Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

Турчак В.В., Піскун О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблема ефективного використання працересурсного потенціалу агропромислових регіонів

Однією з найважливіших проблем в економіці України є проблема ефективного використання працересурсного потенціалу. Зниження рівня зайнятості працездатного населення і збільшення рівня безробіття властиві для всіх регіонів України, в т.ч. і агропромислових. Особливо це виявляється у міських поселеннях, де відбулося вивільнення значної кількості працівників промислових, будівельних і транспортних підприємств. Проблема зайнятості населення є найбільш характерною для малих міських поселень внаслідок звуження і без того вузької сфери прикладання праці [1, с.21].

Проблема підвищення зайнятості працересурсного потенціалу тісно пов'язана із проблемою його виснаження. Остання має два аспекти:

1) зменшення обсягів працересурсного потенціалу внаслідок погіршення демографічної ситуації у містах і підвищення міграційної активності міського населення;

2) погіршення якості працересурсного потенціалу через зниження кваліфікації працівників, які тривалий час не працюють [2, с.20].

Ключовими проблемами сучасного ринку праці є недостатній рівень реформування трудової сфери, погіршення якісних характеристик наявних робочих місць і недостатнє введення нових, невідповідність між попитом та пропозицією робочої сили, втрата трудових навичок кваліфікованими кадрами, перехід частини фахівців у сферу неформальної зайнятості, міграція за кордон. Крім того, існують приховане безробіття, вимушені відпустки без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації.

В агропромислових районах переважна частина населення зайнята у галузях, що переробляють сільськогосподарську сировину, сфері послуг. Саме реструктуризації промисловості в сучасних умовах відводиться важлива роль, оскільки малі міста, маючи сприятливі транспортні умови, водні ресурси, резервні території для забудови, певну соціальну інфраструктуру, потребують менших затрат в освоєнні ресурсів, ніж великі міста [1, с.22-23]. На основі невикористаної робочої сили у малих містах доцільно зосереджувати високотехнологічні малі підприємства, які забезпечували б не тільки потреби регіону, але й давали б продукцію на вивіз. У кожному з малих міст може бути також декілька підприємств харчової промисловості, які випускали би широкий ассортимент продукції і могли б швидко переорієнтовуватися на випуск конкурентноздатних виробів [3, с.3-4].

У тих малих міських поселеннях, де існують екологічні обмеження щодо будівництва нових підприємств можна розвивати місцеві промисли. Важливими місцями прикладання праці у малих містах є сфера послуг. Наявність майже у багатьох регіонах України природних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів зумовлює розширення рекреаційної сфери. У агропромислових регіонах, що відзначаються найкращою екологічною ситуацією, є значні можливості для розвитку "зеленого" туризму [4, с.123].

Враховуючи ситуацію з безробіттям у селах, необхідно запровадити інший порядок регулювання зайнятості сільського населення, метою якого є перехід від розробки програм зайнятості до програм підтримки економічної активності сільського населення, з максимальним обґрунтуванням завдань забезпечення зайнятості та обмеження безробіття у сільській місцевості, з конкретним визначенням пріоритетних заходів щодо створення нових робочих місць. І в цьому зв’язку важливим є підготовка та працевлаштування молоді.

У багатьох містах і селищах, особливо у райцентрах, створюються нові установи і заклади соціальної інфраструктури, в т.ч. ринкової (банки, біржі, центри нерухомості, кредитні установи, страхові товариства тощо). Але поки-що значного впливу на рівень зайнятості населення вони не мають. Створення ринкових структур, поєднання комерційних і некомерційних видів діяльності в закладах сфери послуг повинні значно розширити сферу прикладання праці у цій галузі [5, с.119]. Серед галузей цієї сфери найбільше місць праці розширила торгівля, а також зв'язок, комп'ютерний сервіс та інші. Розширення функціональної структури міст повинно здійснюватись відповідно до їх ресурсного потенціалу у напрямі досягнення комплексності.

Економічно ефективне використання працересурсного потенціалу агропромислових регіонів можливе на основі регулювання ринку праці, поліпшення якості підготовки працівників, поліпшення структури зайнятості населення у галузях господарства [6, с.57].

Отже, досягнення стандартів життя, гідних високопрофесійних умінь та інтелектуального потенціалу трудових ресурсів, побудова соціально орієнтованої конкурентоспроможної економіки, безпечної для життя людини та навколишнього природного середовища є фундаментом, який забезпечить ефективне використання працересурсного потенціалу не лише в агропромивлоих регіонах, а і на всій території України.

Література:

1. Гниденко І. Трансформація зайнятості сільського населення в умовах аграрних перетворень // Економіка України. - 2006. - №4. - С. 21-28

2. Тьоткін В.І. Удосконалення державної політики соціального розвитку українського села // Економіка АПК. - 2006. - №11. - С. 19-24

3. Гниденко І. Перспективи формування ринку праці на селі // Україна: аспекти праці. - 2006. - №8. - С. 3-8

4. Заставецький Т.Б. Система міських поселень агропромислового регіону в умовах трансформації суспільства: Монографія. – Тернопіль: Ред.-вид. відділ ТНПУ, 2007. – 160 с.

5. Шматковська Т.О. Оцінка економічної активності сільського населення // Економіка АПК. - 2007. - №6. - С. 113-120

6. Прокопа І.В. Зайнятість сільського населення // Економіка і прогнозування. - 2007. - №3. - С.56-63