як: С.А. Буковинський, С.О. Булгакова, О.П.
Зварич, В.І. Каленська, О.Т. Колодій, В.Ф. Піхоцький, Л.О. Любенко, О.О.
Чечуліна та ін. Однак питання державного фінансового контролю потребують
подальшого дослідження та наукового обґрунтування.
Безумовно, у період, коли Україна розбудовує
ринкові відносини, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави,
яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Слід пам'ятати, що фінансовий
контроль - це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для
такої країни, як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері
фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що вкрай
актуально останнім часом в Україні. Крім того, на думку В.Ф. Піхоцького,
ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету
держави у світовому співтоваристві [1].
Державний фінансовий контроль — комплекс
цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб, які
здійснюють державний фінансовий контроль у межах повноважень, встановлених
законодавством України, з метою упередження, виявлення та припинення фінансових
правопорушень на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської
діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та
ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших
активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження
державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у
разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства.
Важливість державного фінансового контролю в
економіці держави зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного
відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового
адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Він являється, з
одного боку, засобом зв'язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком
(статистикою), а з другого, передумовою здійснення функцій фінансового аналізу
та регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка
чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його
систему до ліквідації.
Організація контролю потребує чіткого
визначення суб'єкта контролю. Він як правило, визначається законодавством
держави, нормативно-правими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб'єктами
фінансового контролю виступають органи державної влади залежно від рівня ініціювання,
а також інститути незалежного фінансового контролю. В системі державного
фінансового контролю - Рахункова палата України, Міністерство фінансів України,
Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба України,
Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національне агентство з
управління державними корпоративними правами, Комітет у справах нагляду за
страховою діяльністю, Агентство з питань банкрутства, Національний банк
України, регіональні рахункові палати, органи внутрішнього відомчого
фінансового контролю в системі виконавчої влади.
Однією з основних причин несформованості
цілісної системи можна виділити недосконале законодавство. Система державного
фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би
встановлював основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції
та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував
відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначав відповідальність та
незалежність відповідних уповноважених посадових осіб.
Норми діючих законів та нормативно-правових
актів у сфері державного фінансового контролю не завжди узгоджуються між собою.
Методичні рекомендації та інструкції охоплюють лише окремі аспекти. У вищих
навчальних закладах фактично відсутній системний навчальний курс з підготовки
та перепідготовки відповідних кадрів у цій сфері.
Необхідно у контексті реформи системи
державного управління, що започаткована в Україні, взагалі змінити підходи щодо
поняття «контроль» і наблизити його до європейських тлумачень. Система контролю
повинна бути спрямована на виправлення порушень та недопущення їх в подальшому.
Система фінансового контролю на місцеву рівні повинна мати постійний характер.
Побудувати ефективну систему фінансового
контролю в Україні, яка б забезпечувала стабільний стан фінансово-бюджетної
дисципліни в регіонах можливо лише при наявності ефективно функціонуючої
системи внутрішнього контролю в органах місцевої влади на всіх рівнях (області,
міста, села тощо), тобто системи муніципального фінансового контролю. З цією
метою необхідно розробити та схвалити на законодавчому рівні оновлену сучасну
модель системи фінансового контролю в Україні.
Для вирішення проблем доцільно провести низку
заходів, серед яких:
-
розробити й
затвердити програму законотворчої діяльності з удосконалення бюджетного
законодавства у сфері державного фінансового контролю;
-
прийняти Закон
України «Про державний фінансовий контроль», який би унормував усі найважливіші
складові цього дуже важливого для життєдіяльності держави процесу;
-
провести
парламентські слухання з обговорення актуальних і загальних проблем організації
ефективного державного фінансового контролю в Україні та визначення напрямів і
термінів їх розв'язання;
-
розробити методику
оцінки ефективності контрольно-перевірочної діяльності та забезпечити її
використання у практичній роботі;
-
посилити
відповідальність керівників на всіх рівнях управління та чітко встановити її межі
в законодавстві [3].
Отже, можна констатувати, що на даний час
державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному
стані, враховуючи чимало вище перечислених вад. Тому проблеми удосконалення
системи державного фінансового контролю залишаються актуальними й сьогодні у
зв'язку з невирішеністю низки, як теоретичних , так і практичних питань.
Список
літератури:
1.
Піхоцький В.Ф. Удосконалення і розвиток Державного фінансового контролю та
аудиту за надходженням коштів Державного бюджету України та їх використанням//
Фінанси України. -2007.- №3.-с.49-53
2.
Любенко Л.О. Сучасні вимоги до державного фінансового контролю в Україні//
Економічний аналіз.-2010.-№6.-с.441-444