Економіка

аспірант, Маркозов Д.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ БАГАТОНОМЕНКЛАТУРНИМ ЗАПАСОМ В УМОВАХ РІЗНОГО СТУПЕНЮ НЕВИЗАЧЕНОСТІ ПОПИТУ

Будь яке підприємство, враховуючи неминучі розбіжності ритму виробництва, постачання, споживання та інші фактори змушене створювати запаси. Запаси відносяться до числа об’єктів, що вимагають великих капіталовкладень, тому вони представляють собою один із основних факторів, що визначає політику підприємства.

Зважаючи на важливість завдання ефективного управління багатономенклатурним запасом (УБЗ), аналізу цього питання присвячені праці багатьох учених [1 - 3]. У той же час, попри значну кількість наукових досліджень окремих аспектів процесу УБЗ, актуальною лишається проблема її всебічного системного аналізу з метою підвищення ефективності роботи, конкурентоспроможності і прибутку підприємства.

Сутність системного аналізу полягає у декомпозиції об’єкту дослідження, у якості якого виступають процеси організаційного управління багатономенклатурним запасом у невиробничій сфері, на умовно незалежні підсистеми і подальше їх вивчення. Виходячи із цього, аналіз процесів УБЗ слід починати з розгляду окремого торговельного підприємства як системи, яка складається з тісно пов’язаних між собою внутрішніх підсистем і має всі ознаки великих соціально-економічних систем. Для неї характерними є наступні властивості: складність, невизначеність, ризик, обмеженість фінансових ресурсів, нестаціонарність і розвиток.

Під матеріальними запасами розуміють продукцію виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання [4].

Основним мотивом створення запасів є зменшення фінансових витрат підприємства. Так, на покупку великої партії товарів підприємство може отримати значні знижки. Крім основних витрат на придбання і зберігання запасів, існують витрати, які виникають в процесі реалізації системи руху товарів від постачальника до кінцевого користувача і які необхідно мінімізувати.

Витрати також виникають у разі порушення встановленого графіка постачань, коливань попиту та сезонних коливань виробництва чи споживання деяких видів товарів. Ці тенденції можуть спровокувати підвищення цін, спекуляції і за умови відсутності товарних запасів у підприємства воно буде змушено закуповувати їх по завищеним цінам.

Отже, незважаючи на те, що утримання запасів пов’язане з певними витратами, підприємці змушені їх створювати, бо у разі відсутності товару на складі, можуть виникати фінансові втрати.

У той же час, існують причини, із-за яких підприємству необхідно мінімізувати запаси. Найбільш вагомими із них є наступні: втрачений прибуток від вкладення грошей у нереалізований товар; витрати на зберігання, розміщення товару на складі і інші витрати, пов'язані з фізичною присутністю запасів на підприємстві.

Таким чином, виходячи із того, що, з одного боку, запаси завжди повинні бути на складі, а з іншого, оборотні кошти (гроші) не повинні заморожуватися в нереалізованих товарах, для ефективної роботи підприємства необхідно завжди підтримувати запаси в оптимальному об'ємі, що неможливо без чіткої стратегії УБЗ.

Стратегією управління запасами називають сукупність правил, на основі яких ухвалюються рішення з визначення об'ємів замовлення товарів і моменту поставки для їх відновлення. Оптимальною є та стратегія, яка мінімізує ці витрати.

Основними факторами, що визначають момент поповнення запасів і розмір замовлення, є наступні: розмір основних та оборотних коштів підприємства; нерівномірність інтенсивності ринкових пропозицій, наприклад сезонність виробництва продукції та коливання її ціни; нерівномірність або невизначеність попиту на товар. Зрозуміло, що в сучасних умовах, коли ринок насичений продукцією, а оборотні кошти можна отримати, наприклад, у кредит, визначальним фактором формування запасів є попит на товар.

У методичному плані при прогнозуванні попиту можуть бути застосовані наступні підходи: традиційний, класичний та модифікований.

Традиційний підхід базується на гіпотезі рівномірного розвитку економічних процесів і передбачає використання лінійної або ступеневої екстраполяції тенденцій, що склалися у попередньому періоді. В умовах швидких і неоднозначних змін зовнішнього середовища, які є характерними для ринкових відносин в Україні, даний підхід не дозволяє сформувати адекватний науковий прогноз попиту на товари.

