Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Студент Волочій Наталія Василівна

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

Формування належної робочої поведінки особистості в організованій групі

Організаційна сума більша за арифметичну суму сил, які її складають.

О. О. Богданов.

Управління персоналом вимагає узгодженості управлінських дій з психологічними закономірностями людини. Нехтування цими закономірностями призводить до виникнення психологічних конфліктів, що сприяє плинності кадрів, порушенню трудової дисципліни та зниженню продуктивності праці.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що на сьогоднішній день і філософи, і соціологи, і менеджери намагаються з’ясувати чому з однією людиною легко спілкуватись, знайти взаєморозуміння, а з іншою – немає такої можливості, і чим саме визначається логіка поведінки окремої людини.

Без людей немає організації. При правильній розстановці, використанні людських ресурсів в організації виникає певний прорив, синергетичний ефект, коли 2+2 дає в сумі 5, а не 4 і вона стає чимось більшим.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка деяких рекомендацій для забезпечення процесу управління поведінкою людини в організованій групі.

Об’єктом дослідження роботи є поведінка особистості.

Предметом дослідження є теоретичні засади, методичні підходи та практичні рекомендації щодо кращого формування належної поведінки особистості в організованій групі.

Психологія – складне й багаторівневе наукове утворення, воно існує у науковій діяльності багатьох шкіл, між якими не завжди наявна згода відносно ключових питань [1]. Психологія – це вчення про душу. Дійсно, у переводі з давньогрецької “псюхе” – це душа, “логос” – слово, пізнання, наука.[2] Оскільки існування душі не є наочним, таке визначення викликає невдоволення у певних представників сучасної психології вони вважають, що традиційне визначення не є науковим. Психологія існує на перетині природничих і соціальних наук, але має власне неповторне поле дослідження – психічну реальність (так само і людина не є ані суто біологічною, ані суто соціальною істотою, а являє собою передусім окремий світ – а саме світ психічний).

Сучасна онтологічно-орієнтована психологія, засновником якої є С.Л.Рубінштейн, користується принципами побудови психологічного дослідження. Найбільш повний перелік цих принципів наведений київським вченим І.П. Манохою: об’єктивності психологічного дослідження, багатомірного і багаторівневого існування предмету психології, дослідження психічних явищ у їх розвитку, творчої самодіяльності, організації розвиваючих та формуючих психологічних впливів[3].

На початку 20-х років XX ст. швейцарський психіатр К.Г.Юнг запропонував характеризувати психологічні особливості індивідууму через поняття «екстраверсія»-«інтроверсія» [4].

Рисунок 1 - Типології протилежностей особистостей

Поєднання екстраверсії-інтроверсії з емоціональними характеристиками визначають темперамент особистості.

Термін «темперамент» був введений ще у Стародавній Греції, коли Гіпократ виявив відмінності у поведінці людей.

Виходячи з темпераменту, ще Гіпократом у V ст. до н.е. було виділено чотири його типи, назви яких збереглися до нашого часу [4].

Темперамент у цих групах проявляється по-різному:

- у сангвініків — рухливістю, зміною настрою, та чуйністю;

- у холериків - бурхливими реакціями, відкритістю, різкими змінами настрою, вираженою раціональністю, нестійкістю та загальною рухомістю;

- у флегматиків - повільними діями, замкненістю, недостатнім вираженням емоційного стану, переживаннями, логічністю роздумів;

- у меланхоліків - нестійкістю характеру, неконтактністю, здатністю сильно та емоційно переживати будь-які події.

Однією з головних психологічних характеристик особистості є характер.

В літературі відмічають полярність характерних рис: принциповість — безпринципність; працелюбство — лінь; щедрість — марнотратство; акуратність — неохайність; переоцінка — недооцінка себе; організованість — неорганізованість і т.д.

Отже, особистість — це конкретна людина, носій свідомості та самосвідомості, володар певного статусу і ролі. Суть особистості людини прикривається «маскою», якою вона користується щоразу, коли вступає в соціальні контакти.

Складний процес взаємовпливу особистості та соціального життя і є причиною її розвитку і культурного становлення. Соціальні психологи стверджують, що активність індивіда зумовлена людською потребою належати до соціуму, сприймати, оцінювати й осмислювати його, ідентифікувати себе зі своїм народом, конкретною соціальною групою. На стадії переходу взаємовідносин і зв'язків стереотипні вимоги групи до поведінки індивіда спонукають останнього до вироблення відповідної лінії поведінки, ситуативного вибору конкретного її варіанту. Отже, в основі соціально-психологічного розуміння соціалізації особистості лежить характеристика її соціально-психологічного типу як специфічного утворення, продукту суб'єктного відображення буденного життя.

Вільям Марстен, який дослідив емоції середньостатистичних людей, розробив чотиривимірну модель, що заснована на спостереженні в особистості чотирьох основних тенденцій у різних комбінаціях:

а) схильний до лідерства, цілеспрямований;

б) має великий вплив та зацікавленість у людях;

в) володіє високою стійкістю та стабільністю;

г) дуже добросовісний та компетентний.

Людські ресурси можна ще розподілити за ступенем продуктивності і, відповідно, значущості кожного співробітника для підприємства, а саме:

· категорія А (зірки) - співробітники, які постійно показують продуктивність та якість виробленої продукції чи послуг набагато вище середнього показника;

· категорія Б (бджоли) - співробітники, які постійно працюють зі стандартною продуктивністю та якістю продукції чи послуг;

· категорія В (трутні) - співробітники, які демонструють завжди низьку продуктивність та якість виробленої продукції чи послуг.

Суттєвою характеристикою особистості є її поведінка у групі, вміння контактувати і взаємодіяти з іншими людьми, дотримуватися групових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи є надзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі як властивості особистості, котра займає певні статус і позицію в групі, так і склад, характер діяльності, рівень організації групи та групові процеси.

Враховуючи можливість кожного працівника виконувати одну або кілька ролей, до кожного співробітника потрібен індивідуальний підхід. Але існують і такі речі, які стимулюють багатьох людей одночасно. Для того, щоб працівник на своїй посаді почувався впевнено, організовано виконував свої завдання, був задоволений роботою, і приносив результат для компанії, йому варто чітко і правильно формулювати його завдання і очікувані результати. Мета повинна бути викликом, а критерії її досягнення цілком зрозумілими. Розумні колективи часто самі знаходять шлях, якщо знають, до чого треба прийти.

Формування груп в управлінських підрозділах необхідно здійснювати на основі добору представників різних темпераментів і різних здібностей, але з перевагою тих, чиї типологічні характеристики більше відповідають поставленим завданням. Тоді працівники будуть задоволені своєю роботою і звичайно їхня робоча поведінка не буде викликати схвилювання.

Література:

1. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник.-Львів:Світ, 2001-280с.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія: навч. посібник.- Вмдання друге, перероблене та доповнене.- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004.-272с.

3. Збірник наукових праць МАУП – 2006.

4. Журнал «Психологія і суспільство»– 2004. - №1, №3