Класичний підхід прогнозування попиту полягає в урахуванні обмеженої кількості домінантних факторів. Дана методика має певну наукову цінність, однак вона не дозволяє точно описувати нерівномірну динаміку і ускладнює прогнозування попиту в умовах високих темпів інфляції, значних кон’юнктурних і сезонних коливань та інших факторів невизначеності.

Третій підхід - модифікований. Він базується на тому, що ефективне прогнозування попиту неможливе без урахування цілого комплексу взаємопов’язаних як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що визначаються специфікою галузевого виробництва і особливостями реалізації конкретної продукції. Зрозуміло, що прогнозування попиту на товари є складним завданням, вирішення якого вимагає урахування значної кількості факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, що можливо тільки при застосуванні модифікованого підходу.

До числа основних факторів, що детермінують попит, слід віднести наступні.

Фактори зовнішнього середовища: загальна економічна ситуація в країні; інфляційні процеси; податкова політика; цінова політика тощо.

Матеріально-виробничі: наявність фінансових ресурсів у торговельної організації; можливості по організації закупівлі, зберігання та розподілу по торговельним точкам товару; резервні запаси продукції на складах; наявність асортименту запасів.

Інформаційні фактори: доступність і наявність інформації про стан ринку виробництва та споживання конкретного виду товарів; ступінь збалансованості отримання та обробки даних; застосування адекватних сучасним вимогам інформаційних технологій.

Комплекс соціальних факторів: демографічна характеристика населення; структура зайнятості з диференціацією за рівнем прибутків, а отже – цінових і якісних уподобань.

Сукупність усіх названих вище факторів пов’язується досить складним чином. Це означає, що для кожного конкретного випадку необхідно знаходити функції попиту, які найбільш адекватно відображають ситуацію, що склалася.

Вирішити завдання оптимізації запасів можна шляхом переліку елементів, які впливають на прийняття рішень на певному рівні їх деталізації, або шляхом синтезу математичних моделей. Враховуючи складність об’єкта управління, прийняття рішень з УБЗ в умовах різного ступеню невизначеності попиту вимагає врахування найбільшої кількості факторів невизначеності, а отже – побудови математичної моделі.

Рівень інформації про попит на товарні запаси може бути наступним [5]: повної визначеності, коли заздалегідь відомі усі фактори, що можуть впливати на момент розміщення замовлення та його об’єм. Часткової невизначеності, коли відома лише частина факторів, що впливають на поповнення запасу. Якщо відомо закон розподілу фактора, від якого залежить об’єм запасу, то говорять про статистичну невизначеність. Невизначеності – коли неможна оцінити вірогідність формування ситуації, що визначає потребу у тому чи іншому товарі та його кількості.

Задачу управління запасами зазвичай зводять до задачі із статистичною невизначеністю, так як з одного боку, повна визначеність практично недосяжна, а з іншого – прийняття рішень в умовах повної невизначеності дуже ризиковане.

Таким чином, ефективне управління багатономенклатерним запасом в умовах циклічності економічних процесів неможливе без застосування системного підходу, який складається із комплексу сучасних методів, математичних моделей, програмних і технічних засобів, що враховують найбільшу кількість факторів невизначеності попиту. Застосування системного підходу дозволить з більшою долею вірогідності визначити попит на товари, а отже підвищать ефективність роботи, конкурентоспроможність і прибуток підприємства.

Література:

1. Шрайбфедер Дж. Эффективное управление запасами / Шрайбфедер Дж.; пер. с англ. – [2-е изд.] - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 304 с.

2. Стерлигова А.Н. Управление запасами в цепях поставок: [учебник] / Стерлигова А.Н. - Москва: Инфра-М, 2007. - 430 с.

3. Кузнецов Л.А. Управление запасами в условиях неопределенности потребительского спроса / Л.А. Кузнецов, О.А. Назаркин – Липецк: ЛГТУ, 1999. – 206 с.

4. Колесников С.Н. Стратегия бизнеса. Управление ресурсами и запасами / Колесников С.Н. - М.: Изд. Консультационная компания “Статус-Кво97”, 1999. – 356 с.

5. Неруш Ю.М. Логистика: [учебник] / Неруш Ю.М. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ТК Велби, 2006. – 520с.